Ухвала суду № 24850735, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-12484/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Загребельного Г.С.

представника відповідача Гнатченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі № 2а-12484/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "Інбітек"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія « Інбітек» (далі ТОВ ПБК « Інбітек») задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0001572302 від 07.09.2011 року, № 0001602302 від 07.09.2011 року .

Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи, зокрема актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нікчемність укладених угод.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм Податкового Кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість". Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. проведено заміну відповідача в зв'язку з реорганізацією органів податкової служби та до у часті в справі залучено правонаступника первинного відповідача державну податкову інспекцію у Московському районі м Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі постанови уряду та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осуд-підприємців. (т.а.с.115-120)

Відповідно до ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка TOB ПБК « Інбітек» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових доходів та валових витрат за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт № 2429/23/34859664 від 16.08.2011 року. (т.1 а.с. 24-25)

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ ПБК « Інбітек»

- п.5.1, п.п 5.2.1, п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , ст.138 ПК України - занижено податок на прибуток всього у сумі 3 185 935,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010р. в розмірі 297 555,00 грн., 1 квартал 2011р. в розмірі 503821,00 грн., 2 квартал 2010р. в розмірі 2 384 559,00 грн.

-п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.4 , СП.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 2 251 000 грн., в тому числі за листопад 2010р. на суму ПДВ 73 154,00 грн., за грудень 2010р. - 79 230,00 грн., січень 2011р.- 56 152,00 грн., лютий 2011р. - 182203,00 грн., березень 2011р.- 458082,00 грн., квітень 2011р.- 451865,00 грн., травень 2011р.- 950314,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення рішення № 0001572302 від 07.09.2011 року, про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 260 324,75 грн. за основним платежем - 3 185 935 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями( штрафами) 74 389,75 грн. та № 0001602302 від 07.09.2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 289 097,00 грн. за основним платежем 2 251 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) - 38 097,00 грн. (т.1 а.с.10,11)

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки ДПІ про нікчемність угод позивача з ТОВ « Промтехноопт», ТОВ « Промбуд-Монтажінвест», ТОВ « ДОМ і К», ТОВ « Світ Кассандри -350», ТОВ « Технергоресур», ПП «МКМ-Сервіс» з посиланнями на акти перевірок цих підприємств.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами не доведені допустимими доказами, позивачем надані належні первинні документи в підтвердження реальності здійснених угод, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду суду першої інстанції .

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та TOB "Промтехноопт» укладені договори купівлі-продажу будівельних матеріалів (пісок, цемент, бітум, тощо) та промислове обладнання (насосне, запорна арматура, електросвітлотехнічні товари, кабельно-проводникова подукція , тощо) № 026 від 01.12.2010р., № 030 від 10.02.2011р., № 034 від 18.02.2011р., № 041 від 04.03. 2011р., № 049 від 04.04.2011р., № 054 від 14.04.2011р., №070 від 04.05.2011р., № 071 від 04.05.2011р., № 087 від 16.05.2011р. ( т.3 а.с.22-33)

Поставка товару за умовами договорів здійснювалася за рахунок ТОВ ПБК « Інбітек» та доставлялися на будівельні об'єкти в м. Львів та м. Харків.

В підтвердження виконання умов договору надано первинні документи, а саме договори, специфікації до них, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, платіжні доручення про оплату товару, акти списання будівельних матеріалів по кожному об'єкту будівництва( т.2. а.с.1-41, т.5 а.с.11-15,20,22,26-30,,32-36,39-43)

Придбані товари використані позивачем в господарській діяльності, а саме при виконанні будівельних робіт по будівництву Харківського аеропорту ( на виконання договору підряду від 23.10.2010р. № 295 укладеного позивачем з ПАТ « Будівельне управління № 813) та будівництво Львівського аеропорту ( на виконання договору підряду № 2010/10-03 від 01.10.10р. з ТОВ «Донспецмонтаж» (т.3 а.с.153-161, т.4 а.с.171-198)

14.10.2010р. між позивачем та ТОВ «Техенергоресур» укладено договір № 14/10 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті стадіон до «ЄВРО-2012» на території у районі вул. Стрійської -Кільцевої дороги -проектованої вул. Вернадського у м. Львові. В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії договору, податкові накладні, довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3, акти приймання виконанних робіт, договірну ціну, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, ліцензія на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітеркури(т.1 а.с.80-83, 150-213), а також платіжні доручення, (т.5 а.с.1-45,46-84) акти скритих робіт.

Так, судом встановлено, що між позивачем та TOB "Промбуд-Монтажінвест» укладені договори на будівництво об'єктів № 01/12 від 01.12.2010р. (будівництво стадіону м. Львів), № 01/11 від 05.01.2011р. (будівництво стадіону м. Львів), № 02/11 від 01.02.2011р. (будівництво аеропорту м. Львів), № 02/11 від 01.02 2011р.(будівництво аеропорту м. Харків). ( т.1 а.с.90-97,100-108)

В підтвердження виконання умов договору надано первинні документи, а саме договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, платіжні доручення про оплату товару угода про договірну ціну, локальний кошторис № 6-1-1,№ 6-4-1, № 6-5-1, довідку про вартість виконаних робіт /за Формою КБ-3/, акти про виконані роботи /за Формою КБ-2в/,(Т.1 а.с.109-173,214-250, т.2 а.с.1-207)

Докази сплати по договору підтверджуються залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладаними.

05.11.2010р. між позивачем то ПП « Світ Кассандри-350» укладеного договір поставки № 5/11 будівельних матеріалів, та промислового обладнання, за умовами якого позивач придбав блок віконний на загальну суму 101 414,60 грн. з урахуванням ПДВ, поставка товару здійснювалася силами позивача. В підтвердження виконання умов договору позивачем надані договір, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про оплату товару, товарно -транспортні накладні ( т. 2 а.с. 225-231)

Також позивачем у підприємства ПП « МКМ -Сервис» придбавалися матеріали (цемент, пісок, бітум) по рахунках на поставку будівельних матеріалів на загальну суму 25464,52 грн. , в підтвердження чого надані рахунки, платіжні доручення.

Також позивачем придбано у ТОВ « ДОМ і К» блок віконний на загальну суму 57 882,43 грн. , в тому числі ПДВ 9647,43 грн.

Докази сплати по договорам підтверджуються залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, -суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Згідно пп. 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актами перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про додаток на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата -здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України "Про ПДВ"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та надані контрагентами позивача, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи із вищевикладеного, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь- яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" відповідають, виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДШ, що відповідає вимогам пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено, в акті перевірки вістуні посилання на складання податкових та бухгалтерських документів з порушенням вимог закону.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Також встановлено, що про фактичне виконання робіт по договорам свідчать залучені до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві"будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування - довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не спростовується сторонами по справі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у контрагентів позивача виробних , трудових потужностей для виконання умов договорів, з посиланням на акти перевірок контрагентів позивача, в яких встановлено на нікчемність угод, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (або наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки зокрема TOB "Техноенергоресурс", TOB "Промбуд монтажінвест", наявні ліцензії на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Постанови №1396 від 05.12.2007р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві", а також Наказу №47 від 27.01.2009р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності "ТОВ "Техноенергоресурс" та TOB "Промбуд монтажінвест" діяли на підставі ліцензій для провадження діяльності пов'язану з будівництвом будівель виданих Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в актах перевірок не зазначив.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірок ТОВ « Промтехноопт», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ « ДОМ і К», ТОВ « Світ Кассандри -350», ТОВ « Технергоресур», ПП «МКМ-Сервіс» в яких встановлено нікчемність угод між позивачем та цими контрагентами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки акти перевірок не є належними доказами по справі щодо встановлення факту нікчемності угод.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З приписів ст.228 ЦК України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства , з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДЛВ , зменшено суду отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, відповідно до п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання податкового , валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р.

Доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами договори в судовому порядку визнані недійсними податковим органом ні до суд першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі № 2а-12484/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2012 р.