Ухвала суду № 24844849, 13.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року справа №2а/0570/3303/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

13 червня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Борозенцева С.В.

представника відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. в справі № 2а/0570/3303/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, з урахуванням заяви про уточнення позову просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000382302/0/9765, №0000372302/0/9764 від 04.03.2010 р. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі акту перевірки № 236/23-2-22040715 від 15.02.2010 р. відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначені позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 21280 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями - 10640 грн. та з податку на прибуток за основним платежем 33266 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15300 грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань є висновок податкового органу про віднесення позивачем до складу валових витрат сум, що не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, внаслідок чого в 2008 р. завищені валові витрати на 106402 грн. - вартість витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та в 2009р. завищені валові витврати на 26658 грн. - вартість витрати на поліпшення основних фондів.

Позивач зазначив, що витрати, на вартість яких ДПІ у м. Краматорську зменшено валові витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів, підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000382302/0/9765 від 04.03.2010 р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 26601,5 грн. та фінансових санкцій у сумі 13300,75 грн., всього на суму 39902,25 грн., та в повному обсязі визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/9764 від 04.03.2010 р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволені.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Порушення полягають у неврахуванні судом відсутності документального підтвердження отримання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 паливно-мастильних матеріалів, що є порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта" є юридичною особою, зареєстроване як юридична особа 12.02.1996 р. виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 22040715, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Краматорську проведена планова виїзна перевірка ТОВ „Нафта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складений акт №236/23-2-22040715 від 15.02.2010 р. Перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток всього в сумі 33266 грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. - 26601 грн., за 2 квартал 2009 р. - 6665грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього в сумі 21280 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. - 13 218 грн., за листопад 2008 р. - 4144 грн., за грудень 2008 р. - 3918грн.

За наслідками перевірки 04.03.2010 р. ДПІ у м. Краматорську прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000372302/0/9764 про визначення ТОВ „Нафта" суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 31920 грн., в тому числі за основним платежем - 21280 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10640 грн.; № 0000382302/0/9765 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 48566 грн., в тому числі за основним платежем - 33266 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15300 грн.

Предметом оскарження за даним позовом є податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0/9765 від 04.03.2010 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26601,5 грн. та фінансових санкцій у сумі 13300,75 грн., всього на суму 39902,25 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/9764 від 04.03.2010 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження належними документами первинного та бухгалтерського обліку валових витрат та суми податкового кредиту.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

20.10.2008 р. між ТОВ „Нафта" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) укладений договір №37, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в обумовлений термін у власність покупця товар (бензин), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Фактичне виконання умов зазначеного договору у періоді, що перевірявся податковим органом, підтверджено наявними в матеріалах справи документами: видатковими накладними № 664 від 24.10.2008 р., № 692 від 05.11.2008 р., № 795 від 11.12.2008 р.; документами про оприбуткування нафтопродуктів за жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 24.10.2008 р., 05.11.2008 р., 11.12.2008 р.; звітами про використання коштів, накладних на відрядження або під звіт №26 від 14.11.2008р., від 17.11.2008р., №23 від 08.11.2008р., від 02.12.2008р., від 23.12.2008р., 14.01.2009р., №16 від 28.10.2008р., №17 від 29.10.2008р., №18 від 31.10.2008р., №19 від 03.11.2008р., №20 від 04.11.2008р., №21 від 05.11.2008р., №22 від 07.11.2008р.; квитанціями до прибуткового касового ордеру №№ 350, 355, 359, 398, 441, 21, 307, 302, 309, 312, 323, 321, 318, 326, 328, 334; податковими накладними №795 від 11.12.2008р., №692 від 05.11.2008р., №664 від 24.10.2008р.

Отримані від постачальника податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними позивачем віднесені до складу податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Таким чином, фактичне виконання обома сторонами договору з постачання паливно-мастильних матеріалів підтверджено належними первинними документами, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок понесених позивачем витрат з придбання товарів з господарською діяльністю підприємства.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „Нафта" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Порушення, на думку податкового органу, полягають у тому, що оприбуткування отриманого палива ТОВ „Нафта" проводилося на рахунок 282 „Товари в торгівлі" на підставі видаткових накладних, проте, товарно-транспортні накладні підприємством до перевірки не надані, тому відсутні підтвердження факту отримання позивачем поливно-мастильних матеріалів.

Колегія суддів вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля пальним. З метою одержання прибутку позивачем укладена угода з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за якою позивач придбав у цього підприємства пальне. В подальшому позивачем придбане пальне використовувалось у власній господарській діяльності у роздрібній торгівлі, що підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", витрати позивача з придбання бензину у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також колегія суддів вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Розрахунки позивача за придбане пальне підтверджені належними платіжними документами.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість на 21280 грн.

Колегія суддів вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, основним видом діяльності позивача є торгівлі нафтопродуктами. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за якою позивач придбав у цього підприємства бензин. В подальшому позивачем придбаний бензин використаний у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме, у роздрібній торгівлі пальним.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість", витрати позивача з придбання бензину у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що господарські операції з придбання бензину ТОВ „Нафта" вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно не підтвердження фактичного отримання позивачем бензину через відсутність документів на його транспортування, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення бензину від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 позивачу.

Що стосується доводів про відсутність підтвердження оприбуткування придбаного бензину, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовані наявними в матеріалах справи документами щодо оприбуткування товару та його видачі, змінними звітами про використання бензину у роздрібній торгівлі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. в справі № 2а/0570/3303/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. в справі № 2а/0570/3303/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.