Ухвала суду № 2483493, 22.07.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-1908/08 Головуючий у І інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів Бистрик Г.М., Попович О.В.,

при секретарі Літоміній Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 29 травня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду міста Києва від 29 травня 2007 року адміністративний позов Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва від 15.06.2004р. №61-2611/0, від 15.06.2004р. №62-2611/0, від 02.09.2004р. №61-2611/1, від 02.09.2004р. №62-2611/1, від 16.11.2004р. №61-2611/2, від 16.11.2004р. №62-2611/2, від 04.01.2005р. №61-2611/3, від 04.01.2005р. №61-2611/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 203грн. (а.с.114-121).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» (а.с.124-126).

Позивач - Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» (далі - «ДП НДКТІ МГ»)не скористалося своїм правом подання заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва (далі - «ДПІ у Солом'янському районі») на підставі акта перевірки від 15.06.2004р. №45/2611/03363588 та за результатами адміністративного оскарження було прийнято податкові повідомлення-рішення:

· від 15.06.2004р. № 61-2611/0, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32.500,50 грн., в т.ч. 21.667,00 грн. - основний платіж та 10.833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 15.06.2004р. № 62-2611/0, яким позивачу згідно з п. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48.705,00 грн., в т.ч. 32.470,00 грн. - основний платіж та 16.235,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 02.09.2004р. № 61-2611/1, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32.500,50 грн., в т.ч. 21.667,00 грн. - основний платіж та 10.833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 02.09.2004р. № 62-2611/1, яким позивачу згідно з п. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48.705,00 грн., в т.ч. 32.470,00 грн. - основний платіж та 16.235,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 16.11.2004р. № 61-2611/2, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32.500,50 грн., в т.ч. 21.667,00 грн. - основний платіж та 10.833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 16.11.2004р. № 62-2611/2, яким позивачу згідно з п. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48.705,00 грн., в т.ч. 32.470,00 грн. - основний платіж та 16.235,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 04.01.2005р. № 61-2611/3, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32.500,50 грн., в т.ч. 21.667,00 грн. - основний платіж та 10.833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

· від 04.01.2005р. № 62-2611/3, яким позивачу згідно з п. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48.705,00 грн., в т.ч. 32.470,00 грн. - основний платіж та 16.235,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем у вересні 2002 року було віднесено до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - «ПДВ») суми, сплачені за договором від 02.09.2002р. № 41 постачальнику - Підприємству громадської організації „Українська профспілкова паливно-енергетична компанія".

Рішенням від 14 квітня 2004 року Голосіївський районний суд м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства громадської організації "УкрПрофПЕК", 3-я особа ДШ у Солом'янському районі м. Києва, визнано недійсними з моменту їх підписання: договір №41 по закупівлі та використанню реагентів (ферментів) для обробки фільтрату на полігоні № 5, укладений 02.09.2002р. між ДП НДКТІ МГ та ПГО "УкрПрофПЕК"; акт № 14 від 23.09.2002р.; податкову накладну №35 від 25.09.2002р.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, між позивачем -ДП НДКТІ МГ та Підприємством громадської організації "УкрПрофПЕК" було укладено договір № 41 від 02.09.2002р., згідно з яким ДП НДКТІ МГ в особі директора Щербини Геннадія Павловича, що діє на підставі Статуту, виступає Замовником, а ПГО "УкрПрофПЕК" в особі директора Кривди Карини Костянтинівни, що діє на підставі Статуту - Виконавцем.

Умовами договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по закупівлі та використанню ферментів для обробки фільтрату. Загальна вартість робіт, які доручаються Виконавцю, становить 130.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21.666,67 грн.

В якості підтвердження виконаних робіт позивачем надано акти прийому-передачі робіт № 14 від 23.09.2002р. на загальну суму 130.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.

За виконані роботи, що вказані у вищенаведених документах, ДП НДКТІ МГ здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПГО "УкрПрофПЕК" на загальну суму 130.000,00 грн. в т.ч. ПДВ 21.666,67 грн. згідно з платіжним дорученням № 313 від 25.09.2002р. на загальну суму 130.000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість (далі - «ПДВ») 21.666,67 грн.

ПГО "УкрПрофПЕК" була виписана на ім'я ДП НДКТІ МГ податкова накладна №35 від 25.09.2002р. на загальну суму 130.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21.666,67 грн., яка внесена позивачем до книги придбання товарів (робіт, послуг) у вересні 2002 року.

Відповідно до наданої довідки підприємства дана операція відображена в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631 та в податковому обліку - в складі валових витрат за 3 квартал 2002 року.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства громадської організації "УкрПрофПЕК", 3-я особа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, визнано недійсними з моменту їх підписання: договір №41 по закупівлі та використанню реагентів (ферментів) для обробки фільтрату на полігоні № 5, укладений 02.09.2002р. між ДП НДКТІ МТ та ПГО "УкрПрофПЕК"; акт № 14 від 23.09.2002р.; податкову накладну № 35 від 25.09.2002р..

Таким чином станом на день розгляду спору рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року, що визначено в акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань, є скасованим.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено, що акт прийому-передачі робіт № 14 від 23.09.2002р. на загальну суму 130.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21666,67 грн., станом на день розгляду спору є чинним, а тому може підтверджувати факт отримання позивачем від ПГО "УкрПрофПЕК" товару та, відповідно, його використання у господарській діяльності позивача, то за таких обставин зроблені позивачем витрати у розмірі 130.000,00 грн., які позивачем сплачені у повному обсязі, підлягають віднесенню до складу валових витрат.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 32.470,00 грн. є неправомірним.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,

зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна, виписана на адресу позивача відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкову накладну на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкової накладної ПГО "УкрПрофПЕК" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво (копія в справі), а отже, мало право складати податкові накладні.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданої ПГО "УкрПрофПЕК" податкової накладної, суд вважає помилковим. А тому позивачем правомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені за договором від 02.09.2002 № 41 постачальнику - Підприємству громадської організації „Українська профспілкова паливно-енергетична компанія", оскільки зазначені витрати підтверджуються належним чином оформленим платіжним дорученням та податковою накладною, а тому визначення йому податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 32.470,00 грн. та з ПДВ у сумі 21.667,00 грн., є безпідставним та неправомірним.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість та податку на прибуток за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необгрунтованим.

А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а тому вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 29 травня 2007 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,

судді: Бистрик Г.М.,

Попович О.В.