Ухвала суду № 24867815, 21.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року м. Київ К-1642/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Шипуліна Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватної фірми «ПРАЙД»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 р.

у справі №2-а-256/09/2070

за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова

до Приватної фірми «ПРАЙД»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова (далі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до приватної фірми «ПРАЙД»(далі -відповідач) про стягнення коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 р., адміністративний позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 4 362,00 грн. до Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі м. Харкова надала письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з підстав її необґрунтованості та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності відповідача стосовно питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій, результати якої викладені в акті від 07.10.2008 р. №9158/20/40/23/19467737.

У ході перевірки було виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 797,90 грн. та непроведення розрахункової операції на суму 6,50 грн. через реєстратор розрахункових операцій.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято рішення від 17.11.2008 р. №0004882350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 362,00 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій у добровільному порядку Прокурором Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова було пред'явлено позов про їх стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовими інстанціями, позивачем було порушено положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також не проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій.

На думку платника податків, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за названі порушення здійснено контролюючим органом безпідставно з огляду на те, що останнім було порушено законодавчо встановлений порядок проведення відповідної перевірки.

Між тим, судовими інстанціями обґрунтовано відхилено наведені доводи відповідача.

Так, статтею 19 Конституції України передбачається обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону, державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних нормативних приписів свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій, зокрема, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.

Безпідставне, на думку відповідача, проведення перевірки чи порушення порядку проведення податковим органом перевірки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень.

Такими підставами можуть бути виключно факти, які спростовують вчинені платником податків порушення, зафіксовані в акті перевірки.

Між тим, доводів які б свідчили про відсутність порушень вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлених податковим органом, відповідачем наведено не було.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Статтею 25 цього Закону зазначено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що спірне рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій не було скасовано ні в адміністративному, ні в судовому порядку, відтак визначені фінансові санкцій підлягали сплаті у строки, визначені статтею 25 Закону.

Оскільки такі штрафні (фінансові) санкції не були сплачені відповідачем у законодавчо визначені строки, судові інстанції правомірно визначились із висновками про обґрунтованість позовних вимог та необхідністю стягнення штрафних (фінансових) санкцій у примусовому порядку.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача про неправомірність застосування до нього суми штрафних (фінансових) санкцій зважаючи на те, що прийняте рішення є незаконним, оскільки предметом спору в даному випадку є стягнення заборгованості, а не правомірність прийнятого рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Приватної фірми «ПРАЙД»слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної фірми «ПРАЙД» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 р. у справі №2-а-256/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Шипуліна Т.М.