Ухвала суду № 24864125, 19.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1420/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс Укр»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0003152310 від 12 квітня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вітамакс Укр»зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні ЗУ «Про додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітамакс Укр»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра»за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 березня 2011 року №283/23-10/32746080.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ним занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157 973 грн.

Відповідачем зроблено висновок про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра», оскільки серед основних постачальників даних суб'єктів господарювання є ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», які як вказує відповідач є фіктивними підприємствами. На думку відповідача, податкові накладні видані ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра»не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003152310 від 12 квітня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 157 973,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39 493,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання таким платником товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, яких зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вітамакс Укр»(Покупець) та ПП «Мітра»(Продавець) укладено договір купівлі - продажу №0710/26 від 26 липня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, визначений у видаткових накладних, а Покупець оплатити його. На виконання умов даного договору його сторонами складено видаткову накладну та податкову накладну.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ятус»(Виконавець) укладено договір оплатного надання послуг №283 від 28 липня 2010 року, на виконання якого його сторонами складено акт передачі прийому наданих послуг №5102008 від 20 серпня 2010 року та податкові накладні.

Розрахунки за даними договорами проводились шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагентів, підтвердження чого є виписки з поточного рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра»не підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписання позивачу податкових накладних, ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра»були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З аналізу положень ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не пов'язано з виконання його контрагентами (чи постачальниками контрагента) вимог податкового законодавства. Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за серпень 2010 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра».

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.06.12