Ухвала суду № 24844359, 08.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року справа №2а/1270/1914/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

8 червня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представників позивача Кисельова О.М., Бута Д.В.

представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. в справі № 2а/1270/1914/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ Синтез" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ Синтез" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 20.01.2012 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2462149 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неврахуванні судом положень податкового законодавства щодо не підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання, що є обов'язковою підставою для відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „НБ Синтез" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 21.10.2008 р., внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 36140013, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області як платник податку на додану вартість з 22.10.2008 р.

Рубіжанською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень, жовтень, листопад 2010 р., за результатами якої 17.01.2012 р. складений акт № 28/2301/36140013, в якому зазначено про порушення позивачем абзацу „а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2462149 грн., у тому числі за червень 2010 р. - на 1166386 грн., за липень 2010 р. - на 101000 грн., за жовтень 2010 р. - на 112950 грн., за листопад 2010 р. - на 1081813 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 20.01.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2462149 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем пп. „а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", наслідком чого є завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 2462149 грн., ґрунтуються на неотримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість контрагентами позивача - ВАТ „Запоріжкокс", ДП „ХЗ „Південний", ТОВ „Бест Вей корп.", ТОВ „Парус", ТОВ „Служба безпеки „Ірбіс".

Позивачем за наслідками господарської діяльності у червні, липні, жовтні, листопаді 2010 р. отримане право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, внаслідок чого підприємством подані податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно до яких позивачем визначено, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку наступні суми податку на додану вартість: за червень 2010 р. в розмірі 1317103 грн., за липень 2010 р. - 1431357 грн., за жовтень 2010 р. - 112950 грн., за листопад 2010 р. - 1081813 грн.

З обставин справи вбачається, що у період з травня по липень, а також у жовтні 2010 р. ТОВ „НБ Синтез" здійснювало господарські операції з ВАТ „Запоріжкокс" на підставі договору № 1565 від 25.08.2009 р., ДП „Хімічний завод „Південний" на підставі договорів № 273 від 21.04.2010 р., № 290 від 01.04.2010 р., № 276 від 26.04.2010 р., ТОВ „Парус" на підставі договору № 31 від 01.03.2010 р., ТОВ „Служба безпеки „Ірбіс" на підставі договору № 13/Рs-р від 19.12.2008 р. Фактичне здійснення господарських операцій у вказаних періодах за цими договорами підтверджено первинними документами, наявними в матеріалах справи: податковими накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами, рахунками, рахунками-актами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, вантажними митними деклараціями.

Отримані від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні відображені позивачем у реєстрі триманих та виданих податкових накладних.

Оплата позивачем за придбані товари (роботи, послуги) з урахуванням сум податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Виходячи з вимог вказаних норм, єдиною підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання є податкова накладна.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, приймаючи до уваги наведені норми податкового законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 20.01.2012 р. є протиправним.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а" пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів також зазначає, що доводи відповідача про неможливість проведення перевірки постачальників контрагентів позивача ВАТ „Запоріжкокс" (ТОВ „Уктрехнометиз", ТОВ „Техносервіс МК", ТОВ „Самотлор-А"), ДП „Енергоринок" (ПАТ „Харківська ТЕЦ-5") у зв'язку з відсутністю підприємств за місцезнаходженням та порушенням справи про банкрутство, оскільки закон не ставить правомірність формування податкового кредиту в залежність від результатів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість", іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суди першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. в справі № 2а/1270/1914/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. в справі № 2а/1270/1914/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ Синтез" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.