Ухвала суду № 24826402, 26.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6114/11/0170/15

26.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Мазнєв Ю.М.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"- ОСОБА_2, довіреність № 02-01/12 від 03.01.11

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"- ОСОБА_3, довіреність № 01-01/12 від 03.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим- не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений в встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 12.07.11 по справі № 2а-6114/11/0170/15

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (вул.Елеваторна, буд.14,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.11 позов Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0004402301 від 17.05.2011 року.

Стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3.40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.11 та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зокрема, відповідач посилається на те, що перевіркою формування податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року було встановлено порушення вимог Податкового кодексу України. На думку відповідача, позивачу обґрунтовано визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, нараховані штрафні санкції.

У судовому засіданні 26.03.2012 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають судове рішення законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за період лютий 2011 року. За результатам перевірки був складений Акт № 5477/23-7/00951971 від 28.04.2011 року. У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п, 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 397350,00 гри.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004402301 від 17.05.2011 року на суму 397351,00 грн., в тому числі, за основним платежем -397350,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення перевірки позивача платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Податковому кодексі України.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх Імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження,створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Агрооіл Груп»на підставі договору постачання №16/02 від 16.02.2011 року.Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник був зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку у відповідності до специфікації на загальну суму 2384100,00 грн., в тому числі ПДВ 397350,00 грн.Матеріалами справи підтверджується, що позивачем була сплачена вартість олії соняшникової, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені позивачем, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок постачальника - ТОВ «Агрооіл Груп». ТОВ «Агрооіл Груп»у період, коли ним були виписані податкові накладні, було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Отже, із врахуванням вищезазначених обставин безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Агрооіл Груп»було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Фактичне отримання товару позивачем для подальшого використання у господарській діяльності, зокрема з метою реалізації на експорт, також підтверджено матеріалами справи.

Таким чином судовою колегією достовірно встановлено товарність операції щодо отримання товару позивачем від свого постачальника, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до пункту 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на наведене, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку па податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, щоправо на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Слід зазначити, що обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до частини 1 статті 173, статті 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IVГосподарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

В даному випадку між ТОВ «Агрооіл Груп»та позивачем був укладений договір постачання, відповідно до умов якого останній отримував товар. Матеріалами справи підтверджується, що для виконання господарської операції ТОВ «Агрооіл Груп»мало всі необхідні дозвільні документи, а саме експлуатаційний дозвіл, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про атестацію, складські приміщення, що підтверджується договором оренди від 14.08.2006 року.

Матеріали справи підтверджують виконання умов договору. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору постачання було спрямоване на реальне настання правових наслідків і при виконанні договору кожна сторона діяла в межах діючого законодавства України, а відтак спростовує висновок відповідача, що даний правочин е нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, умовою визнання правочинну нікчемним, у даному випадку, є встановлення факту здійснення діяльності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, обґрунтованим вважається висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем факту здійснення діяльності позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, зазначені висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, а відтак не має підстав вважати договір постачання, який укладений між позивачем та ТОВ «Агрооіл Груп», нікчемним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання продукції у ТОВ «Агрооіл Груп», на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Заявником апеляційної скарги не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправне не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Відповідач також не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

На думку судової колегії, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був поста пальником товарів (по ланцюгу), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 397 350,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., нарахованих у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки матеріалами справи підтверджено факт реальності отримання товару в обсягах, які не відрізняються від зазначених у документах, оформлених у ТОВ «Агрооіл Груп», тобто відповідачем у акті перевірки твердження про нікчемність (безтоварність) правочинів, укладених з зазначеним вище контрагентом, зроблені на підставі суб'єктивних припущень.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 у справі № 2а-6114/11/0170/15 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 у справі № 2а-6114/11/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук