Ухвала суду № 24846164, 11.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 64792/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року по справі № 2а - 9184/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002052321 від 03 серпня 2011 року.

Позов мотивований тим, що позивачем представлені документи, які відповідають вимогам до первинних документів, що встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Законом України "Про податок на додану вартість", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ "Технології комфорту" та ПП "Сервіс доріг". Однак, ДПІ у Сихівському районі протиправно визнано правочини, що мали місце у відносинах між ТзОВ "Технології комфорту" та ПП "Сервіс доріг" протягом червня 2010 року є нікчемними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того що, позивачем не доведено необхідності залучення субпідрядника до виконання робіт за договорами підряду, не обґрунтовано наявність ділової мети оцінюваної господарської операції, а також з того, що позивачем та ПП "Сервіс доріг" не було погоджено обсягу, видів робіт, місця виконання замовлення, терміну виконання робіт (надання послуг), договір субпідряду сторонами не укладався. В актах приймання виконаних робіт, не конкретизовані види наданих послуг. Відтак суд першої інстанції, прийшов до переконання про відсутність фактичного надання послуг ПП "Сервіс доріг" для ТзОВ "Технології комфорту".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ТзОВ "Технології комфорту", подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому вказану постанову слід скасувати з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Технології комфорту" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків та зборів при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП "Сервіс доріг" за весь період здійснення взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт від 25 липня 2011 року № 2854/23-209/31897272.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкове повідомлення - рішення від 03 серпня 2011 року № 0002052321, згідно з яким визначено ТзОВ "Технології комфорту" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92975,65 грн., з яких 61983,71 грн. сума зобов'язання за основним платежем, 30991,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками акту перевірки ТзОВ "Технології комфорту" порушено пп.7.4.1, п.п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість по нікчемних операціях на загальну суму 61983,71 грн., а саме за червень 2010 р. на 61983,71 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що до перевірки та для огляду суду позивачем представлено копії актів приймання виконаних робіт № 16/06-10 від 16.06.2010 р., № 231/06-10 від 23.06.2010 р., № 24/06-10 від 24.06.2010 р., № 251/06-10 від 25.06.2010 р., № 252/06-10 від 25.06.2010 р., № 253/06-10 від 25.06.2010 р., № 254/06-10 від 25.06.2010 р., № 255/06-10 від 25.06.2010 р., № 29/06-10 від 29.06.2010 р., № 292/06-10 від 29.06.2010 р., № 291/06-10 від 29.06.2010 р., № 303/06-10 від 30.06.2010 р., № 302/06-10 від 30.06.2010 р., № 301/06-10 від 30.06.2010 р., № 304/06-10 від 30.06.2010 р., підписаних представником ПП "Сервіс - доріг" та представником ТзОВ "Технології комфорту". Крім того подано копії податкових накладних, копії платіжних доручень на підтвердження оплати та копії товарно-транспортних накладних у підтвердження передання матеріалу ПП "Сервіс - доріг".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на нікчемність укладених договорів підряду. Суд першої інстанції погодився з даним висновком, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про нікчемність договорів підряду, які укладалися між ТзОВ "Технології комфорту" та ПП "Сервіс доріг" , оскільки факт надання послуг підтверджується копіями актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень та товарно - транспортних накладних.

Судом першої інстанції безпідставно взято до уваги твердження відповідача з приводу того, що виконання ПП "Сервіс - доріг" для ТзОВ "Технології комфорту" субпідрядних робіт - надання послуг з демонтажу та монтажу алюмінієвих конструкцій фактично не здійснювалось, подані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Такий висновок суду першої інстанції, суперечить вимогам податкового законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" на момент вчинення зазначених вище правочинів, ТзОВ "Сервіс - доріг" було зареєстроване в установленому законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку.

Тобто, згідно з п.п. 7.2.6 п. 7. 2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТзОВ "Сервіс - доріг", як виконавець робіт, видало податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктами 7.2.6, 7.4.5).

Тобто вказана норма цього Закону чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг), і таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та за наявності належним чином оформленої податкової накладної, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо утримання та внесення податку до бюджету.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість, на думку колегії суддів, є подальше використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, ТзОВ "Технології комфорту" використало послуги надані ПП "Сервіс - доріг" в господарських відносинах з ПАТ "Сведобанк", ПАТ АКБ "Львів", ПАТ "Банк Форум", ПАТ "БТА БАНК" що підтверджується відповідними договорами.

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення, складені з покликанням на акт перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання ПП "Сервіс - доріг", який не може бути визнаний допустимим доказом по справі та зумовлює безпідставність складення зазначених податкових повідомлень - рішень.

Оскільки апеляційним судом встановлено дотримання позивачем порядку формування податкового кредиту за період, що перевірявся, то суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0002052321 від 03 серпня 2011 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 94, ст. 160, ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року по справі № 2а - 9184/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002052321 від 03 серпня 2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуюча - суддя Хобор Р.Б.

суддя Сапіга В.П.

суддя Яворський І.О.