Постанова № 24869263, 18.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року 2а-1692/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Пшика Ю.А., за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергон М»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської

області Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергон М»(далі -позивач або ТОВ «Ергон М») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі -відповідач або Ірпінська ОДПІ), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 23.03.2012 № 0000212310, відповідно до якого позивачеві нараховано податок на додану вартість у розмірі 18937,50 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту -ТОВ «Остін Трейд»у складі ціни за придбані товари. На думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся, а договір укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, вказаний договір є нікчемним як такий, що порушує інтереси держави та суспільства, податковий кредит з податку на додану вартість сформовано позивачем незаконно, що призвело до заниження ним податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - товари надані контрагентом в повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергон М», як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради народних депутатів Київської області з 04.06.2008, як платник податків перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 12.06.2008 за № 228. З 14.07.2008 позивач є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100128032.

Основними видами діяльності позивача є посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, діяльність у сфері інжинірингу, виробництво інших машин та устаткування загального призначення, монтаж електророзподільної та контрольної апаратури, електромонтажні роботи, інші види оптової торгівлі.

У період з 24.02.2012 по 01.03.2012 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 23.02.2012 № 126 відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України посадовими особами Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ергон М»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Остін Трейд»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011.

За результатами перевірки складений акт від 07.03.2012 № 266/23-7/35422512 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення відповідачем пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187) пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіряючими встановлено заниження ТОВ «Ергон М»суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ у розмірі 15510,00грн., а саме: за серпень 2011 року на суму 6850,00 грн., за листопад 2011 року на суму 8300,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за твердженням податкового органу, пов'язується із порушенням відповідачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбанням ним товарів у ТОВ «Остін Трейд».

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що договір від 25.08.2011 № 25/8, укладений ТОВ «Ергон М»з ТОВ «Остін Трейд», є нікчемним і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки у момент укладення даного договору, сторони не дотримались вимог, які встановлені частиною третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України щодо наявності вільного волевиявлення учасників правочину, та зазначили про відсутність наміру сторін створити реальні правові наслідки, що обумовлені ними та відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором.

В основу таких висновків покладено інформацію про те, що:

- відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.01.2012, за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд»(код ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Дормашавто»(код ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар»(код ЄДРПОУ 31988783) на ім'я громадян Росії ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 з метою прикриття незаконної діяльності, старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Т.О. Братко прийнято рішення про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 статті 205 КК України;

- згідно пояснень громадянина Росії ОСОБА_4, який відповідно до офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ТОВ «Остін Трейд», він пояснив, що засновником та директором цього підприємства не являється, ким і коли здійснювалася реєстрація підприємства йому невідомо, майно та кошти до статутного капіталу він не вносив, будь -які документи, включаючи статутні, не підписував, розрахункові рахунки у будь -яких установах він не відкривав;

- згідно даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_4 перетинав державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні) 22.03.2011 та 30.05.2011;

- згідно листа № 1 від 12.01.2012 Яготинського бюро технічної інвентаризації, за ТОВ «Остін Трейд»по реєстровим книгам бюро технічної інвентаризації нерухомого майна на праві власності в Згурівському районі не зареєстровано;

- згідно листа № 2851 від 10.01.2012 Баришівського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області, за ТОВ «Остін Трейд»транспортні засоби не зареєстровані;

- у висновку спеціаліста науково -дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області № 159 від 21.09.2011 ОСОБА_7, зазначено, що при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконано на договорі № 69 від 15.07.2011 про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою;

- згідно довідки ВМП Бориспільської ОДПІ № 5408 від 19.12.2011 ТОВ «Остін Трейд»відсутнє за юридичною адресою.

З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що у ТОВ «Остін Трейд»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а у діях посадових осіб ТОВ «Остін Трейд»вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих для надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків. Тому, усі операції купівлі -продажу, здійснені ТОВ «Остін Трейд», не спричиняють настання правових наслідків.

А отже, за твердженням відповідача, договір від 25.08.2011 № 25/8, укладений ТОВ «Ергон М»з ТОВ «Остін Трейд»має ознаки нікчемності, оскільки був спрямований на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, тобто заволодіння державним майном, не спричинив реального настання правових наслідків та реальної зміни майнового стану сторін, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а відтак, є нікчемним.

На підставі Акта перевірки Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 0000212310, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 18937,50 грн., з яких: 15150,00 грн. - за основним платежем; 3787,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Як вбачається із змісту Акта перевірки та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Ергон М»(Покупець) та ТОВ «Остін Трейд»(Продавець) укладено договір №25/8 від 25.08.2011, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - шнек із нержавіючої сталі, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість.

На виконання зазначеного договору та на підставі рахунків -фактур № 260811 від 26 серпня 2011 року (на суму 41100,00 грн. в т.ч. ПДВ 6850,00 грн.) та №221115 від 22 листопада 2011 року (на суму 49800,00 грн. в т.ч. ПДВ 8300,00 грн.) відповідачем оплачено всю вартість товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 5 від 26 серпня 2011 року та №14 від 22 листопада 2011 року .

Згідно видаткових накладних від 26.08.2011 № 268/11, від 22.11.2011 № 2211/11 на підставі довіреностей № 2 від 26.08.2011 та № 5 від 22.11.2011, директором ТОВ «Ергон М»було отримано від ТОВ «Остін Трейд»підставі рахунків - фактур № 260811 та №221115товар -шнек із нержавіючої сталі діаметром 150 мм. та корпус збірного лоткового шнеку.

Підтвердженням факту отримання товару, проведення розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями, є отримані від ТОВ «Остін Трейд»належним чином оформлені податкові накладні № 111 від 26.08.2011 (на суму 41100,00 грн. в т.ч. ПДВ 6850,00 грн.) та №86 від 22.11.2011(на суму 49800,00 грн. в т.ч. ПДВ 8300,00 грн.) та платіжні доручення № 14 від 22.11.2011 та № 5 від 26.08.2011.

Факт перерахування коштів, наявність договору, рахунків -фактур, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей, відображено в акті перевірки відповідача та не заперечується сторонами.

Згідно з даними акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, сума податку на додану вартість серпень та листопад 2011 року (41100,00 грн. в тому числі ПДВ -6850,00 грн. та 49800,00 грн., в тому числі ПДВ -8300,00 грн.) на підставі податкових накладних № 111 від 26.08.2011 та №86 від 22.11.2011, виданих ТОВ «Остін - Трейд», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки товарів, надання робіт (послуг) від ТОВ «Остін - Трейд»та його оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Таким чином, факт поставки позивачеві товарів від ТОВ «Остін Трейд»та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «Ергон М»реалізував придбаний у ТОВ «Остін Трейд»товар -шнек із нержавіючої сталі діаметром 150 мм.та корпус збірного лоткового шнеку на користь ТОВ «Екострім».

Підтвердження даного факту є: видаткова накладна № РН-0000001 від 30.08.2011 на суму 53 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 833, 33грн.; видаткова накладна № РН-0000003 від 29.11.2011 на суму 81 600,00 грн., в тому числі ПДВ 13 600, 00грн.; податкова накладна №1 від 02.08.2011 року на суму 30 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 5 000, 00 грн.; податкова накладна №2 від 03.08.2011 на суму 23 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3 833, 33 грн. податкова накладна №6 від 16.11.2011 на суму 31 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ 5 266, 66 грн.; податкова накладна №5 від 15.11.2011 на суму 25 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 4 166, 67 грн.; податкова накладна №4 від 09.11.2011 на суму 25 500, 00 грн., в т.ч. ПДВ 4 166, 67 грн.

Товар -шнек із нержавіючої сталі діаметром 150 мм. та корпус збірного лоткового шнеку був отриманий уповноваженою особою ТОВ «Екострім»повноваження якого підтверджуються довіреностями №64 від 24.11.2011 та №46 від 30.08.2011.

З приводу юридичної особи контрагента -ТОВ «Остін - Трейд»судом встановлено, що дане товариство є юридичною особою, що зареєстрована 31.03.2011 Згурівською районною державною адміністрацією Київської області, стан юридичної особи - зареєстрована.

Відповідно до пояснень представника позивача перед укладенням договору для перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності останнього, відповідачем запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

А відтак, ТОВ «Ергон М»було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB «Остін Трейд», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачу в зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни придбаних товарів послуг. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Остін Трейд»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Остін Трейд»недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт поставки позивачеві товару (робіт, послуг) від ТОВ «Остін Трейд» та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості продукції (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Остін Трейд», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Остін Трейд»пов'язане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Остін Трейд»правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемними правочини, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Остін Трейд»товарів (робіт, послуг) з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Щодо наявності висновку спеціаліста науково -дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області № 159 від 21.09.2011, ОСОБА_7, то суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду відповідач зазначеного висновку так і не надав.

Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки спеціалістом встановлено, що підпис, який виконано на договорі № 69 від 15.07. 2011 про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Водночас, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що договір №25/8 від 25.08.2011, укладений між ТОВ «Ергон М»та ТОВ «Остін Трейд», та інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені на його виконання, підписані не ОСОБА_4, оскільки вони не були предметом дослідження спеціаліста науково -дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області.

А відтак, наведені данні щодо договору № 69 від 15 липня 2011 про визнання електронних документів не можуть покладатися в основу оцінки інших первинних бухгалтерських документів.

У зв'язку з цим, суд встановив, що вказане почеркознавче дослідження є недопустимим доказом, оскільки не відноситься до даної справи.

Щодо твердження позивача про наявність даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, що ОСОБА_4 перетинав державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні) 22.03.2011 та 30.05.2011, то суд зазначає, що дії фізичних осіб -представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, договір №25/8 від 25.08.2011, укладений між ТОВ «Ергон М»та ТОВ «Остін Трейд», та відповідні первинні документи бухгалтерського обліку підписані уповноваженими сторонами та скріплені їх печатками, відтак, твердження відповідача про відсутність посадової особи ТОВ «Остін Трейд» на території України під час вчинення правочину не може бути, у даному випадку, доказом, що безумовно свідчить саме про нікчемність правочину.

Крім цього, зазначені документи можливо отримати за допомогою засобів поштового зв'язку, зокрема, кур'єром.

Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи: правовідносини з приводу укладання та виконання договору купівлі-продажу, який відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Остін Трейд», мали реальний характер (товар був отриманий і оплачений), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Разом з цим, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа вчинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ «Остін Трейд»підписані ОСОБА_4, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником ТОВ «Остін Трейд».

Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах ТОВ «Ергон М»з ТОВ «Остін Трейд»виконані не ОСОБА_4 а іншою особою суду не надано.

Щодо наявності листа № 1 від 12.01.2012 Яготинського бюро технічної інвентаризації, листа № 2851 від 10.01.2012 Баришівського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області, про те, що за ТОВ «Остін Трейд»по реєстровим книгам бюро технічної інвентаризації нерухомого майна на праві власності в Згурівському районі не зареєстровано як і незареєстровано транспортні засоби, суд зазначає, що наявність або відсутність у юридичної особи рухомого та нерухомого майна жодним чином не впливає на результати її господарської діяльності та, у даному випадку, не може бути підставою для підтвердження факту нікчемності правочину.

Крім цього, суду не надано жодного доказу щодо відсутності у ТОВ «Остін Трейд»відповідних договорів оренди (найму).

З приводу пояснень ОСОБА_4 (особи, яка відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, довідки АБ № 160523 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є керівником ТОВ «Остін Трейд»), одержаних міністерства внутрішніх справ Росії, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Остін Трейд», суд зазначає, що дані свідчення не приймаються судом до уваги, оскільки правовідносини між позивачем та ТОВ «Остін Трейд»виникли у період з серпня по листопад місяці 2011 року, пояснення були відібрані у ОСОБА_4 у грудні 2011 року та з яких вбачається, що даній особі невідомо хто на день відібрання пояснень, а не у минулому часі, здійснює оформлення бухгалтерських та фінансових документів (цитата із пояснень: Известно ли Вам кто занимается оформленим бухгалтерських и финансовых документов ООО «Остин Трэйд»? -Нет не извнстно).

Крім цього, в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, жодного рішення відповідачем суду не надано.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Остін Трейд»документально підтверджується.

Твердження податкового органу про відсутність факту купівлі-продажу товарів у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; а твердження про відсутність факту купівлі-продажу товарів спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000212310 від 23.03.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 червня 2012 р.