Ухвала суду № 24863279, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19618/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.,

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собків Я.М., Шурка О.І.

при секретарі: Блажієвській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Сакура М2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012 року за позовом приватного підприємства «Сакура М2» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Сакура М2»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 р. №0003072380, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222 643,75 грн., в тому числі за основним платежем 178 115 грн. та штрафними санкціями 44 528,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012 р. у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Сакура М2» подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення їх позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого в ОВ 4 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України Кучерука В.С., ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 08.09.2011 р. по 14.09.2011 р. проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Сібер»та ТОВ «Модус Інвест»за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 21.09.2011 р. №280/23-80/34999798.

За результатами розгляду поданого ПП «Сакура М2»заперечення, податковим органом проведено повторну позапланову виїзну перевірку та складено акт від 25.10.2011 р. №322/23-80/34999798 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 р. №0003072380.

Відповідно до висновків акту перевірки від 25.10.2011 р. №322/23-80/34999798, позивачем порушено вимоги пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178 115 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року у сумі 60 144 грн., за листопад 2010 року у сумі 59 282 грн., за грудень 2010 року у сумі 58 689 грн.

Вважаючи винесене ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення протиправним, ПП «Сакура М2» звернулися до суду з позовом, в задоволенні якого було відмовлено.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується рішенням суду першої інстанції з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Сакура М2»та ТОВ «Сібер»укладено договір від 01.10.2010 р. №01/10-С про надання послуг по розповсюдженню поліграфічної продукції.

Згідно договору №01/10-С, ТОВ «Сібер»надає ПП «Сакура М2»наступні послуги: розроблення художнього стилю буклетів і рекламних листівок, здійснення тиражування рекламних буклетів, дистрибуція виготовленого тиражу, надання консультацій з питань комерційної діяльності, надання консультацій з питань підбору персоналу. Вартість послуг за даним договором вираховується та тарифікується наступним чином: розповсюдження одного буклету в межах України коштує 1,60 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуги.

Крім того, між ПП «Сакура М2»та ТОВ «Сібер»укладено договір від 01.10.2010 р. №02/10-С, відповідно до умов якого, ТОВ «Сібер»зобов'язується надати ПП «Сакура М2»послуги з надання консультацій з питань комерційної діяльності та консультацій з питань підбору персоналу. Вартість послуг виконавця (ТОВ «Сібер») визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Сібер»виписали рахунки-фактури, акти прийому-передачі робіт (надання послуг).

ПП «Сакура М2»здійснювало оплату шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок контрагента, що підтверджується банківськими виписками.

На підставі виписаних ТОВ «Сібер» податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період вказаних податкових операцій позивач та його контрагент ТОВ «Сібер»були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

На підтвердження виконання умов договорів №01/10-С, №02/10-С позивачем надано: рахунки-фактури, акти прийому-передачі робіт (надання послуг), звіти про виконання робіт з питань комерційної діяльності.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до рахунку фактури від 30.11.2010 р. позивачем було виставлено рахунок без замовлення за виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції (рекламних листівок) в кількості 35 000 шт., за що було сплачено кошти та дистрибуцію виготовленого продукту у вигляді послуги, за що було сплачено суму у іншому розмірі. В первинних документах чітко встановлюється факт відсутності реального настання правових наслідків, тому що дистрибуція за своїм значенням і є розповсюдження якихось певних речей.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач двічі сплатив за одні і ті самі послуги різну ціну, даний факт підтверджений актом прийому-передачі №СБ-0000004.

З матеріалів справи вбачається, що в актах здачі-прийняття робіт відсутні посилання на договори, або будь-які документи, на підставі яких виконано роботи.

Крім того, позивачем не надано доказів про замовлення послуг, які виконував контрагент та які були належним чином виконані й оплачені. В актах прийому-перевірки виставлені суми не співпадають з вартістю, передбаченою в договорах.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 встановлено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов вказаних договорів не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів/послуг та господарською діяльністю позивача.

За п 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), 7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 р. №0003072380, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222 643,75 грн., в тому числі за основним платежем 178 115 грн. та штрафними санкціями 44 528,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сакура М2»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Собків Я.М.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено: 18.06.2012 року