Постанова № 24844699, 05.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа №2а-1933/08/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О.

за участю сторін: представник позивача Максімчик С.В., представник відповідача Мочкаєв Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Торезантрацит», Державної податкової інспекції в м.Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції в м.Торезі про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

06.12.2007р. Державне підприємство «Торезантрацит» (далі - ДП «Торезантрацит») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Торезі Донецької області (далі - ДПІ в м.Торезі) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.08.2007р. №0000382310/0, від 10.08.2007р. №0000481720/0, від 09.08.2007р. №0000372310/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 09 серпня 2007 року №0000372310/0; скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 09 серпня 2007 року №0000382310/0 частково на загальну суму 201975,00 грн., у тому числі за основним платежем 134650,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6732500грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 постанову року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач незгоден з нарахуванням йому податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, вважаючи, що відповідач не мав права нараховувати йому пеню з цього податку через відсутність узгодженого податкового зобов'язання у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, апелянт зазначив, що ним була сплачена грошова компенсація вартості вугілля у межах виконавчого провадження у зв'язку із наявністю відповідних судових рішень, а тому він не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб з цих платежів.

Відповідачем також подано апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, яку просить скасувати в частині задоволених позовних через порушення норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ДПІ у м. Торезі правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 07.09.2007р. № 0000372310/1 та від 07.09.2007р. № 0000382310/1, оскільки відсутні документальні підтвердження взаємовідносин між ВП «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезанатрацит» та ТОВ «Вега», вказане підтверджено зустрічною перевіркою ТОВ «Вега», проведеною працівниками контрольно-ревізійного відділу у м. Торезі та висновками ДПІ у Київському районі м. Донецька.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги позивача, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Торезантрацит», згідно свідоцтва серія А00 №294811, зареєстровано виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області в якості юридичної особи.

В період з 18.06.2007р. по 26.07.2007р. ДПІ в м. Торез була проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Торезантрацит» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за наслідками якої був складений акт перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. (т.1 а.с.9).

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення вимог: Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у тому числі несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб, не включення до складу місячного оподаткованого доходу суми грошової компенсації вартості побутового вугілля; Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі занижено податок на прибуток у розмірі 107103,00 грн. за 2005р.; Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану, у тому числі по Відокремленому підрозділу «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» на суму 135403,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському та податковому обліку проведені операції по отриманню матеріалів по накладним: №09/10Д від 19.10.2005р. на суму 186432,00 грн.; №10/10Д від 20.10.2005р. на суму 32280,00 грн.; №11/10Д від 20.10.2005р. на суму 589 188,00 грн., та в ході зустрічної перевірки ТОВ «Вега», проведеної працівниками Контрольно-ревізійного відділу у м. Торезі (довідка від 23.03.07р. №260-23/13), встановлено, що грошові кошти на рахунки ТОВ «Вега» від Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» за період з 01.08.2005р. по 01.02.2007р. не надходили. Суцільною перевіркою рахунку 20, накладних на отримання та відпуск матеріалів за період з 01.08.2005р. по 01.02.2007р., відомостей обліку матеріальних цінностей та відомостей руху і обліку матеріальних цінностей встановлено, що товарно-матеріальні цінності Відокремленому підрозділу «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега» не відпускалися, найменування матеріальних цінностей, які зазначені у специфікації до договору від 27.08.2005р. №47/2, у відомостях відсутні, ТОВ «Вега» вугілля від ВП «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» не отримувало. На підставі наведеного, відповідач дійшов до висновку про включення ВП «Шахта ім. Л.І.Лутугіна» ДП «Торезантрацит» до валових витрат в декларації за 2005 рік (жовтень) витрат на придбання у ТОВ «Вега» матеріалів на суму 673250,00 без наявності підтверджуючих документів. Та, відповідно, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 134650,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ в м. Торезі були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000382310/0 від 09.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, згідно якого сума податкового зобов'язання становить 249582,00 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83286,00 грн.; №0000372310/0 від 09.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності, згідно якого сума податкового зобов'язання становить 323334,00 грн., у тому числі за основним платежем 107103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216231,00грн.; №0000481720/0 від 10.08.2007р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, згідно якого сума податкового зобов'язання становить 175384,71 грн., у тому числі за основним платежем 58461,57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 116923,14 грн. (т.1 а.с.136-138).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382310/0 від 09.08.2007р. та №0000372310/0 від 09.08.2007р., виходив з того, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вега».

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

27.08.2005р. між Відокремленим підрозділом «Шахта ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит», у якості покупця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега», у якості продавця, укладено договір №47/2 щодо придбання товару, згідно специфікації.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем були надані наступні документи: відповідні прибуткові ордери; накладні від ТОВ «Вега» із відмітками позивача про отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей; ліміті картки на відпуск матеріалів; податкові накладні; відомості видачі спецодягу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були наявні податкові накладні, які оформлені згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту, крім того, всі господарські операції між позивачем та ТОВ «Вега» підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій. Колегія суддів прийшла до висновку, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем без врахування фактичних обставин, оригіналів документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Зазначений висновок суду відповідачем не спростовано, отже, апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481720/0 від 10.08.2007р., колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 19.2 ст. 19 зазначеного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: - своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; - надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

При цьому, в силу вимог пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 названого Закону, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За правилами пп. «а» пп. 16.1.2 п 16.1 статті 16 зазначеного Закону, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. відповідачем встановлені випадки несвоєчасної сплати ДП «Торезантрацит», по структурним підрозділам ДП «Торезантрацит» (спецапарато), ВП «Шахта Прогрес», ВП «Шахта Лутугина», ВП «Шахта Киселева», ВП «Шахтоуправління Волинське», ВП «РМЗ», ВП «УМТС», ВП «автобаза» податку з доходів фізичних осіб працівників, у зв'язку із чим, на підставі пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахована пеня у встановленому пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 цього Закону розмірі. Загальний розмір нарахованої пені складає 20407,88 грн.

Аналізуючи вказані норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на механізм сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійне визначення юридичною особою, як податковим агентом, сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку є узгодженням податкового зобов'язання з названого податку, а тому за порушення строків його сплати на податкового агента покладається відповідальність у вигляді пені. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності нарахування відповідачем пені за несплату нарахованого та утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Проте колегія суддів не погоджується з іншим висновком суду першої інстанції про правильність висновку податкового органу щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», як податковим агентом, щодо неутримання і несплата податку з фізичних осіб при здійсненні виплати фізичним особам грошової компенсації вартості вугілля через органи державної виконавчої служби.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ДП «Торезантрацит» в особі своїх відокремлених підрозділів, є податковим агентом фізичних осіб, на користь яких виплачує оподатковуваний дохід. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 4.3.15 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) - вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також: а) непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні; б) особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві; в) члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

Підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 вказаного Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно акту перевірки №803/23-0/32366906 від 02.08.2007р. (т.1 а.с.111) позивачем порушено пп.4.3.15 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не включено до складу місячного оподаткованого доходу сума грошової компенсації вартості побутового вугілля у розмірі 240315,12 грн., у зв'язку з чим не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 36047,27 грн. (ВП «Шахта прогрес» - 35647,91 грн., ВП «ШБУ» - 399,36 грн.). Розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій (т.3 а.с.65).

Зазначені грошові виплати були здійснені у межах виконавчого провадження при здійсненні виконання судових рішень державною виконавчої службою (додаток № 1 до акту перевірки) по 138 фізичним особам (т.3 а.с.34). Позивачем в ході слухання справи були надані копії виписок з банківського рахунку щодо сплати грошової компенсації вартості вугілля фізичним особам через органи державної виконавчої служби.

Із наявних у матеріалах справи семі копій судових рішень Торезького міського суду Донецької області (т.3 а.с.26) вбачається, що ДП «Торезантрацит» зобов'язано було надати фізичним особам безоплатно вугілля, а у випадку відсутності вугілля виплатити грошову компенсацію.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 17 вказаного Закону особою, відповідальною за нарахуванню, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, що сплата компенсації вартості вугілля, на підставі судових рішень через органи державної виконавчої служби не змінює характер податкових зобов'язань позивача.

Колегія суддів не згодна з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 статті 44 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнені з боржника як такі, що належать до виплати стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи приписи п.1.15ст.1 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб», і те, що грошові кошти були перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження, і не включаються до складу загально місячного оподаткованого доходу, колегія суддів вважає, що позивач при таких обставинах не є податковим агентом, оскільки він в даному випадку не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, внаслідок чого не може нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом не доведено правомірність прийнятого рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 108141,81 грн., у тому числі за основним платежем 36047,27грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 72094,54грн. Податкове повідомлення-рішення №0000481720/0 від 10.08.2007р. на вказану суму підлягає скасуванню.

Статтею 202 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у справі.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Частинами 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2012 року.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торезантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції в м.Торезі про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції в м.Торезі про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Торезі від 09 серпня 2007 року №0000372310/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій у розмірі 323334,00 грн., у тому числі за основним платежем 107103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216231,00грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Торезі від 09 серпня 2007 року №0000382310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині 201975,00 грн., у тому числі за основним платежем 134650,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67325,00грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Торезі від 10 серпня 2007 року № 0000481720/0 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 108141, 81грн., у тому числі за основним платежем 36047,27грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 72094,54грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства «Торезантрацит» судові витрати у розмірі 3 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон