Ухвала суду № 24866908, 14.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1833/12

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі за поданням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" про стягнення коштів за податковим боргом , -

В С Т А Н О В И В :

Вінницька ОДПІ в порядку ст. 183-3 КАС України звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із поданням про стягнення коштів за податковим боргом з ТОВ "Кросна". Подання мотивовано тим, що за ТОВ "Кросна" рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю, яка становить 328 534,91 грн., з яких основний платіж 318 991,62 грн., штрафна санкція 6 119,88 грн., пеня 2 663,30грн., відсотки за користування розстроченням податкового боргу 760,11 грн., який виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 13.01.2012 р. за № 0000211503 та рішень №5 та 6 від 26.03.2012р. про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), в зв'язку з несплатою розстроченої суми боргу з орендної плати за землю. Оскільки сума боргу не сплачена, просили стягнути відповідну суму коштів з рахунків у банках, обслуговуючих товариство.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року подання задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування директора товариства у відрядженні. Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки в судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, а клопотання не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Кросна" є платником податків та зборів передбачених Податковим кодексом України.

Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю, результат якої оформлений актом № 1014/1503/30164526 від 30.11.2011 р. (а.с.12). Перевіркою встановлено несплату узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, чим порушено вимоги ст. 17 Закону України "Про плату за землю", та відповідальність за яке передбачене п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. за № 0000211503, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 6 119,88 грн. (а.с. 10), яке було надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Судом першої інстанції встановлено, що у визначений законодавством термін сума грошового зобов'язання не сплачена, податкове повідомлення - рішення не оскаржене.

На підставі заяви ТОВ "Кросна" Вінницькою ОДПІ надано розстрочення податкового боргу з орендної плати за землю під проценти, про що винесені рішення про розстрочення податкового боргу № 27 на загальну суму 25 208,33 грн. (з них: 22 099,38 грн. - основний платіж, 3 108,95 грн. - пеня) та № 26 на суму 296 892,24 грн. Згідно даних рішень розстрочення надається з 30 січня 2012 року по 10 грудня 2012 року рівними частками (а.с. 8).

У зв'язку з тим, що платник податків у визначений не сплатив розстрочену суму податкового боргу, тобто порушив умови погашення розстроченого грошового зобов'язання з орендної плати за землю, Вінницькою ОДПІ 26.03.2012 року прийняті рішення № 5, № 6 про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (а.с. 6-7).

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення Вінницької ОДПІ із поданням за ТОВ "Кросна" рахується заборгованість по сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 328 534,91 грн. з яких 318 991,62 грн. - основний платіж, 6 119,88 грн. - штрафна санкція, 2 663,30 грн. - пеня, 760,11 - відсотки за користування кредитом.

Податковим органом 02.02.2012 року винесено податкову вимогу № 98 на суму 7 746,89 грн., яка вручена представнику відповідача 20.02.2012 року (а.с. 20).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.п. 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 ст. 14 ПКУ).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 ст. 14 ПКУ).

Умови розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків визначені статтею 100 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПКУ, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 ПК України. (п. 100.1 ст. 100 ПКУ)

Згідно п.100.13 ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 100 ПК України розроблено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1036 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1431/18726 (Порядок).

Згідно пункту 4.5. Порядку рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. Пунктами 4.6, 4.7, 48 Порядку передбачено, що з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом. З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов'язань (податкового боргу) та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стягуються у порядку, установленому законодавством для стягнення податкового боргу.

Згідно з положеннями підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 59.1 ПК України передбачено, що порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо, зокрема, його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За змістом частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України стягнення коштів за податковим боргом може здійснюватися в порядку звернення органу державної податкової служби до адміністративного суду з відповідним поданням.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити, зокрема, підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника.

Як встановлено судом першої інстанції, податкова вимога №98 від 02.02.2012р. вручена особисто платнику податків 20.02.2012р., при цьому до суду Вінницька ОДПІ звернулася з поданням 20.04.2012 року, тобто у відповідності з вимогами п. 95.2 ст. 95 ПК України та ч. 1 ст. 183-3 КАС України, а саме: не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги та в межах 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Оскільки доказів того, що вищезазначені рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), податкове повідомлення-рішення та податкова вимога скасовані в адміністративному або судовому порядку суду першої інстанції не надавались, і в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що подання є обґрунтованим, доведеним, і таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.