Ухвала суду № 24864287, 19.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-27/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-Сервіс Груп», про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 20 вересня 2011 року №0002742305/40903 та №0002732305/40904.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції між ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»та ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»є безтоварними, а отже такими, що не дають позивачу права на включення до його валових витрат коштів на придбання товарів у даного контрагента та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»по взаємовідносинам з ТОВ «Атлант-Сервіс Груп»з питань достовірності нарахування податку на прибуток за період з 01 липня 2008 року та податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2008 року, за результатами якої складено акт від 05 вересня 2011 року №5231/2305/16468589.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин),що призвело до заниження податку на прибуток на суму 13 382,50 грн. та пп.7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 10 706,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва вказано на безтоварність господарських операцій проведених позивачем та ТОВ «Атлант-Сервіс Груп». На думку, відповідача податкові накладні видані ТОВ «Атлант-Сервіс Груп»позивачу за період, що перевірявся не дають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення витрат на придбання товарів у даного контрагента до його валових витрат.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 20 вересня 2011 року №0002742305/40903, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 706,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 353,0 грн. та податкове повідомлення -рішення №0002732305/40904 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 13 382,5 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 6 691,25 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за період який перевірявся позивачем та ТОВ «Атлант-Сервіс Груп»здійснювалися господарські операції.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року у кримінальній справі № 1-582/10, яка набрала законної сили 22 червня 2010 року, встановлено наступне. «Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 29 серпня 2007 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, створив ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»(код ЄДРПОУ 35644524), достовірно знаючи, що діяльність вказаного товариства він контролювати не буде, а після реєстрації всіх документи та печатку передасть невстановленим досудовим слідством особам. Для реєстрації вказаного товариства ним був підписаний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»від 29 липня 2007 року, відповідно до якого прийнято рішення про створення указаного товариства та начебто внесено майно до статутного фонду на суму 44 000 грн.

Підписані ОСОБА_2 реєстраційні документи та печатка ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»були передані ним невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу останнім відкрити розрахункові рахунки в банківських установах та використовувати їх для незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.»

Також, в даній постанові зазначено, що з банківських виписок щодо руху коштів на рахунку ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»вбачається, що більшість розрахунків з приводу придбання ним матеріальних цінностей проводилися даним підприємством (контрагентом позивача) з ТОВ «Радамант Груп». Як встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 № 1-582/10, ТОВ «Радамант Груп»було створено ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими особами, які діяли умисно з метою прикриття незаконної діяльності - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності.

На думку колегії суддів, постанова у кримінальній справі №1- 582/10 є належним доказом фіктивності ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»та безтоварності господарських операцій, здійснених ним з позивачем за період, що перевірявся відповідачем.

В даному випадку позивачем неправомірно включені витрати на придбання товарів у ТОВ «Атлант-Сервіс Груп» до складу його валових витрат та відсутне право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атлант-Сервіс Груп».

У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень -рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані відповідачем копії платіжних доручень не можуть бути належним доказом сплати відповідачем вищевказаної суми податкової заборгованості, оскільки з них не вбачається погашення саме заявленої до стягнення суми податкової заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембутматеріали»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.06.12