Постанова № 24866361, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7415/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області (т. 1 а.с. 15-16).

В період з 30.11.2009 р. по 25.12.2009 р. ДПІ у Вишгородському районі Київської області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2009 р. За результатами цієї перевірки складений акт від 18.01.2010 р. №37/23-1/21536845 (т.2 а.с. 40-170), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- невключення до валового доходу доходів від здійснення страхових операцій у сумі 2 272 515,81 грн., а також невключення до складу валових витрат послуг по фінансовому забезпеченню гарантій у вигляді страхування у сумі 1 709 989,47 грн. у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 210 947,38 грн., в т.ч. 140 631,59 грн. основний платіж та 70 315,79 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- п.п. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- невключення до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності»50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для легкових автомобілів, які списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в сумі 107 374,25 грн., у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 43 000,74 грн., в т.ч. 28 667,16 грн. основний платіж та 14 333,58 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- використання поліграфічних виробів для власних потреб, у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 45 774,93 грн., в т.ч. 30 516,62 грн. основний платіж та 15 258,31 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- п.п. 5.2.5 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- включення до складу валових витрат 147 273,49 грн. нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які не використовуються у господарській діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс», а передані для експлуатації у відокремлені філії, які є самостійними платниками податку на прибуток в інших податкових органах, де знаходяться на обліку, у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 55 227,56 грн., в т.ч. 36 818,37 грн. основний платіж та 18 409,19 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- п.п. 5.3.1 та п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- віднесення до складу валових витрат сум коштів, які були видані на придбання господарських матеріалів, запасних частин, відрядження, придбання паливно-мастильних матеріалів та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку та не доведено їх зв'язок з веденням господарської діяльності всього в сумі 7638,00 грн., у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 2864,25 грн., в т.ч. 1909,50 грн. основний платіж та 954,75 грн. штрафні (фінансові) санкції). Вказане порушення позивачем визнається в повному обсязі;

- п.п. 8.3.1 та п.п. 8.3.2 п. 8.3, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- проведення амортизаційних відрахувань на завищену балансову вартість І групи основних засобів (окремого об'єкта основних фондів групи 1), у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 113 906,61 грн., в т.ч. 75 937,74 грн. основний платіж та 37 968,87 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі акту перевірки від 18.01.2010 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 28.01.2010 р., яким позивачу було нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 471 721,47 грн., в т.ч. 314 480,98 грн. основний платіж та 157 240,49 грн. штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.41).

Позивач із вказаним повідомленням-рішенням № 0000062300/0 від 28.01.2010 р. не погодився і оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг позивача, рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.06.2010 року оскаржуване рішення залишене без змін (т.1 а.с.48-49).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач є державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, діє як комерційне підприємство та знаходиться в підпорядкування Міністерства транспорту та зв'язку України. Господарська діяльність позивача здійснюється в межах чинного законодавства України та на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.06.2008 р. №656. Відповідно до Статуту позивача метою його діяльності є надання вітчизняним та іноземним юридичним особам і громадянам всіх видів послуг по обслуговуванню автотранспортних засобів та членів їх екіпажів на території України та за її межами; одним із напрямків його діяльності визначено здійснення митної брокерської діяльності; до видів діяльності віднесено зокрема, митно-брокерські послуги, в тому числі декларування вантажу, оформлення гарантійних документів, надання фінансових гарантій та послуг по страхуванню (т.1 а.с.19-26).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив п.п.4.1.2 п.4.1. ст.4 та п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в межах укладених ним договорів комісії, як страхову діяльність, а не як посередницьку діяльність позивача у взаємостосунках між перевізниками, митними органами та фінансовими посередниками.

20.12.2006 р. між позивачем (комітент) та повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс»(комісіонер) укладено Генеральний контракт комісії №179-ГК/06, згідно якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента забезпечити надання митним органам фінансових гарантій і здійснити їх фінансове забезпечення в вигляді страхування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 р. №1216. Дана постанова передбачає обов'язок комітента завершити транзит відповідно вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а у випадку порушення зобов'язань сплачувати митний борг. Фінансова гарантія надається на кожне конкретне перевезення на підставі відповідного контракту і відповідної заяви-опитувального листа, що є невід'ємними частинами укладеного контракту. Фінансове забезпечення такої гарантії здійснюється шляхом страхування.

В акті перевірки від 18.01.2010 р. зазначено, що УДП «Укрінтеравтосервіс»в перевіряємому періоді виконувало митно-брокерські послуги, а саме: надання фінансових гарантій митним органам, забезпечення наданих гарантій шляхом укладення договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов'язкової доставки товару до митниць призначення, послуги по оформленню гарантійних документів, послуги по оформленню декларацій та ін.

Відповідач встановив, що УДП «Укрінтеравтосервіс»не включено до валового доходу доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. в сумі 2272515,81 грн., а також не включено до складу валових витрат послуги по фінансовому забезпеченню фінансових гарантій у вигляді страхування у сумі 1709989,47 грн.

Статтею 1 Закону України «Про транзит вантажів»визначено, що контроль транзитних вантажів - діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади та їх службових осіб у пунктах пропуску через державний кордон України по перевірці відповідності транзитних вантажів і транспортних засобів транзиту вимогам митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного та інших видів контролю, що встановлюються виключно законами та міжнародними договорами України;

- транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;

- транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо;

- учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через митну територію України»від 14.07.1995 р. №614/95 переміщення через митну територію України товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які переміщуються транзитом через територію України, здійснюється за умови надання власником товарів або уповноваженою ним особою митним органам документів, що підтверджують наявність відповідних фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, або за умови охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Власник товару або уповноважена ним особа за своїм розсудом обирає вид заходу, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про страхування», страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Відповідно до статті 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. №1523, агентська діяльність - це діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат; договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

З урахуванням зазначеного, надання фінансових гарантій митним органам України незалежними фінансовими посередниками має місце під час здійснення транзиту вантажів через митну територію України.

Отже, в порядку Закону України «Про транзит вантажів»позивач виступав учасником транзитного перевезення; страховиком виступало повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс», яке у відносинах з органами Держмиткому виступало в якості гаранта, а у відносинах з позивачем в якості комісіонера; у відносинах з гарантом позивач виступає комітентом і одночасно є комісіонером в стосунках з перевізником.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим.

Відповідно до п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в порушення вимог не включено до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності»50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для легкових автомобілів, які списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в сумі 107374,25 грн.

Зазначене підтверджується актами на списання ПММ, журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках: 203 «паливо», 63 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 949 «інші витрати операційної діяльності», видатковими та прибутковими накладними, шляховими листами. Як підтверджено матеріалами справи списання ПММ, витрачених на легкові автомобілі, списувались як по бухгалтерському, так і по податковому обліку в розмірі 100% на витрати.

З урахуванням зазначеного, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є також обґрунтованим.

Відповідно п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поліграфічна продукція, про яку зазначено в акті перевірки, є такою, що використовується у господарській діяльності підприємства, а отже вона підлягає включенню до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності».

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованим.

Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойки, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесений до загальнодержавних податків. Порядок справляння, обчислення та сплати вказаного податку встановлений Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про сплату даного податку лише власниками транспортних засобів, не ґрунтується на вимог чинного законодавства.

Стаття 2 Закону України «Про систему оподаткування»визначає об'єкти оподаткування. Всі автомобілі, які перелічені в акті перевірки, підпадають під об'єкт оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Порядок обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений статтею 5 вказаного Закону і відповідно до приписів вказаної статті платником податків можу бути зареєстрована юридична особа після її державної реєстрації в установленому порядку. Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи не можуть бути зареєстрованими як платники податків. Статтею 6 вказаного Закону визначаються об'єкти оподаткування, до яких законодавець відносить і майно платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, УДП «Укрінтеравтосервіс»має наступні філії: Філію «Волинь», Філію «Закарпаття», Філію «Львів», Філію «Полтава», Філію «Центр», Філію «Чернівці». Кожна філія наділена майном (основними засобами), яке необхідне для їх функціонування. Майно (основні засоби), передані зазначеним філіям, є власністю УДП «Укрінтеравтосервіс».

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.5.2.5. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включення до складу валових витрат 147273,49 грн. нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які не використовуються у господарській діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс», а передані для експлуатації у відокремлені філії УДП «Укрінтеравтосервіс», які є самостійними платниками податку на прибуток в інших податкових інспекціях, де знаходяться на обліку, є обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, порушення п.п.5.3.1. та 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у віднесенні до складу валових витрат сум коштів, які були видані на придбання господарських матеріалів, запасних частин, відрядження, придбання паливно-мастильних матеріалів та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку та не доведено їх зв'язок з веденням господарської діяльності всього в сумі 7638,00 грн., позивачем визнається у повному обсязі.

Пунктом 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлений порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Згідно п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Підпункт 8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить формулу визначення балансової вартості групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу.

Під час перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на 01.01.2007 року рахуються основні засоби 1 групи на загальну суму 6834277,00 грн. (додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток), що також підтверджується інвентарними картками. Зокрема, згідно наданих інвентарних карток облік основних засобів залишковою балансовою вартістю станом на 01.01.2007р становить 2192756,50 грн.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.8.3.1, 8.3.2. п.8.3. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині проведення амортизаційних відрахувань на завищену балансову вартість І групи основних засобів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 28.01.2010 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»-відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.