Постанова № 24839313, 15.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2012 р. № 2а-8706/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представників позивача Крука Б.М., Корончевського Є,В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Факро-Львів" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011 р. Дочірнє підприємство "Факро-Львів" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби Львівської області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043, яким зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на 218078,30 грн. і застосовано штрафну санкцію на 54519,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірку, за наслідками якої було складено акт від 29.12.2010р., було проведено незаконно, оскільки період вересень-грудень 2009 року було перевірено попередньою перевіркою (акт від 25.05.2010р.). Окрім того, перевірка проводилась не лише на підставі поданих декларацій та звітів, але й згідно первинних документів ДП «Факро-Львів», які позивачем в ДПІ не подавались. Не було враховано право платника податків взяти участь у розгляді заперечень.

Зазначає, що висновки податкового органу про порушення ДП "Факро-Львів" податкового законодавства, яке на думку ДПІ, відбулось внаслідок господарських операцій з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»є безпідставним. Вважає, що контролюючий орган не наділений повноваженнями надавати висновки та приймати рішення про нікчемність угод. Реальність операцій з зазначеними контрагентами спростовується належними первинними документами (накладні, договори, інвентарні відомості, довідки про використання придбаних ТМЦ) та фактичним використанням придбаного товару для власного виробництва продукції з нього, та оприбуткуванням ТМЦ на балансі підприємства. Позивач вважає, що доводи ДПІ про безтоварність операцій з вказаними контрагентами не відповідають дійсності, а наведені не можуть бути підставою для наданих в акті перевірки висновків про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. З цих підстав просять позов задовольнити.

ДПІ позов заперечила. Вважає вимоги ДП "Факро-Львів" необгрунтованими та незаконними. Зазначає, що правочини між ДП "Факро-Львів" та ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»щодо поставки цими підприємствами товарів є нікчемними, оскільки в ході проведення перевірки встановлено неможливість цих контрагентів виконувати договірні зобов'язання; дані результатів перевірок показали, що ці контрагенти не мають необхідних основних та виробничих фондів, технічного персоналу, транспортних засобів, віднесені до «групи ризику», що, на думку ДПІ, свідчить про заниження податкових зобов'язань, укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків.

З наведених обставин податковому органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків; які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ДП "Факро-Львів" та ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДП "Факро-Львів" зареєстровано 06.05.1998 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа. Основним видом діяльності якого є виробництво дахових сходів, вікон та комплектуючих до них. Відповідно, основним видом сировини, що використовується у виробництві ДП "Факро-Львів" є пиловик та дошка хвойна.

23.09.2009 р. між ДП "Факро-Львів" (Покупець) та ПП «Галич Тур» (Продавець) було укладено договір, предметом якого є купівля-продаж пиловика соснового, дошок. Всі витрати пов'язані з транспортування товару до місця розвантаження несе Продавець. Поставка товару оформлена податковими та видатковими накладними, за якими поставлено товар на суму 789 508,89 грн. (ПДВ - 131 584,82 грн.). Накладні були надані до перевірки та їх перелік вказано в акті перевірки від 29.12.2009 р. (а.с. 42-43). З накладних вбачається, що поставка здійснювалась в період з 01.10.2009 р. по 30.12.2009 р., тобто фактично господарські взаємовідносини тривали в жовтні, листопаді та грудні 2009 р. Розрахунки проведені, заборгованість відсутня, так як станом на 31.10.2009 р., 30.11.2009 р., 31.12.2009 р. сальдо розрахунків становить «0».

Суму ПДВ, сплачену в ціні придбаного від ПП «Галич Тур»товару, включено до податкового кредиту та відображено в декларації з ПДВ за жовтень 2009 р. -25 026,32 грн., за листопад 2009 р. -55 867,82 грн., за грудень 2009 р. -50 690,67 грн.

20.10.2008 р. між ДП "Факро-Львів" (Покупець) та НКВ ПП «Декорт-Інвест»(Продавець) було укладено договір № 20/10/08, за яким ДП "Факро-Львів" придбало пиловик сосновий, дошку соснову, ґатунок, ціна, розміри яких визначались у специфікаціях до договору. Оплату за транспортування товару проводив Продавець. НКВ ПП «Декорт-Інвест»було виписано податкові накладні та відвантажено товар на суму 114523,44 грн. (ПДВ - 19087,23 грн.). Накладні були надані до перевірки та їх перелік вказано в акті перевірки від 29.12.2009 р. (а.с. 16). Поставка товару відбувалась з 03.09.2009 р. по 23.09.2009 р. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рах.631 заборгованість відсутня.

ДП "Факро-Львів" суму ПДВ, сплачену в ціні придбаного від НКВ ПП «Декорт-Інвест»товару, включило до податкового кредиту відповідного періоду, тобто за вересень 2009 р. в розмірі 19 087,23 грн.

В 2009 р. ДП "Факро-Львів" отримало від ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес»товаро-матеріальні цінності. Договір між ними не укладався. Згідно з виписаними ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес»податковими накладними поставлено товар на суму 111 720, 00 грн. (ПДВ - 18 620 грн.). Накладні були надані до перевірки та їх перелік вказано в акті перевірки від 29.12.2009 р. (а.с. 18). Поставка відбувалась з 24.09.2009 р. по 17.12.2009 р., тобто з вересня по грудень 2009 р. Розрахунки проведені повністю, згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рах.631 заборгованість відсутня.

ДП "Факро-Львів" суму ПДВ сплачену в ціні придбаного від ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес»товару включило до податкового кредиту відповідного періоду, тобто за вересень 2009 р. -2 940,00 грн., листопад 2009 р. - 2 940,00 грн., грудень 2009 р. -980,00 грн.

В 2009 р. ДП "Факро-Львів" придбало в ПП «ТК «Бізнесхолдинг»товар, проте договір не укладався. Накладні були надані до перевірки та їх перелік вказано в акті перевірки від 29.12.2009 р. (а.с. 20). Згідно з видатковими та податковими накладними ДП "Факро-Львів" на суму 110 760 грн. (ПДВ 18 460 грн.). Розрахунки між ними проведені повністю, станом на 30.09.2009 р. та 31.10.2009 р. сальдо розрахунків ставить «0».

ДП "Факро-Львів" суму ПДВ сплачену в ціні придбаного від ПП «ТК «Бізнесхолдинг»товару включило до податкового кредиту відповідного періоду, тобто за вересень 2009 р. - 1600 грн., жовтень 2009 р. - 18 460 грн.

Протягом 2007 - 2009 р. ДП "Факро-Львів" (Покупець) уклало з ПП «Укрзахідліс»(Продавець) договори про поставку лісопродукції. Представник позивача повідомив, що оригінали бухгалтерських, договірних, платіжних документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Укрзахідліс»були вилучені постановою суду, тому Суду надано лише їх копії. Накладні за певний період, що перевірявся були надані до перевірки та їх перелік вказано в акті перевірки від 29.12.2009 р. (а.с. 22-24).

З наданих ДП "Факро-Львів" первинних бухгалтерський документів вбачається, що співпраця ДП "Факро-Львів" з ПП «Укрзахідліс»з приводу поставки сировини дерева була довготривалою і фактично постійною протягом 2007-2010 р., оскільки відбувалась щомісяця. З аналізу первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів вбачається, що предметом поставки здійснено була лише лісосировина (першого, другого та третього сорту). Порода, ґатунок розміри та ціна щоразу вказувались в Специфікації на кожну партію товару. При цьому кожен договір супроводжувався укладенням додатку в якому передбачались додаткові умови поставки, зокрема щодо сорту дощок, їх товщини, технічні вимоги, ціна за 1 м.куб. в умовних одиницях з ПДВ. Кожна поставка лісосировини була оформлена товарно-транспортними накладними, податковими накладними та специфікацією. Доставка здійснювалась транспортом продавця - ПП «Укрзахідліс»і дані по перевезенню вказані в ТТН, тобто вказано особу водія та марку автомобіля, що здійснював перевезення, відомості про вантаж, що відповідають відомостям податкової накладної на відповідну поставку. Лісосировина поставлялась за місцезнаходженням ДП "Факро-Львів у м. Львові по вул. Городоцькій, 355 б. Товар від імені ДП "Факро-Львів отримувала особа, які підприємство видавало доручення. Відповідно кожне надходження товару оприбутковувалось на підприємстві про що складались акти приходу сировини в яких вказано дані про товар (№ штабеля, довжину, товщину, ширину, об'єм), ціну, в т.ч. ПДВ. Обсяг первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів по контрагенту ПП «Укрзахідліс»є достатньо об'ємним та складається з декількох томів (ст. 5-325 т.1, ст. 1-204 т.2, ст. 1-250 т.3, ст. 1-229 т.4, ст.2-210 т.5, ст. 107 т. 6, ст. 1-250 т.7)

25.05.2010 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ДП "Факро-Львів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт № 321/23-2/25551988. Цією перевіркою встановлено завищення суми валових витрат. В самому акті від 25.05.2010 р. вказано, що підставою такого висновку стало те, що ДП "Факро-Львів" не надав товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення та доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи інші документи, які б підтверджували транспортування та отримання товару від ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»та їх оприбуткування на складі підприємства.

За результатами цієї перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0/10559 від 08.06.2010 р. та від 25.08.2010 р. № 0000952301/1/16297, які були предметом судового розгляду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. позовні вимоги ДП "Факро-Львів" було задоволено, ухвалою від 03.03.2012 р. Львівського апеляційного адміністративного суду -залишено без змін. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2012 р. набрала законної сили.

29.12.2010 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Факро-Львів" з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період вересень-грудень 2009 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень-грудень 2009 р., про що складено акт № 6/23-1/25551988. Проведеною перевіркою встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми 218 078,30 грн. За результатами перевірки від 29.12.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад -грудень 2009 р. в сумі 218078,3 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 54519,53 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Львівській області від 08.04.2011р. скаргу ДП «Факро-Львів»задоволено частково: скасовано повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043 в частині 54519,53 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині рішення залишено без змін; зменшено значення рядків 187.2, 22.2 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 92964,74 грн., рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 101577 грн.

Рішенням ДПА України від 21.06.2011р. повторну скаргу ДП «Факро-Львів»залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043 (з урахуванням рішення ДПА України від 08.04.2011р.) -без змін.

Фактично в акті перевірки від 29.12.2010 р. та від 25.05.2010 р. наведено ті самі фактичні висновки щодо безтоварності господарських операцій ДП "Факро-Львів" з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс». При цьому як в акті перевірки від 25.05.2010 р., так і в акті перевірки від 29.12.2010 р. надано висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1,2 ст. 215, ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс».

В основу висновку про порушення законодавства допущеного ДП "Факро-Львів" та нікчемності правочинів з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс», ДПІ поклало обставини, які стосуються неспроможності власне цих контрагентів виконувати договірні зобов'язання. Так, податковий орган, провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс», встановив відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, а саме відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Окрім того, їх контрагенти мають ознаки фіктивності: є банкрутами, не подають звітності, відсутні за юридичною та фактичною адресами, що, на думку податкового органу, свідчить про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат іншим суб'єктам господарювання та ухилення від оподаткування.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між ДП "Факро-Львів" з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»з приводу купівлі-продажу товару (лісо продукції).

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість, в результаті чого завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарської операцій між ДП "Факро-Львів" з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»з приводу поставки ТМЦ.

Податковий орган вважає, що аналіз господарської та економічної діяльності ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс», свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, а саме відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, а ці підприємства залучають інші підприємства, які не виконують зобов'язання, та віднесені до «групи ризику». Такий висновок надано щодо кожного контрагента позивача. Вважає, що наявність договорів, актів прийому-передачі, товарно-транспортних накладних, не є доказом реальності виконання господарських операцій та є нікчемними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає ці доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Галич Тур»на даний час перебуває в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і лише з 2010 р. перебуває в стані припинення, а основний вид діяльності вказано інші види оптової торгівлі. Взаємовідносини з позивачем тривали в 2009 р.

Враховуючи те, що на підприємстві працює одна особа (яка є директором, бухгалтером та засновником), а згідно з додатками К1/1 декларації з податку на прибуток за 2009 р. відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, а за 2009 р. не подано розрахунок комунального податку за 2009 р., ДПІ зроблено висновок про те, що ПП «Галич Тур»має ознаки «вигодотранспортуючого суб'єкта». Також в основу безтоварності операцій з позивачем покладено те, що ПП «Галич Тур»за період, що перевіряється, проводило операції з придбання товарів від ТзОВ «Лімниця»(зроблено запит на встановлення місця знаходження), ТзОВ «Норма К»(припинено, ліквідовано, закрито), ПП Альянс постачальники України»(стан платника визнано банкрутом), ПП «Трейд-Компані»(місцезнаходження не встановлено), ТзОВ «Емтако»(фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації). Тому зазначені контрагенти-постачальники ПП «Галич Тур»мають ознаки фіктивності, насправді жодної підприємницької діяльності не здійснюють.

Однак Суд не бере до уваги наведені обставини, оскільки, належних письмових доказів, які б підтверджували ці обставини, суду не надано; не доведено, яким чином відносини ПП «Галич Тур»з його контрагентами вплинули на взаємовідносини з ДП "Факро-Львів"; не з'ясовано і податковим органом взагалі не доводиться, що саме товар, отриманий ПП «Галич Тур»від зазначених постачальників, був предметом наступного продажу на користь ДП "Факро-Львів".

Щодо висновків, які безпосередньо стосуються ПП «Галич Тур», то Суд зазначає, що податковий орган не з'ясовував чи є на підприємстві наймані працівники, чи є в оренді будь-які засоби. Лише тих обставин, що на ПП «Галич Тур»зареєстровано одну особу і його взаємовідносини з іншими суб'єктами, які на думку ДПІ мають ознаки фіктивності, не є підставою для визнання безтоварності операцій між ним та позивачем, за умови наявності в позивача належних первинних документів, що засвідчують ці операції. Покликання на те, що відсутні сертифікати якості на лісо- та пиломатеріали, то представник позивача пояснив, що такі документи за законом не потрібні.

Щодо НКВ ПП «Декорт-Інвест», відповідач вказує, що підприємство також перебуває в ЄДР, проте стан платника припинено, але не знято з обліку. На підприємстві фактично працюючих одна особа (яка є директором, бухгалтером та засновником) та подано розрахунок комунального податку з кількістю працюючих 4 особи; амортизаційні відрахування не нараховувались; декларацію з податку на прибуток за 2009 р. не подано; згідно з додатком К1/1 декларації з податку на прибуток за 2008-2009 р. на НКВ ПП «Декорт-Інвест»відсутні основні фонди, товарні записи, матеріальні, нематеріальні активи, транспортні засоби.

Основними постачальниками НКВ ПП «Декорт-Інвест», за наслідками операцій з якими сформовано податкові зобов'язання, були ПП «Рембуд-інвест»(запит на встановлення місцезнаходження), ПП «Центрстильінвест»(прийнято рішення про припинення, розпочато ліквідаційна процедура), ПП «Альянс Постачальники України», (визнано банкрутом), ПП «Архімед»(припинено, але не знято з обліку), які вважає відповідач, мають ознаки фіктивності, підприємницькою діяльністю не займаються.

Однак, Суд не може брати до уваги зазначені твердження ДПІ, так як такі не підтверджено письмовими доказами, не з'ясовано питання на наявність орендованих засобів, приміщень, не обґрунтовано взаємозв'язку господарських операцій НКВ ПП «Декорт-Інвест»з його постачальниками та відповідно з ДП "Факро-Львів". Крім того, ДП "Факро-Львів" не може відповідати за подання звітності іншим платником.

Щодо ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», то ДПІ також встановлено, що цей платник має ознаки «вигодотранспортуючого суб'єкта»на якому фактично зареєстровано та працює одна особа (яка є директором, бухгалтером та засновником) та подано розрахунок комунального податку за 2009 р. з кількістю працюючих 2 особи, амортизаційні відрахування не нараховувались; згідно з додатком К1/1 декларації з податку на прибуток за 2008-2009 р. на НКВ ПП «Декорт-Інвест»відсутні основні фонди, товарні записи, матеріальні, нематеріальні активи, транспортні засоби.

Основними постачальниками ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес»в 2008 -2009 р. були ТзОВ «Лімниця»(запит на встановлення місцезнаходження), ПП «Агробетон»(скасовано свідоцтво платника ПДВ), ПП «Київпостач буд»(фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації), ПП «Компанія Бізнес»(запит на встановлення місцезнаходження), ТзОВ «Старттайм»(відкрито ліквідаційну процедуру). Цих постачальників податковий орган також відносить до категорії підприємств з ознаками фіктивності, без реальності здійснення підприємницької діяльності.

Відносно ПП «ТК «Бізнесхолдинг»відповідач в акті перевірки зазначає, що перебуває в ЄДР; на підприємстві фактично зареєстровано одну особу (директор та засновник), а згідно з розрахунком комунального податку в 2009 р. кількість працюючих було 2 особи; амортизаційні нарахування не проводились; згідно з додатком К1/1 декларації з податку на прибуток за 2008-2009 р. відсутні основні фонди, товарні записи, матеріальні, нематеріальні активи, транспортні засоби.

Основними постачальниками ПП «ТК «Бізнесхолдинг»в періоді, що перевіряється, та від яких ним придбавалось ТМЦ, були ТзОВ «Сфера-Транс»(припинено, але не знято з обліку), ТзОВ «Компанія Кредо»(місцезнаходження не встановлено), ПП Вілмат-Електрик»(порушено провадження у справі про банкрутство), ТзОВ «Бі-Трейд»(скасовано свідоцтво платника ПДВ). Відповідач стверджує, що результати розшифровок податкових зобов'язань цих постачальників свідчать, що ними фактично підприємницька діяльність не здійснюється, а самі вони мають ознаки фіктивності.

Зазначені висновки по суті є такими ж, як і відносно ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес».

Оцінивши аналогічні доводи, Суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу висновку про порушення податкового законодавства позивачем за наслідками господарських операцій з ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс». Доказів, що продаж контрагентами-постачальниками ТМЦ на користь ДП «Факро-Львів»суперечить їх меті та основним видам діяльності не надано. При цьому, як зазначено в самому акті перевірки від 29.12.2010 р. ці постачальники декларували відповідні податкові зобов'язання.

Що ж контрагента позивача ПП «Укрзахідліс», то ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи не доведено його фактичної неспроможності виконувати зобов'язання щодо поставки лісосировини. Тим більше, не заперечується, що такий вид діяльності є головним та постійним для нього. Відносно тверджень податкового органу, про те що основними постачальниками ПП «Укрзахідліс» в період 2008-2009 р., за наслідками операцій з яким було сформовано податковий кредит, було ТзОВ «Електро-Індастрідл», директор якого надавав пояснення про те, що не має відношення до цього підприємства і його діяльності, а відповідно йому не відомо про ПП «Укрзахідліс», то такі також не заслуговують на увагу. Податковий орган взагалі не з'ясував, який товар був предметом купівлі-продажу між ПП «Укрзахідліс»та ТзОВ «Електро-Індастрідл». Відповідно абсолютно не обґрунтованим є стверджувати, що взаємовідносини між ними мали вплив на поставку лісосировини від ПП «Укрзахідліс»на користь ДП «Факро Львів».

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова, покладені в основу акту перевірки від 29.12.2010 р. та порушень ДП "Факро-Львів", Суд вважає упередженими та не може брати до уваги, оскільки такі висновки ДПІ не підтвердила доказами.

Суд відзначає, що перевірки відносно цих суб'єктів проводились і раніше, а тому про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємств мали б свідчити і попередні результати перевірок, адже такі дані не є одномоментними, і це б прослідковувалось протягом тривалого часу діяльності підприємств. Однак таких доказів Суду не надано.

Суд враховує, що покликання на відомості, які є в "Системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та дані податкової звітності контрагентів не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, та показанням свідків, зафіксованих в протоколах допиту, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ДП "Факро-Львів" та ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»свідчить те, що отримана лісопродукція були реально для виготовлення продукції з дерева.

Разом з тим представник ДП "Факро-Львів" пояснив, що його основним видом діяльності є виробництво дахових сходів, вікон, комплектуючих до них. В період 2008-2010 р. від ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»придбавало лісосировину. Отримані ТМЦ належно оприбутковувались на підприємстві, про перевезення свідчать ТТН, акти приймання. Тобто, ДП "Факро-Львів" не лише наявністю первинних документів доводить придбання деревини, а й фактичною наявністю на складі, використанням у діяльності. Лісосировину ДП "Факро-Львів" придбавало в цілях подальшого виготовлення з нею виробів з дерева, тобто з метою отримання прибутку від реалізації виробів, продукції з дерева.

В сфері виробництва теслярських та столярських виробів, виробництва дерев'яних будівельних конструкцій ДП "Факро-Львів" отримало грамоти, дипломи та свідоцтва, щодо додатково доводить реальну участь ДП "Факро-Львів" в зобов'язаннях по придбанню лісосировини.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ДП "Факро-Львів" та ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ДП "Факро-Львів" та ПП «Галич Тур», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «ТК «Бізнесхолдинг», ПП «Укрзахідліс»на укладення договорів без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу лісосировини. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням дерева, наявністю залишків на складі. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Тому недоліки, які на думку ДПІ мали місце під час укладення та виконання договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Податковий орган не навів аргументів, які б спростовували доводи позивача про незаконність перевірки, за наслідками якої було складено акт від 29.12.2010р., з тих підстав, що період вересень-грудень 2009 року було перевірено попередньою перевіркою (акт від 25.05.2010р.), не спростував твердження про те, що не було враховано право платника податків взяти участь у розгляді заперечень на акт перевірки.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ДП "Факро-Львів" Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування. Відтак, не відповідає закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. № 0000032304/0/2043.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 21 січня 2011 року № 0000032304/0/2043.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Дочірнього підприємства "Факро-Львів" судові витрати у розмірі 3,40 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 20 червня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.