Ухвала суду № 2483534, 24.07.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-628/08 Головуючий у І інстанції - Хрипун О.О.

Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Дурицької О.М., Межевича М.В.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 21 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Продмолпостач» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2006 року Приватне підприємство «Продмолпостач» звернулося до суду з вказаним позовом.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2007 року заявлений позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 21.07.2006 року № 0000402340/2. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що видані позивачеві ТОВ «Ріконт» податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства та є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. Окрім того, визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Ріконт» не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність виключно за наявності вини.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Продмолпостач»  з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 26.10.2004 року по 01.01.2006 року, за наслідками якої складено акт № 83/23-30/33237738 від 15.02.2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Ріконт» за договором № 10/11-РП від 10.11.2004 року на поставку товару.

Контролюючим органом такий висновок зроблено на підставі того, що згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2005 року установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ріконт» визнані недійсними. Окрім того, актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04.11.2005 року № 61 свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ріконт» анульовано.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402340/1 від 18.05.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 1052062,00 грн., з яких 526031,00 грн. - основний платіж та 526031,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402340/2 від 21.07.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 789046,50 грн., з яких 526031,00 грн. - основний платіж та 263015,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, чинним є лише податкове повідомлення-рішення № 0000402340/2 від 21.07.2006 року, оскільки попередні податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними в силу закону (пп. 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судова колегія не погоджується з висновками податкового органу, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Ріконт» є підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Ріконт» (Продавець) та ПП «Продмолпостач» (Покупець) укладений договір № 10/11-РП від 10.11.2004 року на поставку товарів (продуктів харчування). Податковий кредит ПП «Продмолпостач» у сумі 528044,77 грн. за листопад 2004 року - березень 2005 року сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ріконт». Спірні суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбаного товару.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «Ріконт» був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Окрім того, відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.

Одночасно слід зазначити, що з врахуванням специфіки діяльності позивача (зокрема, роздрібної та оптової торгівля молочними продуктами), придбання ним у ТОВ «Ріконт» товарів молочного виробництва, суми ПДВ з вартості яких включені позивачем до складу податкового кредиту, не дозволяє зробити висновок, що дії позивача були спрямовані на безпідставне одержання коштів із Державного бюджету. Навпаки, на думку колегії суддів, позивач, здійснюючи таку господарську операцію, мав намір одержати економічний ефект у результаті своєї підприємницької діяльності.

Судова колегія вважає також за необхідне відмітити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (тим більше, що станом на момент видачі податкових накладних ТОВ «Ріконт» було зареєстровано органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Правомірним є і висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань відповідача на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2005 року. Так, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.11.2006 року зазначене рішення суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд. За наслідками нового розгляду позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Ріконт», третя особа - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, про визнання недійсними установчих та первинних документів ТОВ «Ріконт» залишена без розгляду ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2007 року, яка набрала законної сили 23.03.2007 року.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що ПП «Продмолпостач» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарській операції з ТОВ «Ріконт».

Доводи ДПІ у Святошинському районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 21 березня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 25 липня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 липня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: