Ухвала суду № 24850729, 07.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/6654/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/6654/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011 року № 0000052360, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 306 763 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 324 484 грн.; № 0000062360 від 11.02.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 6 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 748 грн.; № 0000082360 від 11.02.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 290 248 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 322 562 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052360 від 11.02.2011 року; № 0000062360 від 11.02.2011 року; № 0000082360 від 11.02.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 12 грудня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за цей час же період, про що було складено акт від 25.01.2011 року №24/23-611/24100226.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.32,п.5.1,п.п.5.2.1.п.5.2,п.п.5.3.9.п.5.3ст.5,п.п.7.3.2ст.7,п.п.11.1,11.2ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , у зв'язку з цим встановлено заниженням податку на прибуток на 1 290 248,00 грн., в тому числі по періодам 2009 року у сумі 1 290 248,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року в сумі 5 160 993,00 грн. та 3 квартал 2010 року в сумі 259 грн.; п.п.7.2.2.7.2.3.7.2.6п.7.2,п.п.7.4.1.7.4.3,7.4.5п.7.4,п.п.7.5.1.п.7.5,п.п.7.7.1.п.7.7.2,п.7.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість на суму 6 992 грн., в тому числі у квітні 2010 року - 6 992 грн., та завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 6 992 грн., та завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 1 306 763,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 1 282 780,00 грн., листопад 2009 року - 13 477 грн., січень 2010 року 1 681 грн., лютий 210 року - 8 825,00 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011 року № 0000052360, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 306 763 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 324 484 грн.; № 0000062360 від 11.02.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 6 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 748 грн.; № 0000082360 від 11.02.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 290 248 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 322 562 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) такими платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Агрокомтехсервіс", ПП "Інтек-Агро", та правильність формування об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту за даними господарськими операціями.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Агрокомтехсервіс" з яким був укладений контракт від 02.09.2009 року №ЗТК-101/08464 та 14.09.2009 року №ЗТК-101/09119з купівлі- продажу товару, та з ПП "Інтек-Агро" були укладені контракти від 08.09.2009 року №ЗТК-101/08618 ; від 14.09.2009 року №ЗТК-101/09119; від 17.09.2009 року №ЗТК-101/09587; від 20.09.2009 року №ЗТК-101/09670; від 22.09.2009 року №ЗТК-101/09750; від 20.09.2009 року №ЗТК-101/09751; від 23.09.2009 року №ЗТК-101/09822; від 24.09.2009 року №ЗТК-101/09871; від 29.09.2009 року №ЗТК-101/10165; від 05.10.2009 року №ЗТК-101/10512; від 07.10.2009 року №ЗТК-101/10730; від 14.10.2009 року №ЗТК-101/11377; №ЗТК-101/11379 від 15.10.2009року; від 16.10.2009 року № ЗТК -101/11524; від 19.10.2009 року №ЗТК-101/11581; №ЗТК-101/11756 від 22.10.2009 року; №ЗТК-101/11900 від 24.10.2009 року; від 27.10.2009 року№ ЗТК-101/1217; від 20.10.2009 року №ЗТК -101/12245; від 03.11.2009 року № ЗТК-101/12438; від 05.11.2009 року №ЗТК-101/12546; від 09.11.2009 року №ЗТК-101/12584; від 11.11.2009 року №ЗТК-101/12756; від 13.11.2009 року №ЗТК-101/12807; від 16.11.2009 року №ЗТК-101/12853; від 19.11.2009 року №ЗТК-101/13094; від 24.11.2009 року № ЗТК-101/13175; №ЗТК-101/13598 від 03.12.2009 року; від 07.12.2009 року №ЗТК-101/13702; від 08.12.2009 року №ЗТК-101/13754; від 11.12.2009 року №ЗТК-101/13805; від 14.12.2009 року №ЗТК-101/13835 купівлі-продажу соняшнику.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду документи первинного бухгалтерського обліку доказують фактичне здійснення даних господарських операцій.

Так, колегія суддів зауважує, що загальний обсяг вищевказаних операцій з ПП "Агрокомтехсервіс" склав у 3 кварталі 2009 року - 4 792 122 грн., в тому числі - 798 687,04 грн.; до складу валових витрат були включені витрати - у розмірі 3 993 435 грн., до складу податкового кредиту - 798 687,04 грн.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що до складу податкового кредиту за вересень 2009 року від господарських операцій з ПП "Інтек-Агро" було включено 484 092,80 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

У зазначеному періоді позивач з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року здійснював порядок обчислення і сплати податку на додану вартість відповідно до пп.7.4.1п.7.4ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" редакції чинній на час формування податкового кредиту, а саме податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4п.7.4ст.7 наведеного вище Закону каже, що платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, придбання соняшника здійснювалось в межах господарської діяльності, яка здійснюється ним за видом КВЕД 15.41.0 виробництво нерафінованих олії та жирів, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

За таких підстав колегія суддів не вважає обґрунтованими посилання апеляційної скарги на невикористання позивачем в своїй господарській діяльності даного товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги про підписання податкових накладних від імені ПП "Інтек-Агро" невідомими особами, та незнаходження ПП "Агротехсервіс" за місцезнаходженням, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Судом першої інстанції було правильно доводи відповідача оцінені у взаємозв'язку з наданими документами первинного бухгалтерського обліку, та зроблений висновок про обґрунтованість позову.

Для підтвердження обставин відсутності за місцезнаходження ПП "Агротехсервіс" та ПП "Інтек-Агро" відповідачем були надані акт посадових осіб податкової служби та документи почеркознавчого дослідження.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що дані докази не можуть бути допустимим доказами, оскільки відсутність підприємства на певний час у грудні 2010 року відвідування працівниками податкового органу не може доказувати не здійснення господарської діяльності підприємством у вересні 2009 рок.

Крім цього, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що висновки почеркознавчого дослідження призначеного відповідно до листа про призначення від 21.01.2011 року №1264/10/26-3113 Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України ГВ податкової міліції Кіровоградської ОДПІ не можуть бути допустимим доказами підписання саме невідомими особами податкових накладних, оскільки зазначені обставини повинні бути доказані певними засобами доказування, а саме: висновком експертизи, наданої під час вирішення кримінальної справи, у якій вже ухвалено вирок або постанова, що набрали чинності.

Застосування таким чином правил оцінки доказів передбачено ст.ст. 70, 81,86 КАС України.

Стосовно порушення внаслідок віднесення до складу валових витрат різниці між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року у загальній сумі 1 170 071 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року - 1167 558 грн., ; 4 квартал 2009 року - 2 254грн., 3 квартал 2010 року - 259 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п.7.3.4п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти витрати або валові доходи платника податку не змінюються.

Як свідчать матеріали справи за період часу з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року фактично до витрат, в бухгалтерському обліку позивача, було віднесено різницю між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів у загальній сумі 2 237 921,18 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що дані витрати відображені лише у бухгалтерському обліку позивача та не вплинули на податковий облік, оскільки даний вид витрат відсутній у переліку витрат, які відображені у рядку 04.13 Декларації.

Податковим органом не надані заперечення з цього приводу.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/6654/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.