Постанова № 24866255, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9080/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ТОВ «ТК-Фурнітура»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0001392305 від 08 червня 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Вакко».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування -відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «ТК-Фурнітура»-задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року -скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТК-Фурнітура»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко»за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт № 2609/2305/30606259 від 20 травня 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001392305 від 08 червня 2011 року яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952131 грн. 54 коп., з яких 761705 грн. 23 коп. -за основним платежем та 190426 грн. 31 коп. -штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно висновків акту перевірки № 2609/2305/30606259 від 20 травня 2011 року позивачем було допущено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, відповідач вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих суб'єктом господарювання (ТОВ «Вакко»), в діяльності якого присутні ознаки фіктивності.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ТК-Фурнітура»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТК-Фурнітура»суд першої інстанції виходив з того, що в рамках розслідування кримінальної справи було встановлено, що ТОВ «Вакко»було створене невстановленими особами з метою здійснення конвертаційної діяльності.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить письмовим доказам, приєднаним до матеріалів даної справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТК-Фурнітура»та ТОВ «Вакко»було укладено договір купівлі-продажу № 21/08 від 21 серпня 2009 року. У період з вересня 2009 року по березень 2010 року позивач на підставі вказаного договору придбав у ТОВ «Вакко»товар, в ціні якого сплачено податок на додану вартість у розмірі 761705 грн. 23 коп.

На підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Вакко»сформував податковий кредит на зазначену суму.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Вакко»має ознаки фіктивності, що документально підтверджується протоколом допиту обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, згідно реєстраційних документів, є співзасновниками ТОВ «Вакко», та матеріалами кримінальної справи № 69-107. Згідно пояснень вказаних осіб вони підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не укладали, печаткою підприємства не користувалися, а реєстраційні та інші документи на вказане товариство передали невстановленій досудовим слідством особі.

Відповідач вважає, що податкові накладні, видані ТОВ «Вакко», у зв'язку з вищевикладеним є недійсними.

З огляду на наведене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «ТК-Фурнітура»на суму 761705 грн. 23 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 761705 грн. 23 коп. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Вакко», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 761705 грн. 23 коп. відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні, видані ТОВ «Вакко», як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання угод з позивачем ТОВ «Вакко»було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Вакко», вказана юридична особа була зареєстрована як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці не лише наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної, а фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством -не передбачено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів первинного бухгалтерського обліку є достатнім підтвердженням фактичного отримання товару від ТОВ «Вакко».

На підтвердження виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за вказаним договором представник позивача надав суду копії видаткових накладних № 010927 від 01 вересня 2009 року, № 010928 від 01 вересня 2009 року, № 010929 від 01 вересня 2009 року, № 010930 від 01 вересня 2009 року, № 01101 від 01 жовтня 2009 року, № 01102 від 01 жовтня 2009 року, № 01103 від 01 жовтня 2009 року, № 01104 від 01 жовтня 2009 року, № 02112 від 02 листопада 2009 року, № 02112/1 від 02 листопада 2009 року, № 02112/2 від 02 листопада 2009 року, № 02112/3 від 02 листопада 2009 року, № 01122 від 01 грудня 2009 року, № 01123 від 01 грудня 2009 року, № 01125 від 01 грудня 2009 року, № 01124 від 01 грудня 2009 року, № 04124 від 04 січня 2010 року, № 04125 від 04 січня 2010 року, № 04126 від 04 січня 2010 року, № 04127 від 04 січня 2010 року, № 01024 від 01 лютого 2010 року, № 01023 від 01 лютого 2010 року, № 01025 від 01 лютого 2010 року, № 01026 від 01 лютого 2010 року, № 01033 від 01 березня 2010 року, № 01034 від 01 березня 2010 року, № 01035 від 01 березня 2010 року та № 01036 від 01 березня 2010 року.

Вказані видаткові накладні містять прізвище і підпис особи, яка відвантажила товар, які в свою чергу скріплені печаткою ТОВ «Вакко», а також підпис особи, яка прийняла товар.

За своїм змістом вказані документи відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також представником позивача були надані копії податкових накладних № 010927 від 01 вересня 2009 року, № 010928 від 01 вересня 2009 року, № 010929 від 01 вересня 2009 року, № 010930 від 01 вересня 2009 року, № 01101 від 01 жовтня 2009 року, № 01102 від 01 вересня 2009 року, № 01103 від 01 жовтня 2009 року, № 01104 від 01 жовтня 2009 року, № 02112 від 02 листопада 2009 року, № 02112/1 від 02 листопада 2009 року, № 02112/2 від 02 листопада 2009 року, № 02112/3 від 02 листопада 2009 року, № 01122 від 01 грудня 2009 року, № 01123 від 01 грудня 2009 року, № 01124 від 01 грудня 2009 року, № 01125 від 01 грудня 2009 року, № 04124 від 04 січня 2010 року, № 04125 від 04 січня 2010 року, № 04126 від 04 січня 2010 року, № 04127 від 04 січня 2010 року, № 01023 від 01 лютого 2010 року, № 01024 від 01 лютого 2010 року, № 01025 від 01 лютого 2010 року, № 01026 від 01 лютого 2010 року, № 01033 від 01 березня 2010 року, № 01034 від 01 березня 2010 року, № 01035 від 01 березня 2010 року та № 01036 від 01 березня 2010 року.

У відповідності до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними у період, за який проведено перевірку позивача, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податкові накладні можуть бути доказом вчинення господарських операцій.

ТОВ «ТК-Фурнітура»були надані суду витяги з рахунку 28.1, на якому відображався приріст балансової вартості запасів на складі, який відбувався у зв'язку з надходженням товару, вказаного у зазначених видаткових та податкових накладних.

Додатковим доказом фактичного здійснення операції купівлі-продажу товарів, що мали місце між ТОВ «ТК-Фурнітура»та ТОВ «Вакко»у період з вересня 2009 року по березень 2010 року, є документи, що підтверджують використання позивачем придбаних товарів у межах власної господарської діяльності.

Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АЖ № 054724 від 17 серпня 2011 року ТОВ «ТК-Фурнітура»здійснює діяльність, пов'язану з оптовою та роздрібною торгівлею.

З метою підтвердження здійснення продажу придбаного у ТОВ «Вакко»товару іншим особам, представник позивача надав суду копії видаткових накладних, довіреностей на отримання представниками покупців від ТОВ «ТК-Фурнітура»товарно-матеріальних цінностей та податкових накладних, які позивач видавав у зв'язку з укладенням відповідних договорів купівлі-продажу.

Надані позивачем документи підтверджують факт реалізації частини товарів, які були придбані у ТОВ «Вакко», іншим юридичним особам, що, в свою чергу, є доказом фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «ТК-Фурнітура»та ТОВ «Вакко».

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив фактичне виконання сторонами договору № 21/08 від 21 серпня 2009 року своїх зобов'язань.

Натомість доводи податкового органу про фіктивність угоди, укладеної між ТОВ «ТК-Фурнітура»та ТОВ «Вакко», що викладені в акті перевірки № 2609/2305/30606259 від 20 травня 2011 року, ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи № 69-107, провадження в якій не закінчено.

У зв'язку з цим встановлені під час її розслідування обставини, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували вищевказані обставини відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Крім того, провадження у кримінальній справі № 69-107 в частині обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за фактом створення фіктивних підприємств -ТОВ «Вакко»і ТОВ «Скап Холдінгс»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України -закрите постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана міліції Горбатюка О.В. від 27 квітня 2011 року у зв'язку з відсутністю складу злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТК-Фурнітура»про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0001392305 від 08 червня 2011 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ТК-Фурнітура»спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 грудня 2011 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «ТК-Фурнітура»-задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року -скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура»л -задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура»-задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0001392305 від 08 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.