Ухвала суду № 24848238, 22.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/8084/11

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюк Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року № 0000401630 та № 0000631630 від 14.07.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель»»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача, які полягали у визнанні в акті перевірки нікчемними господарських операцій та договорів, укладених з постачальниками та визнанні нікчемними заявленого податкового кредиту та бюджетного відшкодування, та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000401630 та № 0000631630 від 14.07.2011року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано повідомлення рішення №0000401630 від 06.05.2011 року та №0000631630 від 14.07.2011року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, саме неналежного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі замінено на правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі сповіщені згідно поштових повідомлень (а.с.43, 44 т. ІІІ), представники до суду не прибули ат причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року (а.с. 45, т.1), яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 798721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 199680 грн., яке позивач оскаржував до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 47, т.1), за результатами розгляду якої рішенням від 14.07.2011 року № 24590/10/250007 (а.с. 59, т.1) оскаржуване податкове повідомлення рішення «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року було скасовано в частині застосування фінансової санкції у сумі 199679 грн., а в іншій його частині - залишено без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі виходив з того, що податковий орган при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акти перевірок контрагентів іншими ДПІ, при цьому серед них є акти про неможливість проведення перевірки, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з яких виходив останній частково задовольняючи позовні вимоги у справі виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище

рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписами Закону України «Про податок на додану вартість»були передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не використання товару в своєї господарської діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачав.

В свою чергу приписами Податкового кодексу України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Кодекс не передбачає.

Апелянт в своїх доводах посилається на те, що податкові накладні, видані підприємствами контрагентами: ПП «Юніком-Плюс», ТОВ «БК «Лугбудтрест», ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Спецлітмаш», ТОВ «Юг-Газ», ТОВ Пластваєр», ПП «Лісо-Транс-Постач»не повинні враховуватись, оскільки відносно ПП «Юніком-Плюс», ТОВ «БК «Лугбудтрест», ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Спецлітмаш»актами перевірок відповідних ДПІ зроблені висновки про відсутність у цих підприємств умов для ведення господарської діяльності, а отже угоди з даними контрагентами мають ознаки нікчемності. Щодо ТОВ Пластваєр», ПП «Лісо-Транс-Постач»податковий орган прийшов до висновку про відсутність умов для ведення господарської діяльності, виходячи із даних про незначний статутний фонд, недостатність кількості працюючих осіб, відсутність ТМЦ в додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік та відсутність основних фондів.

Судова колегія не приймає до уваги відповідні поводи апелянта із посиланнями на вище зазначені акти перевірок інших ДПІ та вважає за необхідне наголосити, що як вбачається з положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Крім цього, на підставі довідки № 226/7/236/30408081 від 08.04.2011 року, відповідно до якої ТОВ «Падана Кемікал Компаундс»є виробником, а також оскільки по взаємовідносинам ТОВ «КЗМО»з ВАТ «Одескабель»відповідь податкового органу про проведення зустрічної перевірки станом на дату підписання акту перевірки на адресу відповідача, не надійшла, податковий орган прийшов до висновку про неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані як платник ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені, товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що не спростовується відповідачем в апеляційній скарзі.

Колегія суддів проаналізувавши викладене вважає за необхідне зазначити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов'язання не є підставою для визнання угоди нікчемною та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року №0000401630 в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 199680 грн. №0000631630 від 14.07.2011 року в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовано заявлені вимоги. Обставини, на які посилається апелянт в своїй скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильності висновків, які підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року № 0000401630 та № 0000631630 від 14.07.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/