Ухвала суду № 24865619, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16662/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК СІБУР»(далі Товариство) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000562304, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2011 року Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з урахуванням уточнень до ДПІ, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562304 від 23 червня 2011 року ДПІ, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 105 834 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн., яке ухвалено за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Фіннесто»за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 лютого 2012 року позов Товариства задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що позивач не вступав у господарські відносини з контрагентами, як визначено в актах перевірок та визначених в них обставинах взаємовідносин контрагента позивача з контрагентами, тому підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення стали матеріали проведеної ДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки від 08.06.2011року №245/2304/33741900 діяльності TOB «БК Сібур»при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Фіннесто»за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року (далі Акт перевірки),.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено позапланову документальну перевірку діяльності ТОВ «БК СІБУР»при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) у взаємовідносинам з ТОВ «Фіннесто за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 08 червня 2011 року № 245/2304/33741900, в Акті перевірки визначено, що позивачем надано первинні документи за взаємовідносинами з ТОВ «Фіннесто».

Відповідно до Акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 на загальну суму 105834 грн. 25 коп.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на матеріалах перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва (акт № 528/23-3/37242469 від 18.05.2011) стосовно взаємовідносин ТОВ «Фіннесто»з підприємствами: ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд»та ТОВ «Будінжиніринг-Компані». Відповідач вважає угоду між позивачем та ТОВ «Фіннесто»нікчемною з огляду на те, що у ТОВ «Фіннесто»був відсутній намір на створення правових наслідків за взаємовідносинами (за угодами) з ТОВ «ТК «Медіатор», ТОВ «Компанія Сонекс Плюс», ПП «Автобуд»та ці підприємства не могли виконати свої угоди з ТОВ «Фіннесто», а отже податкові накладні, видані позивачу, як вважає відповідач, є такими, що не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства, також судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту.

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Фіннесто»укладено договір № 07/12/10П про поставку непродовольчих товарів.

Предметом поставки є непродовольча продукція (будівельні матеріали). Строк дії договору до 06 грудня 2011 року.

На підтвердження передачі (поставки) товарів позивачем надано видаткові та податкові накладні, відповідно до яких предметом продажу були, крім іншого, дошка необрізна, труби, сода кальцинована, стояки рудникові, дріт сталевий, цвяхи, солідол і тому подібна продукція, придбання якої (продукції) вкладається в рамки звичайної господарської діяльності позивача. Зокрема до матеріалів справи долучено надані позивачем накладні: в/н № РН-10401 від 04.01.2011 року на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 222240 грн. 00 коп. (ПДВ 37040 грн. 00 коп.), у зв'язку з чим видано п/н № 10401 від 04.01.2011 року з тими ж показниками та значеннями; в/н № РН-11101 від 11.01.2011 року на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 180300 грн. 00 коп. (ПДВ 30050,00 грн.), у зв'язку з чим видано п/н № 11101 від 11.01.2011 року з тими ж показниками та значеннями; в/н № РН-11402 від 14.01.2011 року на поставку непродовольчих товарів, а саме на поставку товарів будівельного призначення на загальну суму 232465 грн. 50 коп. (ПДВ 38744 грн. 25 коп.), у зв'язку з чим видано п/н № 11402 від 14.01.2011 року з тими ж показниками та значеннями.

Позивачем також надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року, в якому відображені зазначені вище податкові накладні.

Між сторонами проведено розрахунки, що підтверджується залученими до справи платіжними дорученнями № 1170 від 06.01.2011 року, № 95 від 06.01.2011 року, № 104 від 11.01.2011 року та № 133 від 14.01.2011 року та актом перевірки позивача.

Всього за наведеними операціями сформовано загальну суму податкового кредиту у розмірі 105834 грн.25 коп.

Виходячи з тих підстав та обставин, які покладені податковим органом в основу оскаржуваного рішення, які викладені в акті перевірки, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, не свідчить про нездійснення спірних операцій, не свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Вищезгадані податкові накладні видані ТОВ «Фіннесто»позивачу за оподатковуваними операціями за ставкою 20% та відповідають вимогам, встановленим ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Окрім того, в контексті доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд зазначає, що у разі суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, в силу положень частини 3 статті 228 ЦК України такий договір визнається недійсним судом. Проте, ДПІ не надано рішення суду, яким вищезгаданий договір визнано недійсним та суд під час розгляду справи не вбачає правових підстав вважати договір між позивачем та його контрагентом нікчемним.

В даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями. При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема у разі недекларування податкових зобов'язань, за загальним правилом не є самостійною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.