Ухвала суду № 24867509, 31.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" травня 2012 р. Справа № 0670/8930/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Ритм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Дочірнє підприємство "Ритм" (далі ДП) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" (далі ТОВ) звернулося до суду з вказаним позовом, вимоги за яким уточнило, та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.06.2011 року №0000562301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 544374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., а також, №0000572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254215,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що товариство відповідно до вимог Податкового кодексу України, включило суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі наявних первинних документів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Бердичівська об»єднана державна податкова інспекція (далі ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що господарська операція позивача з ТОВ «Сітрі» мала місце та позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сітрі".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Ритм" ТОВ «Рост» з питань достовірності нарахування сум від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2011 року, складено акт від 10.06.2011 року №2680/2301/32085195 в якому встановлено порушення підприємством вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 544374,00 грн. та заниження податку на додану вартість на 254215,00 грн. за березень 2011 року. Зокрема, в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких протягом березня 2011 року ДП "Ритм" ТОВ «Рост» отримувало від ТОВ "Сітрі" ДСП шліфоване автомобільним транспортом згідно товарно-транспортних накладних та до складу податкового кредиту березня 2011 року віднесло суму ПДВ у розмірі 798588,85 грн. з вартості придбаного товару (а.с. 18-26 т.1).

25.06.2011 року, на підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000562301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на 544374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., та №0000572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 254215,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. (а.с.12,13 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем дотримано усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства у зв»язку з наявністю належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість та використання вказаного товару в господарській операції.

Так, правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №275 5-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі -Кодекс).

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту наведених правових норм, наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сітрі" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2009 року №12, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця ДСП шліфоване, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його у строки і на умовах, визначених цим договором (а.с. 4-51, т. 1). За змістом п. 2.7 договору транспортування товару здійснюється Покупцем.

На виконання умов даного договору ТОВ "Сітрі" поставило позивачу ДСП шліфоване та виписало у березні 2011 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 798588,85 грн., а також видаткові накладні, які досліджені судом та їх копії містяться в матеріалах справи (а.с. 55-69, т. 1).

Розрахунки за товар проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 39-62, т. 2). Отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Сітрі" підтверджується виписаною ДП "Ритм" довіреністю, а сума податку на додану вартість у розмірі 798588,85 грн. включена до податкового кредиту позивача за березень 2011 року.

Окрім того, судом встановлено, що позивач не має власного автотранспорту, а тому для перевезення вантажу було залучено підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які у повному обсязі виконали свої зобов'язання щодо транспортування товару, що підтверджується належним чином складеними товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт, копії яких також містяться в матеріалах справи (а.с. 163-249 т.1, а.с.1-38 т.2).

При цьому, зі змісту товарно-транспортних накладних убачається, що транспортування товару здійснено з переадресуванням на ДП "Ритм" - з м. Чернівці до м. Бердичева Житомирської області.

Зазначені обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Сітрі" ДСП шліфованого, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем не спростовані в судовому засіданні.

Натомість, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання податкового органу на те, що ТОВ "Сітрі" знаходиться у 10 стані - "запит на встановлення місцезнаходження", основний вид діяльності підприємства - оптова торгівля взуттям. У періоді, який перевірявся, ТОВ "Сітрі" не мало власних основних засобів (виробничих потужностей, обладнання, устаткування), відсутні залишки ТМЦ. Чисельність працюючих згідно останніх поданих розрахунків комунального податку становила 16 осіб.

Зі змісту довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України убачається, що основними видами діяльності ТОВ "Сітрі" є оптова торгівля шкурами та шкірою, виробництво прянощів та приправ, оптова торгівля будівельними матеріалами та організація перевезення вантажів. За повідомленням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2011 року №23353/10/29-011 ТОВ "Сітрі" значиться на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку (а.с. 45, т. 1). Окрім того, відповідно до уточненої довідки цієї ж податкової інспекції від 18.08.2011 року №2674/23-11/32491651 про результати зустрічної звірки ТОВ "Сітрі", зі змістом якої була ознайомлена Бердичівська ОДПІ, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.12.2011 року (а.с. 74 т.2), зазначене товариство у своїй діяльності використовує офісні та виробничі приміщення (з наведенням їх переліку), суми податку на додану вартість за наслідками господарської операції з позивачем включені до складу податкових зобов'язань ТОВ "Сітрі", розрахунки здійснені у повному обсязі.

Також встановлено, що ТОВ "Сітрі" є посередником, а постачальниками ДСП для нього є не лише ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе" та ТОВ "Компанія "ЗЕТ".

Розбіжності, на які посилається податковий орган, щодо зазначення постачальника ДСП ТОВ «Сітрі» у податкових та товаросупровідних документах, спростовані судом шляхом допиту директора ТОВ «Сітрі» ОСОБА_8, який пояснив, що ДСП шліфоване дійсно не доставлялось до м. Києва, що обумовлено обставинами, відповідно до яких транспортні витрати оплачував позивач, а тому з метою економії та враховуючи територіальну доцільність товар доставлявся безпосередньо на ДП "Ритм" у м. Бердичів, з огляду на що в ТТН і зроблено відмітку про переадресування вантажу.

Окрім того, директор ТОВ "Сітрі" надав пояснення з приводу фактичного місцезнаходження товариства, наявності у підприємства відповідних виробничих приміщень та персоналу для здійснення господарської діяльності, а також щодо основних видів діяльності товариства. Зокрема, пояснив, що окрім виробництва шкіряного напівфабрикату, ТОВ "Сітрі" також здійснює діяльність з торгівлі будівельними матеріалами. При цьому, у зазначеній галузі товариство є посередником та співпрацює не лише з ДП "Ритм", а й з іншими підприємствами, придбаваючи для цього ДСП у різних постачальників. У свою чергу, співпраця з ДП "Ритм" є тривалою і господарська операція у березні 2011 року була не єдиною. ОСОБА_8 підтвердив реальність здійсненої з позивачем господарської операції.

З огляду на викладене, висновки суду щодо спроможність ТОВ "Сітрі" бути постачальником ДСП шліфованого для ДП "Ритм" є цілком правомірними.

Факт подальшого використання придбаного ДСП у подальшій господарській діяльності підприємства, основними видами якої є виробництво фанери, плит, панелей та шпону підтверджується накладними-вимогами за березень 2011 року, які підтверджують факт переміщення ДСП зі складу на виробництво, та договір купівлі-продажу від 02.01.2008 року №001, укладений між ДП "Ритм" (Продавець) та ТОВ "Рост" (Покупець), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Покупцеві стільниці, фасади, підвіконня, кромку, ДСП, ДВП, МДФ, фурнітуру та інші матеріали для меблевого виробництва. На виконання даного договору у березні 2011 року позивачем згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, були продані ТОВ "Рост" відповідні товари (а.с.113-162 т.1).

Також, є безпідставними та спростовані судом, посилання відповідача на штучне формування позивачем податкового кредиту з огляду на факт придбання ДСП у посередника, а не безпосередньо у виробника продукції, суд, зважаючи на встановлені у справі обставини, оскільки відповідачем не було доведено ні обставин того, що позивач мав можливість придбати ДСП безпосередньо у ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе", ні обставин того, що ціна даної продукції була завищена внаслідок участі у цій господарській операції ТОВ "Сітрі". При цьому, як пояснили представники позивача, ними неодноразово придбавалась продукція у ТОВ "Сітрі", постачальниками якого є різні виробники, а не лише ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе", а тому, придбаваючи у березні 2011 року товар у ТОВ "Сітрі", позивач не міг співпрацювати з безпосереднім виробником, оскільки не мав на меті купівлю ДСП саме певного виробника.

Окрім того, слід зазначити, що при послідуючій перевірці товариства податковим органом згідно акту перевірки від 29.05.2012 року, порушень з приводу формування позивачем податкового кредиту за березень 2011 року не виявлено.

Враховуючи вищезазначене та обставини які встановлені судом першої інстанції, у податкового органу були відсутні підстави збільшувати платнику податків грошові зобов»язанння, а самі обставини, які слугували для такого збільшення знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 01.06.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Ритм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" вул.Леніна, 76,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312