Рішення № 24835491, 15.06.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/530/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Федоренко Е. Р.,

при секретарі -Жмур Н.І., Сорочан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Комісії по трудових спорах відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, рішення комісії по трудових спорах,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця», Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо ДП «Придніпровська залізниця» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування рішення комісії по трудових спорах. Позов мотивовано тим, що він, працюючи черговим локомотивного депо, наказом № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року за неналежне виконання посадових обов'язків, на підставі ст.147 КЗпП України, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Із наказу слідує, що 06.02.2012 року був травмований машиніст тепловозу ОСОБА_2, який був допущений до роботи черговим по депо ОСОБА_1 без спецвзуття, у порушення п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад. З даним наказом не згоден, оскільки, по-перше, дисциплінарне стягнення накладено до нього поза межами місячного строку з дня виявлення проступку у порушення вимог статті 148 КЗпП, по-друге, у нього не було затребуване письмові пояснення по суті порушення трудової дисципліни; по-третє, він не порушував вимоги п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад, як вказано у наказі. Крім того, про накладення дисциплінарного стягнення 13.04.2012 року він дізнався 16.04.2012 року від працівників бухгалтерії локомотивного депо, працівники відділу кадрів з наказом про оголошення догани його не знайомили, отже був порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення. Не погодившись з наказом про оголошення догани, позивач оскаржив його у комісію по трудових спорах, рішенням комісії від 27.04.2012 року № 1 у визнанні незаконним наказу від 13.04.2012 року було відмовлено. Вважає, що комісія йому незаконно відмовила у визнанні незаконним і скасуванні наказу. Просив визнати незаконним і скасувати рішення комісії по трудових спорах від 27.04.2012 року у частині відмови у визнанні незаконним наказу № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року, визнати незаконним і скасувати наказ начальника Джанкойського локомотивного депо № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року про оголошення йому догани, стягнути на його користь витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1000 грн.

Ухвалою суду від 22 травня 2012 року за клопотанням позивача до участі у справі у якості співвідповідача залучено Комісію по трудових спорах Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити. Пояснили, що дисциплінарне стягнення накладено після спливу місячного строку з дня виявлення проступку: виявлений проступок був 07 лютого 2012 року, коли комісією локомотивного депо був складений акт про те, що постраждалий ОСОБА_2 при отриманні травми знаходився не в спецвзутті. З 01.03.2012 року по 05.04.2012 року він знаходився у відпустці, а дисциплінарне стягнення накладено 13.04.2012 року. Вважає, що строк накладення дисциплінарного стягнення закінчився в наступний день після виходу його з відпустки - 06.04.2012 року. Крім того, вважають, що був порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення - у позивача не було затребуване пояснення по суті порушення трудової дисципліни. Про оголошення догани позивачу не було повідомлено під розписку. Акт від 14.04.2012 року, складений комісією депо, не може бути доказом про те, що позивач відмовився від ознайомлення з наказом, оскільки обставини, у яких складався цей акт, свідчать про те, що ніхто насправді не знайомив його з наказом: 14 квітня 2012 року був неробочим днем - суботою. Також зазначили, що позивач не порушував вимоги трудової дисципліни, оскільки всі свідки, а також сам ОСОБА_2 вказали, що коли постраждалого відправляли до лікарні, спецчоботи були зняті в машині і одягнуті кросівки. За таких обставин вважають, що наказ про оголошення догани підлягає скасуванню. Рішення комісії по трудових спорах у частині відмови у скасуванні наказу від 13.04.2012 року також підлягає скасуванню, оскільки комісія не вникла у суть справи, нікого не опитала, отже це рішення також є незаконним.

Представник відповідача ДП «Придніпровська залізниця» позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що позивач порушив вимоги п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад, оскільки допустив машиніста тепловозу ОСОБА_2 до роботи без спецвзуття, внаслідок чого останній був травмований. Відсутність спецвзуття на ОСОБА_2 06.02.2012 року було встановлено комісією локомотивного депо, за результатами перевірки був складений акт від 07.02.2012 року. Крім того, строк носіння спецвзуття на час травмування ОСОБА_2 закінчився у липні 2011 року, а зношується воно раніше передбаченого 24-місячного строку його використання, тому на ньому просто не могло бути спецвзуття. Заперечував проти доводів позивача, що при накладенні дисциплінарного стягнення був пропущений строк для його застосування. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Позивач знаходився у відпустці з 01.03.2012 року по 05.04.2012 року включно, таким чином строк застосування стягнення в один місяць, з урахуванням правила, встановлено ст.241-1 КЗпП, у відповідності з яким коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк, не пропущений. Стосовно того, що у позивача не були взяті пояснення по суті порушення трудової дисципліни, зазначив, що начальником сектору по охороні праці ОСОБА_3 було запропоновано позивачу їх надати, але він відмовився, мотивуючи тим, що вже давав пояснення при проведенні розслідування нещасного випадку, про що був складений акт від 10.04.2012 року. Заперечував проти доводів позивача стосовно неознайомлення його з наказом про оголошення догани, оскільки 14.04.2012 року йому було запропоноване ознайомитися з наказом під розпис, однак він відмовився від ознайомлення і від підпису, про що свідчить акт від 14.04.2012 року. Більш того, позивач у позовній заяві вказав, що 16 квітня 2012 року він від працівників бухгалтерії дізнався про оголошення йому догани, таким чином триденний строк для повідомлення позивачу наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, визначений п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджений постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 року, був дотриманий. Ніяких порушень при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення допущено не було, наказ був виданий законно. Стосовно позовних вимог щодо скасування рішення комісії по трудових спорах, вважає, що відповідальність за це рішення лежить на комісії, і за його законність повинна відповідати саме комісія.

Представник відповідача комісії по трудових спорах у судовому засіданні пояснив, що рішення комісії приймається більшістю голосів її членів, в даному випадку за скасування наказу від 13.04.2012 року проголосували «за» - жодний член комісії, «против» - 7 його членів, 1 утримався. Перед голосуванням були досліджені наявні матеріали розслідування, зачитані пояснення свідків. Він не один у комісії, і не може відповідати за всіх членів, але вважає, що приймаючи рішення, членами комісії не було в повному обсязі з'ясовано пояснення свідків.

Вислухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 цього Кодексу.

Зі змісту частини 1 статті 233 КЗпП України вбачається, що працівник може звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого трудового права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В даному випадку, оскаржуючи наказ про оголошення догани від 13.04.2012 року, позивач дотримався тримісячного строку звернення до суду, оскільки звернувся з даним позовом до суду 03.04.2012 року.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що наказом Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року за неналежне виконання посадових обов'язків, на підставі ст.147 КЗпП України, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с.33).

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стало те, що у порушення п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад, черговим по депо ОСОБА_1 06.02.2012 року був допущений до роботи без спецвзуття машиніст тепловозу ОСОБА_2, внаслідок чого останній був травмований.

Рішенням комісії по трудових спорах Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 27.04.2012 року № 1 у визнанні незаконним наказу начальника локомотивного депо від 13.04.2012 року - відмовлено (а.с.23-25).

Дисциплінарне стягнення до позивача застосоване у встановлений законом термін, а доводи позивача, що був порушений строк накладення дисциплінарного стягнення суд вважає безпідставними - як встановлено судом, проступок був виявлений 06 лютого 2012 року, коли комісія локомотивного депо проводила перевірку обставин травмування ОСОБА_2 і прибула до ЦРЛ для взяття пояснень у нього, в результаті чого було встановлено, що постраждалий при травмуванні знаходився не в спецвзутті, про що був складений акт (а.с.105), з 01 березня 2012 року по 05 квітня 2012 року включно позивач знаходився у відпустці, таким чином, не рахуючи часу звільнення позивача від роботи у зв'язку з перебуванням його у відпустці стягнення накладено у місячний строк з дня виявлення проступку.

Відповідно до порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 149 КЗпП, адміністрація Джанкойського локомотивного депо до застосування дисциплінарного стягнення мала зажадати від позивача письмові пояснення.

У якості доказу того, що адміністрація намагалася взяти у позивача пояснення, але він їх не дав, був складений акт від 10.04.2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився писати пояснення з приводу застосування спецодягу постраждалим ОСОБА_2, мотивуючи відмову тим, що пояснення було взято у нього при проведенні розслідування нещасного випадку і знаходиться у матеріалах розслідування (а.с.34).

Проте суд критично ставиться до вказаного акту, виходячи з наступного.

Як пояснила у судовому засіданні начальник сектору по охороні праці ОСОБА_3, допитана у якості свідка, вона була у складі комісії по складанню вказаного акту. Рішення про оголошення позивачу догани було прийнято на оперативному розборі порушення вимог безпеки та охорони праці, який відбувся 02 березня 2012 року, у ході якого і було постановлено оголосити ОСОБА_1 догану за неналежне виконання вимог посадової інструкції. 10 квітня 2012 року вона зустріла ОСОБА_1 у коридорі і повідомила його, що йому необхідно написати пояснення з приводу застосування до нього дисциплінарного стягнення. ОСОБА_1 відмовився давати будь-які пояснення, мотивуючи відмову тим, що пояснення було взято у нього при проведенні розслідування нещасного випадку і знаходиться у матеріалах розслідування. Після цього нею був складений цей акт про відмову ОСОБА_1 дати пояснення по застосуванню спецодягу постраждалим, який підписала, також його підписали помічник начальника депо по кадрам ОСОБА_4 та старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона випадково зайшла в охорону праці, там знаходився ОСОБА_1, вона не просила дати йому будь-які пояснення по суті порушення трудової дисципліни, і при неї ніякої розмови з цього приводу між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не було. ОСОБА_3 їй повідомила, що пояснення позивач з цього приводу давав раніше, тому вона вважала, що позивачу не потрібно давати ще будь-які пояснення; коли ОСОБА_3 був складений акт, то вона його підписала.

З огляду на наведене, суд вважає, що акт від 10 квітня 2012 року не може бути доказом того, що адміністрацією підприємства було здійснено заходи для отримання від позивача пояснень з приводу порушення ним трудової дисципліни; двоє членів комісії по складенню цього акту взагалі не були очевидцями відмови позивача дати пояснення. Крім того, з пояснень допитаних свідків не вбачається навіть те, які пояснення вони намагалися взяти у позивача, а прохання «дати пояснення з приводу оголошення догани» не можна розцінити як доказ того, що члени комісії по складанню акту зажадали від позивача дати пояснення саме з приводу застосування спецодягу постраждалим, і порушення позивачем у зв'язку з цим трудових обов'язків. Довід свідка ОСОБА_5, що позивач вже давав письмові пояснення, не може бути прийнятий до уваги, оскільки з цих пояснень, даних позивачем 06.02.2012 року вбачається, що пояснень по суті порушення ним трудової дисципліни він не давав (а.с.37).

Отже, суд вважає, що порядок застосування дисциплінарного стягнення до позивача, визначений ч.1 ст.149 КЗпП, був порушений.

Стосовно з'ясування обставин наявності порушень позивачем своїх посадових обов'язків, передбачених п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад (ЦТ-0018), суд враховує наступне.

За змістом п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад(ЦТ-0018), затвердженої наказом Укрзалізниці від 12.06.1998 року № 154-Ц, черговий по основному депо зобов'язаний здійснювати керівництво всіма керівниками зміни, забезпечувати підготовку та видачу в справному стані локомотивів, явку локомотивних бригад в поїздку та на інші види робіт. При явці машиніста і його помічника на роботу черговий по депо повинен видати машиністу маршрут і направити бригаду в медичний пункт для проходження передрейсового медичного огляду, а у випадку непроходження медичного огляду відстороняти локомотивну бригаду від роботи. Черговий по депо несе відповідальність за забезпечення вимог охорони праці і дотримання техніки безпеки працівників своєї зміни і локомотивних бригад, які перебувають на території депо (а.с.10-13).

Актом від 07.02.2012 року, складеним комісією локомотивного депо - в.о. заступника начальника депо по експлуатації ОСОБА_6, начальником сектору охорони праці ОСОБА_3 та машиністом-інструктором ОСОБА_7, встановлено, що вони прибули до ЦРЛ для взяття пояснень від постраждалого ОСОБА_2 для з'ясування того, що сталося, та було встановлено, що постраждалий ОСОБА_2 при отриманні травми знаходився не в спецвзутті (а.с.105).

Однак суд критично ставиться до цього акту, враховуючи свідчення свідків, даних у ході розгляду справи.

Так, сам постраждалий ОСОБА_2 пояснив у судовому засіданні, що 06.02.2012 року був сильний снігопад, наступивши на сходинку ганку адміністративної будівлі, він підсковзнувся і впав, внаслідок чого травмувався. Одягнутий був у спецодяг, на ногах було спецвзуття. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 допомогли встати. Щоб не бруднити салон, чоботи зняли, взули на здорову ногу кросівок, одягли чисту куртку. Начальник сектору по охороні праці ОСОБА_3 приїхала до лікарні, коли йому зробили вже повторний знімок. Ніяких чоботів у лікарні не було. Про акт від 07.02.2012 року йому нічого невідоме. Розмовляла з ним лише ОСОБА_3, також бачив з нею рядом представника соцстраху. Коли зайшла його дружина, то віддав їй речі - джинси і кросівок. Одягнув спортивні брюки, які привезла дружина.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що 06.02.2012 року він був на зміні, ОСОБА_1 повідомив його, що ОСОБА_2 зламав ногу, попросив підійти до медпункту. Вийшовши на поріг, побачив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вели ОСОБА_2 до медпункту. ОСОБА_2 віддав йому ключі від машини і попросив відвезти в лікарню. Одягнений ОСОБА_2 був в спецодяг і спецвзуття. Він (свідок) пішов до машини, ОСОБА_2 допомогли дійти до машини, переодягтися, на здорову ногу взули кросівок. Хто переодягав не бачив, оскільки знаходився за кермом, але коли приїхали у лікарню, на постраждалому був кросівок. Також пояснив, що заступаючи на зміну, вони одягають спецодяг і спецвзуття, про що розписуються у журналі, заступити на зміну без спецодягу просто неможливо, оскільки це буде одразу наявне, про такі випадки не знає. Після того, як привезли ОСОБА_2 до лікарні, ОСОБА_2 попросив з'їздити за дружиною, яка мала привезти йому речі. Коли привіз дружину ОСОБА_2 до лікарні, побачив, що там вже були ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_3 розмовляла з ОСОБА_2 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 при ньому до ОСОБА_2 не підходили, з останнім розмовляла лише ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 06.02.2012 року ближче к кінцю зміни йому зателефонував ОСОБА_10 і попросив підійти до воріт депо. По путі к депо побачив лежачого ОСОБА_2 ОСОБА_2 з ОСОБА_9 допомагати його нести до машини. ОСОБА_10 був за кермом. ОСОБА_2 казав, що у нього чистий салон в машині, тому в брудному спецодягу він сідати не буде. Він допоміг зняти йому спецчоботи, під сидінням стояли кросівки, він на здорову ногу надів йому кросівок. Привезли ОСОБА_2 до лікарні, згодом туди приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Про складання акту йому нічого невідоме, у нього ніхто ніяких пояснень не брав, питань про те, був ОСОБА_2 у спецвзутті чи ні, ніхто йому не задавав. Також пояснив, що на роботі вони всі розписуються у книзі змін у ОСОБА_1, тому всі заходять у спецодягу і спецвзутті.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 06.02.2012 року він приїхав із поїздки, зайшов у депо для здачі маршруту. Йому повідомили, що хтось із зміни травмований, просить допомоги. Вийшли, побачили ОСОБА_2, повели до травмпункту депо, довели до середини, їм казали, що необхідно вести до автомобіля, яка знаходиться за територією депо. Допомогли довести до автомобіля. ОСОБА_2 був у спецодягу і чоботах. Які саме чоботи, він не знає, але точно не кросівки. На засідання комісії його ніхто не викликав, пояснень ніхто не брав.

ОСОБА_3 пояснила, що 06.02.2012 року їй подзвонив ОСОБА_6 і казав, що на території депо відбулося травмування. Керівництво дало їм вказівку їхати і з'ясувати обставини травмування. Коли вони приїхали, то ОСОБА_2 знаходився в операційній, у цей час под'їхала дружина ОСОБА_2 Коли останнього повезли на рентген, вона вийшла поговорити з доктором, побачила у прийомному покої лежали речі і стояли півчобітки. На цій підставі вона зробила висновок, що це був одяг і взуття ОСОБА_2, оскільки ці речі не могли бути речами ОСОБА_11 або дружини ОСОБА_2 Потім вона спитала ОСОБА_6 і ОСОБА_7, чи бачили вони ці речі і те, що це не було спецодягом і спецвзуття, і вони підтвердили ці обставини. Перед виїздом у лікарню вони оглядали сходинки ганку, на якому підсковзнувся ОСОБА_2, сходинки були очищені від снігу, але були вологі. Події фіксували 06.02.2012 року, у цей же день у лікарні брали пояснення у ОСОБА_2 і в цей же день був складений акт, але цей акт у справу не попав, оскільки з пояснень ОСОБА_2 в цей день вбачалося, що допомагали йому піднятися зовсім не ті особи - ОСОБА_18 і ОСОБА_19, хоча допомагали йому насправді ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Тому 07.02.2012 року у ОСОБА_2 були повторно взяті пояснення і був складений акт.

ОСОБА_6 пояснив, що 06.02.2012 року знаходився вдома, коли йому зателефонував ОСОБА_1 і повідомив про травмування. Керівництво дало вказівку поїхати до лікарні і з'ясувати обставини події. Приїхавши до лікарні, у прийомному покої побачив ОСОБА_2 в колясці, одна нога у нього була в тапочці, інша не була взута. Побачив дружину ОСОБА_2, яка виносила в руках черевики чи напівчеревики. Це не було спецвзуття. ОСОБА_3 брала у ОСОБА_2 пояснення і складала акт. З ОСОБА_2 він не розмовляв, пояснень у нього не брав. Коли він отримав травму не бачив. Яким чином було встановлено, що ОСОБА_2 під час травмування був не в спецвзутті, не знає. Коли саме підписував акт не пам'ятає, але точно не 06.02.2012 року.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що йому разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 керівництвом було дано вказівку поїхати до лікарні з'ясувати обставини події травмування ОСОБА_2 Побачив останнього у прийомному покої лікарні, коли його привезли на колясці, одна нога була загіпсована, інша нога була взута у тапочок. Потім приїхала дружина ОСОБА_2 з великим пакетом, побачив у її руках також чоботи. Це були цивільні чоботи, а не спецвзуття. Звідки у неї були ці чоботи, він не знає: чи то їх дружина привезла, чи то їх зняли з ОСОБА_2 Пояснення у ОСОБА_2 брала ОСОБА_3, він при цьому не був присутнім. Він не встановлював факт того, що постраждалий був не в спецвзутті. Чому так написали в акті, не знає. Кросівок на ОСОБА_2 він не бачив.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що знаходилася у відпустці по догляду за дитиною, 06.02.2012 року подзвонив її чоловік, повідомив її про травмування, попросив привезти спортивні брюки, термос. Приїхав ОСОБА_10, вона зібрала речі чоловіка і вони поїхали до лікарні. Коли побачила чоловіка, він сидів на кушетці у перев'язувальній, одна нога у нього була загіпсована, на іншій взутий кросівок. Вона достала спортивні брюки, допомогла одягти, і його повезли на повторний знімок. Підійшла ОСОБА_3, спитала її про те, чи дійсно вони бажають оформити подію як виробничу травму, казала, що все рівно нічого не оплатять. Вона їй відповіла, що як відбулося травмування, так і потрібно оформляти. ОСОБА_3 допомогла їй написати пояснення, оскільки її чоловік не міг сам написати. Про чоботи вона нічого їх з чоловіком не запитувала. В пакеті принесла речі чоловіка. Ніяких чоботів чи черевиків у неї не було, у чоловіка взагалі не має черевиків, оскільки він носить спортивне взуття. Бачила у машині робочі чоботи і другий кросівок чоловіка.

Свідок ОСОБА_13 пояснив у судовому засіданні, що він є черговим травматологом Джанкойської ЦРЛ. 06.02.2012 року знаходився на роботі, коли привезли ОСОБА_2 Яке саме взуття було на постраждалому, він не пам'ятає, але пам'ятає, що у той момент його щось збентежило, щось у взутті було не те, але що саме пригадати не може. Оскільки була травма ноги, якимось чином йому не сподобалося взуття, може взуття було не по сезону, може підошва слизька, точно пригадати не може.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює фельдшером медпункту у локомотивному депо, 06.02.2012 року ввечері зайшов ОСОБА_9, спитав чи є й нього милиці. На його запитання для чого вони потрібні, той казав, що вони потрібні ОСОБА_2, який підвернув ногу. Він відповів, що немає, і ОСОБА_9 убіг. Він пішов за ним, але вже нікого не було. Вже потім йому повідомив ОСОБА_1, що ОСОБА_2 травмував ногу і що його повезли до лікарні. В якому взутті був в цей день ОСОБА_2 він не знає.

Дослідивши надані пояснення свідків, суд вважає більш переконливими свідчення ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про те, що постраждалий ОСОБА_2 був у спецвзутті під час травмування, перед відправленням до лікарні чоботи були зняті і на здорову ногу одягнений кросівок. Дійшовши такого висновку, суд виходить з того, що ці свідчення узгоджуються між собою. Лікар ОСОБА_13 не пам'ятає яке було взуття, але щось йому не сподобалося у ньому. Суд допускає, що збентежити його могло взуття, яке було взуто не по сезону, тобто це міг бути кросівок. Також суд допускає, що спецвзуття могло бути змінено на кросівок з тою метою, щоб не бруднити салон автомобіля, оскільки у той день йшов сніг, що було підтверджено свідком ОСОБА_3, яка пояснила, що при обстеженні сходинок ганку було встановлено, що вони були очищені, але слизькі. Це ж вбачається з протоколу огляду місця, де стався нещасний випадок від 06.02.2012 року, у якому зазначено, що поверхня керамічної плитки ганку очищена від снігу, посипана сіллю та піском, однак внаслідок вітру зі снігом слизька (а.с.110).

Крім того, у матеріалах справи є аналогічні письмові пояснення ОСОБА_10 і ОСОБА_11 від 24.04.2012 року про те, що вони помагали ОСОБА_2 переодягатися у його машині перед поїздкою до лікарні, на здорову ногу взули кросівок, які були в автомобілі ОСОБА_2 (а.с.92-93).

Також з пояснювальної записки сторожа Джанкойського локомотивного депо ОСОБА_15 вбачається, що 06.02.2012 року він працював на прохідній депо, бачив машиніста тепловозу ОСОБА_2 на протязі дня декілька разів, який був у спецодягу (а.с.120).

Свідчення ж свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд не може взяти до уваги, оскільки вони не узгоджуються між собою. ОСОБА_3 пояснила, що побачила у прийомному покої речі і півчобітки, на цій підставі зробила висновок, що це був одяг і взуття ОСОБА_2 ОСОБА_7 і ОСОБА_6 між тим пояснили, що бачили в руках дружини ОСОБА_2 чи то чоботи, чи то півчобітки, але яким чином вони у неї опинилися, їм невідоме, можливе й що їх привезла з собою дружина ОСОБА_2 Ця обставина не була з'ясована у самого ОСОБА_2, ніхто із членів комісії питань про наявність спецвзуття йому не задавав, що вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 07.02.2012 року (а.с.113).

Доводи представника відповідача ДП «Придніпровська залізниця» про те, що свідчення ОСОБА_2, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не можуть бути доказом, оскільки вказані свідки є підлеглими позивачу, отже є залежними від нього, суд не приймає до уваги, оскільки як було з'ясовано у судовому засіданні вказані свідки підпорядковуються не тільки ОСОБА_1, у них багато вищестоящих осіб по роботі; суд враховує також те, що вказані свідки були попереджені у судовому засіданні про кримінальну відповідальність за давання неправдивих свідчень.

Стосовно доводів відповідача про закінчення строку носіння спецвзуття, що підтверджує те, що постраждалий взагалі не міг бути у день травмування у спецвзутті, суд вважає, що ця обставина не має правового значення для справи, відповідальність за отримання спецвзуття лежить на постраждалому відповідно до вимог п.1.3, 1.23 Інструкції з охорони праці № 104 для машиніста тепловозу (а.с.157-162), протоколом № 21 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці було засвідчено перевірку знань ОСОБА_2 вимог даної Інструкції (а.с.153-154).

З огляду на наведене, факт, про який йдеться в акті від 07.02.2012 року, а саме, що постраждалий ОСОБА_2 при отриманні травми знаходився не в спецвзутті, не доведений.

Отже, у ході судового розгляду факт невиконання позивачем своїх посадових обов'язків, передбачених п.п.1.1, 2.13, 4.2.8 Інструкції чергового по основному, оборотному локомотивному депо, пункту обороту та підміни локомотивних бригад (ЦТ-0018), не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до частини 4 статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідно до п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджений постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 року, діє триденний строк для повідомлення наказу про оголошення стягнення.

Суд вважає, що в даному випадку був порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення, оскільки акт від 14.04.2012 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом (а.с.35) також підлягає сумніву. ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що взагалі не була присутня, коли позивачу було запропоновано ознайомитися з наказом, знає це зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 пояснила, що разом з ОСОБА_4 14.04.2012 року зустріла ОСОБА_1 у коридорі, який відмовився від ознайомлення з наказом. Оскільки відмова повинна бути засвідчена актом, складеним за участю оцевидців цього факту, а ОСОБА_3 не була таким очевидцем, суд не може прийняти до уваги такий акт.

Відповідно до ст. 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник може оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення його копії. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається.

Копію рішення позивач отримав 04.05.2012 року, що вбачається з відповідної відмітки секретаря про його реєстрацію, після реєстрації позивач отримав копію цього рішення, про що не заперечують сторони. Подав доповнення до позовних вимог з приводу оскарження рішення комісії по трудових спорах 14.05.2012 року (а.с.18-22). Отже, позивачем дотриманий строк оскарження рішення комісії.

Частиною 4 ст.226 КЗпП України встановлено, що засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів, а згідно ч.1 ст.227 того ж Кодексу, комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

У ході судового розгляду не було встановлено який порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії по трудових спорах відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо ДП «Придніпровська залізниця», протоколів конференції трудового колективу про це суду надано не було.

За таких обставин суд не може дату оцінку правомочності прийнятого рішення комісії від 27.04.2012 року, але враховує те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КЗпП України, у рішенні комісії по трудових спорах має бути зазначено результати голосування та передбачено, що рішення має бути мотивованим. Проте, всупереч вимогам даної норми закону, оскаржуване рішення не містить мотивування, за яких відповідач дійшов висновку про законність наказу начальника локомотивного депо від 13.04.2012 року про оголошення позивачу догани.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги, оскільки у ході судового розгляду було встановлено незаконність накладення дисциплінарного стягнення на позивача, а також порушення порядку його накладення, у зв'язку з чим наказ про оголошення позивачу догани від 13.04.2012 року підлягає скасуванню.

Рішення комісії по трудових спорах також не відповідає вимогам ч.2 ст.227 КЗпП України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про визнання цього рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, які підлягають стягненню з відповідача ДП «Придніпровська залізниця» на користь позивача і складаються із суми судового збору у розмірі 107,30 грн. і витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн., що підтверджено документально (а.с.15). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах передбачений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4149-VІ від 20 грудня 2011 року, відповідно до статті 1 Закону він не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Як вбачається з журналів судових засідань від 22 травня 2012 року, 01.06.2012 року та 14.06.2012 року, загальний час участі представником позивача - адвокатом ОСОБА_16 у судових засіданнях складає більше 4-х годин. Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. не буде суперечити та узгоджується з вищезазначеною нормою Закону № 4149-VІ. Крім того, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, суд враховує те, що позивачем надано суду відповідний документ, що між ним та адвокатом була укладена угода на надання юридичних послуг адвокатом з визначенням всіх головних умов, на яких адвокат приймає доручення клієнта (а.с.57), як це передбачено ст.ст.17,33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року.

Керуючись ст. ст.147-150, 227, 228 КЗпП України, ст.ст. 5, 10, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року про оголошення ОСОБА_1 догани.

Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії по трудовим спорам відокремленого структурного підрозділу Джанкойське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 27.04.2012 року № 1 у частині відмови у визнанні незаконним наказу начальника локомотивного депо № 32/ТЧ-С від 13.04.2012 року.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. і витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, у розмірі 1000 грн., а всього 1107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Е. Р. Федоренко