Постанова № 24863365, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1513/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.,

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собків Я.М., Шурка О.І.

при секретарі: Блажієвській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2012 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аттика Стиль»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 02.09.2011 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттика Стиль»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 02.09.2011 р. №0000772320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43 697 грн. і штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.; №0000762320, яким позивачу завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83 795 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Подільському районі м. Києва подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, в позові відмовити. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Аттика Стиль»з питань правильності нарахування та своєчасності оплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррум Груп»за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт №285/23-205/33746207 від 16.08.2011 р. і винесено податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. №0000772320 та №0000762320.

Відповідно до висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги п. 198.2, п, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Аттика Стиль»занижено податок на додану вартість на загальну суму 43 697 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83 795 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «Аттика Стиль»звернулися до суду з позовом, який було задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, не погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне:

В перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Феррум Груп»укладено договір №1/11 від 26.01.2011 р., відповідно до умов якого ТОВ «Феррум Груп»продає, а позивач купує зі складу сушильні камери у кількості 2 шт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №1/11, загальна вартість обладнання складає 1 529 900 грн., до якої входять витрати по упаковці, маркуванню завантаженню, транспортуванню та відвантаженню сушильних камер.

На виконання умов договору №1/11 ТОВ «Феррум Груп»виписано податкову накладну від 16.02.2011 р., а вказаний товар оприбутковано позивачем на підставі видаткової накладної від 07.04.2011 р.

Оплата здійснювалась платіжним дорученням №1 від 16.02.2011 р. на суму 764 950 грн., в тому числі ПДВ 127 491, 67 грн.

На підставі виписаної ТОВ «Феррум Груп»податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесено до валових витрат, витрати, які були здійсненні у зв'язку з закупкою товару (сушильних камер).

З матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу ґрунтується на неможливості реального здійснення фінансового господарських операцій контрагентом позивача (ТОВ «Феррум Груп») та ведення ним господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійсненних ТОВ «Феррум Груп»з постачальниками та покупцями.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: копії податкової та видаткової накладних, копію витягу з книги оборотних відомостей, копію витягу з головної книги, копію здійснених проводок за квітень 2011 року, копію приходу матеріалів за квітень 2011 року, копію витягу з рахунку №10 «Основні засоби»станом на 01.04.2011 р. копію виписки з банківського рахунку, про перерахування коштів відповідно до умов договору, копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, копію акта проведення моніторингу заставного майна.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження поставок товарів та факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Феррум Груп»за лютий 2011 року підтверджуючих первинних документів не надано.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив дану обставину, що мала істотне значення для підтвердження здійснення господарської операції на виконання умов договору №1/11, адже витрати на завантаження, транспортування та відвантаження сушильних камер включалися, відповідно до договору, до загальної суми товару.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 встановлено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів дійшла висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаного договору не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесено до валових витрат, витрати, які були здійсненні, у зв'язку з закупкою товарів та послуг за договором №1/11 від ТОВ «Феррум Груп».

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. №0000772320 та №0000762320, якими нараховано ТОВ «Аттика Стиль»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43 697 грн. і штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83 795 грн., отже підстав для їх скасування немає.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Статтею 205 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції … не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2012 року -скасувати.

Постановити нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ «Аттика Стиль»повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Собків Я.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлено:18.06.2012 р.