Постанова № 24834688, 15.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1322/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Вознюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продтехоптторг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продтехоптторг» звернулося з позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692301 від 20.06.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 35707 грн. та за штрафними санкціями на суму 8926,75 грн., всього - 44633,75 грн.; та частково в сумі 19071,83 грн., в тому числі 15257,46 грн. за основним платежем та 3814,37 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 20.06.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 19072 грн. та за штрафними санкціями на суму 4768 грн., всього - 23840 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених в акті про результати планової виїзної перевірки №4583/23-2/20138025 від 08.07.2012 року щодо відсутності первинних бухгалтерських документів по господарських операціях позивача з ТзОВ «Прайм-Юес», внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат за ІІ та ІІІ квартали 2008 року по зазначених господарських операціях та завищено податковий кредит по тих же господарських операціях на суму 35707 грн. Всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТзОВ «Прайм-Юес» були надані перевіряючим.

Відповідачем було надано заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано наступним. Проведеною перевіркою з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року було встановлено, що позивачем в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати по господарських операціях з ТзОВ «Прайм-Юес», не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Перевіркою також встановлено, що позивач без податкових накладних включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з господарських операцій з ТзОВ «Прайм-Юес».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того, додатково пояснив, що, як вбачається з акту перевірки, було встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 19072 грн., однак оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001692301 від 20.06.2011 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з цього податку на суму 35707 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав викладених в запереченні та просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. А також пояснила суду, що позивачем повністю сплачені вимоги оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_3, яка була в складі перевіряючих при здійсненні перевірки позивача, та ОСОБА_4, яка перебувала на посаді головного бухгалтера позивача на час здійснення перевірки.

ОСОБА_3 показала суду, що суми недоїмки по податкових платежах в акті №4583/23-2/20138025 від 08.07.2012 року визначені правильно і вона не може пояснити невідповідність сум грошових зобов'язань визначених в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, сумам зафіксованим а акті перевірки. Також пояснила суду, що під час перевірки, перевіряючі не вимагали в позивача первинних документів, яких не вистачало, а також не складали акт про відмову надати документи.

ОСОБА_4, показала суду, що нею, як головним бухгалтером, було надано перевіряючим всі наявні на підприємстві первинні документи, в тому числі, всі документи по господарських операціях з ТзОВ «Прайм-Юес», серед яких були і документи, які в акті зафіксовані, як відсутні. Акт перевірки вона підписала не читаючи, оскільки перевіряючи сказали їй, що це типовий бланк і пізніше підприємство може оскаржити дії та рішення відповідача. ОСОБА_4 не змогла пояснити чому підприємство сплатило суми грошових зобов'язань зазначені в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю. При цьому судом враховано наступне.

Судом встановлено наступне. Працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Волинській області з 11.05.2012 року по 31.05.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Продтехоптторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки було складено акт №4583/23-2/20138025 від 08.07.2012 року. Перевіркою було встановлено заниження податку на прибуток в сумі 19072 грн. в результаті віднесення до складу валових витрат за 2-й та 3-й квартал 2008 року суми витрат по купівлі в ТзОВ «Прайм-Юес» паливо-мастильних матеріалів, які не підтвердженні прибутковими накладними. Також було встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 35707 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за відсутності податкових накладних суми податку на додану вартість, в тому числі, по зазначених господарських відносинах з ТзОВ «Прайм-Юес» на суму 15257,46 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були складено податкове повідомлення-рішення № 0001692301 від 20.06.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 35707 грн. (при визначеній в акті сумі заниження 19072 грн.) та за штрафними санкціями на суму 8926,75 грн., всього - 44633,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 20.06.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 19072 грн. (при визначеній в акті сумі завищення 35707 грн.) та за штрафними санкціями на суму 4768 грн., всього - 23840 грн.

Таким чином, судом встановлено невідповідність сум грошових зобов'язань визначених до сплати в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, сумам зафіксованим в акті перевірки.

Оскільки господарські операції мали місце протягом 2008 року, то зазначені правовідносини регулюються відповідно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість». Відтак, відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правомірно застосовано зазначені закони.

Однак, перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства була здійснена протягом травня місяця 2011 року, після набрання чинності Податковим кодексом України, приписами, якого після 01.01.2011 року регламентовано порядок проведення перевірок податковими органами. Отже, до правовідносин щодо відповідності чинному законодавству України дій посадових осіб відповідача при здійсненні перевірки та порядку винесення податкових повідомлень-рішень слід застосовувати положення Податкового кодексу України.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України посадовим особам податкового органу надано достатній об'єм повноважень для встановлення всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. При цьому, положеннями того ж таки законодавчого акту встановлено чіткий порядок дій посадових осіб податкового органу у разі ненадання платником податків необхідних документів.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Судом було встановлено, що під час здійснення перевірки позивача зазначений акт не складався. Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем під час перевірки не було надано відповідних первинних документів.

Водночас позивачем до позовної заяви на підтвердження господарських операцій щодо купівлі в ТзОВ «Прайм-Юес» паливно-мастильних матеріалів додано копії та для огляду в судовому засіданні оригінали видаткових накладних №РН-0000434 від 30.04.2008 року на суму 17494,76 грн., в тому числі ПДВ - 2915,79 грн.; №РН-0000547 від 30.05.2008 року на суму 25637,42 грн., в тому числі ПДВ - 4272,90 грн.; №РН-0000687 від 27.06.2008 року па суму 12298,37 грн., в тому числі ПДВ - 2049,73 грн.; №РН-0000834 від 31.07.2008 року на суму 10756,10 грн., в тому числі ПДВ - 1792,68 грн.; №РН-0000989 від 29.08.2008 року па суму 28221,16 грн., в тому числі ПДВ - 4703,53 грн., всього на суму 94407,81 грн. в тому числі ПДВ - 15734,63 грн.

Також позивачем було додано до позовної заяви копії та для огляду в судовому засіданні оригінали податкових накладних №448 від 30.04.2008 року на суму 17494,76 грн., в тому числі ПДВ - 2915,79 грн. №566 від 30.05.2008 року на суму 25637,42 грн., в тому числі ПДВ - 4272,90 грн.; №717 від 27.06.2008 року па суму 12298,37 грн., в тому числі ПДВ - 2049,73 грн.; №866 від 31.07.2008 року на суму 10756,10 грн., в тому числі ПДВ - 1792,68 грн.; №1044 від 29.08.2008 року па суму 28221,16 грн., в тому числі ПДВ - 4703,53 грн., всього на суму 94407,81 грн. в тому числі ПДВ - 15734,63 грн.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача про відсутність у позивача видаткових та податкових накладних, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по відносинах з ТзОВ «Прайм-Юес» щодо купівлі позивачем паливно-мастильних матеріалів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Досліджені в судовому засіданні видаткові та податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Судом встановлено, що при проведені перевірки відповідачем не було всебічно досліджено рух активів позивача, зокрема, не було досліджено даних бухгалтерського обліку щодо облікування отриманих паливно-мастильних матеріалів отриманих від ТзОВ «Прайм-Юес» на складі позивача та подальшого використання цих матеріалів.

Суд не бере до уваги, доводи представника відповідача про те, що сплата позивачем визначених сум грошових зобов'язань свідчить про визнання позивачем правомірності оскаржуваних рішень та узгодженість податкових зобов'язань.

В судовому засіданні було встановлено, що погашення грошових зобов'язань визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями було здійснено відповідачем в односторонньому порядку шляхом списання відповідних сум за рахунок наявної в позивача переплати по податкових зобов'язаннях.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень № 0001692301, №0001702301 від 20.06.2011 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, отже, оскаржувані повідомлення-рішення винесені протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0001692301 від 20.06.2011 року.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0001702301 від 20.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 19071,83 грн., з них за основним платежем 15257,46 грн. та за штрафними санкціями в 3814,37 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продтехоптторг» ЛТД сплачений судовий збір в сумі 638 (шістсот тридцять вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 20 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер