Постанова № 24839300, 19.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. № 2а-9138/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Горуна С.М.,

від відповідача -Ортинська Н.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Енергоконтракт-Центр»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Енергоконтракт-Центр»звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про, з врахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправними дій щодо проведення планової виїзної документальної перевірки та складення акта від 03.08.2011 року за №2988/23-209/35286829; про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТзОВ «Енергоконтракт-центр»із контрагентами відповідно до акта перевірки; про визнання відсутності компетенції щодо визнання нікчемними угод, укладених ТзОВ «Енергоконтракт-центр»із контрагентами відповідно до акта перевірки; про визнання протиправними дій, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року про обсяги придбання та продажу товарів; про зобов'язання відновити у базах даних (АРМ «Контрагент»та інших) задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за звітні періоди, відкоригованих на підставі акта перевірки; про зобов'язання внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України; про визнання акта перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за №984; про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2011 року за №0002092321, №0002112321 та №0002082321.

Позивач в позовній заяві стверджує, що товариством було надано до перевірки первинні документи (податові накладні), які містять всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, обов'язок складання тих первинних документів лежав на контрагентах позивача, а жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку перевіряти документи продавця з метою перевірки походження та оприбуткування товару, що продається.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні проти позову стверджує, що надання платником податків органу державної податкової для перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості , які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів. А відтак, продовжує відповідач, перевіркою встановлено відсутність у контрагентів позивача основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортні засоби, що, в свою чергу, вказує на неможливість фактичного здійснення господарсьої діяльності між даними підприємствами.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України ДПІ у Сихівському районі м.Львова замінено на правонаступника ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Енергоконтракт-центр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 03.08.2011 року за №2988/23-209/35286829 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року:

- за №0002092321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4275 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -3420 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -855 грн. 00 коп.;

- за №0002112321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 133378 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 33344 грн. 50 коп.;

- за №0002082321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 178292 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем -142634 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -35658 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції від 22.05.1997 року за №283/87-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 142634 грн. 00 коп.;

- порушення п.4.1.1 п.4.1, ст.4, п.1.31, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції від 22.05.1997 року за №283/87-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення валових доходів в сумі 12139610 грн. 00 коп. та завищення валових витрат в сумі 12156130 грн. 00 коп. по безтоварним операціям (нікчемним правочинам);

- підп.7.4.1, підп.7.4.5, п.7.4, підп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3420 грн. 00 коп. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 133378 грн. 00 коп.

- підп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.4, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого завищено податкове зобов'язанняз податку на додану вартість в сумі 2427921 грн. 00 коп. та завищено податковий кредит в сумі 2431236 грн. 00 коп. по безтоварним операціям (нікчемним правочинам).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами -ТзОВ «Керера», ПП «Компанія Укрбізнес», ТзОВ «Роял Фрут Гарден»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1

Висновки органу державної податкової служби ґрунтувались на тому, що на підставі наданих до перевірки первинних документів про надання послуг неможливо встановити яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати, а саме: акти виконаних робіт не несуть вичерпної інформації про характеристику роботи та про загальну харектеристику обігу продукції покупцям. А тому, перевіряючі стверджують про відсутність фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем робіт.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Між ТзОВ «ТзОВ «Енергоконтракт-Центр»(замовник) та ТзОВ «КЕРЕРА»(виконавець) 02.10.2010 року укладено договір про надання послуг згідно з умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з передпродажної підготовки обладнання, а замовник зобов'язується прийняти своєчасно і якісно виконані роботи з передпродажної підготовки обладнання і оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та ТзОВ «Енергоконтракт-Центр»(замовник) 01.04.2009 року укладено договір №4-1/2009 згідно з умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного договору, послуги з вивчення товарного ринку України, щодо потенційних покупців на товари замовника, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

Між ПП «Компанія Укрбізнес»(виконавець) та ТзОВ «Енергоконтракт-Центр»(покупець) 21.01.2010 року укладено договір про надання маркетингових та посередницьких послуг згідно з умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі, а також виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію замовника.

Між ТзОВ «Роял Фрут Гарден»(замовник) та ТзОВ «Енергоконтракт-Центр»(виконавець) 09.01.2010 року укладено договір про надання маркетингових послуг згідно з умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику за оплату маркетингові послуги по напрямках, визначених в даному договорі, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

В підтвердження обставин виконання вищеневедених господарських угод позивачем надано копії договорів, акти виконаних робіт, акти-здачі прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, звіти наданих послуг, тощо.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено, що представлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від її використання. Понесені витрати на придбання та надання послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне надання послуг.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні копії договорів, акти виконаних робіт, акти-здачі прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, звіти наданих послуг, виписки з банківського рахунку, звіт по маркетинговому дослідженню ринку підприємств, що виготовляються винну, коньячну та горілчану продукцію з метою пошуку серед таких підприємств потенційних покупців та постачальників.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з офіційного інтернет-ресурсу ДПА України.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладене, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами -ТзОВ «Керера», ПП «Компанія Укрбізнес», ТзОВ «Роял Фрут Гарден»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи належними та достатніми доказами, а висновки органу державної податкової служби про занижено суми податкового зобов'язання з податку на додану на загальну суму 3420 грн. 00 коп. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 133378 грн. 00 коп. є неправомірними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як передбачено підп 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Продаж товарів, відповідно до положень п.1.31 ст.1 наведеного Закону, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), у відповідності до підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

А тому, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Керера», ПП «Компанія Укрбізнес», ТзОВ «Роял Фрут Гарден»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби про заниження позивачем по операціях з вищенаведеними контрагентами податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 142634 грн. 00 коп. є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій щодо проведення планової виїзної документальної перевірки та складення акта від 03.08.2011 року за №2988/23-209/35286829; про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТзОВ «Енергоконтракт-центр»із контрагентами відповідно до акта перевірки; про визнання відсутності компетенції щодо визнання нікчемними угод, укладених ТзОВ «Енергоконтракт-центр»із контрагентами відповідно до акта перевірки; про визнання протиправними дій, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року про обсяги придбання та продажу товарів; про визнання акта перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за №984.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як передбачено абзац.2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказ Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення такої та є носієм доказової інформаці, то дії по проведенню перевірки, складення акта перевірки та викладення в ньому певних висновків не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними.

З приводу вимог позивача про зобов'язання відновити у базах даних (АРМ «Контрагент»та інших) задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за звітні періоди, відкоригованих на підставі акта перевірки; про зобов'язання внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючими встановлено, що позивач відобразив у податковому обліку господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Агробетон», «ПП «Бізнес-Група», ПП «Промком фортстиль», ТзОВ «Західпромторг», ТзОВ «Керера», ТзОВ «КП «Офіспостачсервіс», ПП «Соната-1», ТзОВ «Будєвростандарт»та в подальшому реалізував їх Корпорації «Енергоресурс-Інвест», ТзОВ «Кримська водочна компанія», ВФ фірми «Союз-Віктант», ТзОВ «Енергоресурс-Монтаж», Збаразька філія ТзОВ «Торговий дім Вежа», ПТ «Ломбард «Аверс», ПП «Вольта і компанія», ТзОВ «КД «Коктебель», ТзОВ СУ-24 «Енергоресурс-Монтаж», ТзОВ «Інкерманський завод марочних вин», ТзОВ «ФОРА», ТзОВ «Відновлюючі енергетичні ресурси».

А тому, перевіряючі прийшли до висновку, що оскільки правочини між позивачем та його контрагентами -продавцями є нікчемними, платником податків допущено завищення валових доходів в сумі 12139610 грн. 00 коп. та завищення валових витрат в сумі 12156130 грн. 00 коп., а також завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2427921 грн. 00 коп. та завищено податковий кредит в сумі 2431236 грн. 00 коп.

Як передбачего підп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем подавались до органу державної податкової служби податкові декларації в яких відображалися показники фінансової діяльності за результатами господарських операцій з вищенаведеними контрагентами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до п.58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що в разі виявлення фактів заниження або завищення платником податків суми його податкових зобов'язань контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму таких грошових зобов'язань шляхом надіслання останньому податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що, як вбачається з висновків акта перевірки, відповідачем, всупереч вимогам вищенаведених норм закону, було зменшено платнику податків суми валових витрат та валових доходів, а також зменшено суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з подату на додану вартість без винесення відповідних податкових повідомлень-рішень, що відображено у відповідних базах даних органу державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що вищенаведені дії відповідача вчинені ним не у спосіб, визначений законом та наданий на реалізацію його повноважень, а тому, з метою відновлення порушеного права позивача, орган державної податкової служби слід зобов'язати відновити у базах даних задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за звітні періоди, відкоригованих на підставі акта перевірки і внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень та про зобов'язання внести зміни у відповідні бази данних органу державної податкової служби, а тому адміністративний позов в цій частині слід задовольнити. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року за №0002092321, №0002112321 та №0002082321.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України і відновити у базах даних (АРМ «Контрагент»та інших) задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за звітні періоди, відкоригованих на підставі акта перевірки від 03.08.2011 року за №2988/23-209/35286829.

4. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконтракт-центр»(код ЄДРПОУ 35286829), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена, 204, 1 грн. 28 коп. сплаченого судового збору.

6. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 квітня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк