Ухвала суду № 24827022, 05.06.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11937/11/0170/12

05.06.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіки Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи № 2а-11937/11/0170/12 за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 26.01.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" (вул. Промислова, буд.13, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, буд.30, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.12 у справі № 2а-11937/11/0170/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 22.09.11 №0026391502 про донарахування податку на додану вартість у сумі 27049,99 грн. та нарахування штрафних санкцій та пені в загальній сумі 888,01 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання 5 червня 2012 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та до початку судового засідання надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Джанкойський завод «Залізобетон»звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.11 №0026391502.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування».

За результатами перевірки було складено акт №3556/1502/30605538 від 07.09.11.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми податкового кредиту на загальну суму 27049,99грн., в тому числі: у березні 2011 року на суму 3333,370грн. та у квітні 2011 року на суму 23716,62грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.11 №0026391502, яким збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 27049,99грн. та нараховані штрафні санкції та пеня в загальній сумі 888,01грн., з яких: 1,00грн. штрафних санкцій та 887,01грн. пені.

28.07.11 відповідачем був направлений позивачу запит щодо взаємовідносин з ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування»у березні та квітні 2011 року.

12.08.11 від позивача надійшла відповідь за вих. №42 на запит Джанкойської ОДПІ в АР Крим із частковим переліком витребуваних документів.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що контрагента у позивача - ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, крім того, в акті перевірки відповідач зазначив, що поставка піску не відноситься до діяльності контрагента ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», оскільки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу №1369 від 01.09.11 відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 75 Податкового Кодексу України.

Невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем Наказ на проведення перевірки №1369 від 01.09.11 на адресу позивача не направлявся, а отже позивач не був обізнаний про дату перевірки, у зв'язку з чим, під час проведення перевірки він був позбавлений можливості надати будь-які додаткові документи.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», видаткові накладні, витяги з реєстру банківських платежів про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок контрагента за укладеними договорами.

Крім того, наявність у позивача відповідних товарно-транспортних накладних підтверджується матеріалами справи (а.с. 121-202).

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», податкових накладних на загальну суму 162299,00грн., у тому числі ПДВ 27049,94грн., які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п. 198.6 ст. 198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Матеріалами справи встановлено, що товар від ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування»позивач отримав, сплатив його вартість, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Враховуючи викладене та з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, судова колегія вважає, що суд дійшов правомірного висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками відповідача щодо недодержання позивачем вимог п.1 та п. 5 ст.203, ст.215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент укладання угоди між позивачем та ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Нові технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», та вчинення даного правочину без мети настання правових наслідків.

Стосовно нарахування позивачу пені за податковим повідомленням-рішенням від 22.09.11 №0026391502, то судом зазначає наступне.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За таких обставин, нарахування пені до податкового повідомлення-рішення від 22.09.11 №0026391502 з моменту граничного строку сплати податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків за деклараціями за березень-квітень 2011 року є протиправним, оскільки зазначене податкове зобов'язання платник податків самостійно не визначав, а визначене податковим органом у зв'язку з його оскарженням не є узгодженим. Отже, в податковому повідомленні-рішенні, яким податковий орган визначає податкове зобов'язання позивача, не може бути нараховані одночасно зобов'язання та пеня за його несвоєчасну сплату.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.09.11 №0026391502 про донарахування податку на додану вартість у сумі 27049,99грн. та нарахування штрафних санкцій та пені в загальній сумі 888,01грн. є протиправним.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.12 у справі № 2а-11937/11/0170/12 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.12 у справі № 2а-11937/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко