Рішення № 24823283, 18.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2012 р. Справа № 21/5007/30/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин)

про стягнення 4931,39 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4931,39 грн. боргу.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимоги ухвали від 05.06.2012р. сторонами не виконано.

Враховуючи неодноразове належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, а також те, що 28.06.2012р. закінчується передбачений ч.1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті за відсутності представників сторін та, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (експедитор, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (клієнт, відповідач) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №26-3 (далі - Договір (а.с.7-12)), згідно п.1.1 якого експедитор за дорученням, за винагороду та за рахунок клієнта надає транспортно-експедиційні послуги (ТЕП) по організації міжнародних перевезень по території України експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта автомобільним, залізничним, авіаційним та морським транспортом.

Позивач зазначив, що на підставі заявки №41221-11077-3 від 14.04.2011р. експедитор прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення належного відповідачу вантажу (противаги) за маршрутом м. Малин (Україна) - м. Пєрза (Чехія).

У відповідності до вказаної заявки, умови оплати послуг експедитора - 50% передоплати та 50% по факту доставки вантажу; вартість наданих послуг склала 17210,35 грн., тобто 1500 євро за курсом НБУ станом на 14.04.2011р.

Стверджує, що згідно відміток на СМR №030945, вантаж був доставлений за місцем призначення та отриманий відповідачем., доказом чого вважає також акт прийомки транспортно-експедиційних послуг при виконанні міжнародного перевезення від 19.04.2011р.

Вказує, що 15.04.2011р. на адресу відповідача був виставлений рахунок №41221-D-11074 від 14.04.2011р. на загальну суму 17210,35 грн., включаючи ПДВ 150,00 грн. на оплату наданих транспортно-експедиційних послуг згідно Договору №26-3 та Заявки №41221-11077-3.

Так як оплату вказаного рахунку було прострочено, оскільки відповідач виконав свої зобов'язання частково на суму 14000,00 грн., сплативши 7000,00 грн. 15.04.2011р. та 7000,00 грн. 13.05.2011р., позивач, посилаючись на п.5.8 та п. 7.6 Договору, зарахував частину отриманих від відповідача коштів, на погашення штрафу, розмір якого визначив у сумі 1721,04грн. (10% від 17210,35 грн.).

Вважає, що у зв'язку з вказаним, розмір оплачених відповідачем послуг становить 12278,98 грн. (14000,00 грн. - 1721,04 грн.), тому заявив до стягнення з відповідача 4931,39грн. боргу (17210,35 грн. - 12278,96 грн.).

При цьому, у письмових поясненнях (а.с.22) позивач зазначив, що оскільки сума коштів, сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №577 від 15.04.2011р., була меншою ніж 50% від розміру погодженої сторонами вартості наданих послуг, то обидва платежі є простроченими, тому штраф нараховано у розмірі 10% від загальної вартості наданих транспортно-експедиційних послуг.

Уточнив, що борг по оплаті виник 15.04.2011р. в сумі 1605,18грн., та 19.04.2011р. (з урахуванням нарахованого штрафу 10% від 17210,35 грн.) - в сумі 3326,51грн.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання ними умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування №26-3 від 22.07.2010р. та заявки №41221-11077-3 від 14.04.2011р. (а.с.7-13), шляхом укладення яких сторони врегулювали господарські відносини по перевезенню вантажів.

Так, транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року, експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиційні послуги опосередковуються договором транспортного експедирування. Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з п.1.2 Договору, об'єм послуг, які надаються згідно даного Договору, строки виконання та вартість погоджуються сторонами в заявках клієнта/заявках, які являються невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 3.2. Договору, позивач зобов'язався організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та за її межами згідно з погодженими заявками клієнта.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно підписаної сторонами заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №41221-11077-3 від 14.04.2011р. (а.с.13), ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (експедитор) та ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (клієнт) погодили умови перевезення вантажу, згідно яких, крім іншого, встановили ставку за перевезення у розмірі 1500 євро по курсу НБУ на день виставлення рахунку з умовою оплати - 50% передоплати та 50% по факту доставки вантажу.

На підставі вказаної заявки, експедитор прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення належного відповідачу вантажу (противаги) за маршрутом м. Малин (Україна) - м. Пєрза (Чехія), доказом чого є міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №030945 (а.с. 14).

Факт вивантаження вантажу 19.04.2011р. та вартість наданих послуг в сумі 17210,35 грн. підтверджено вищевказаною СМR №030945 та актом прийомки транспортно-експедиційних послуг при виконанні міжнародного перевезення від 19.04.2011р. (а.с.18).

Згідно ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За п.4.19 Договору, клієнт зобов'язався проводити всі розрахунки з експедитором в повному обсязі і в строки, які передбачені умовами даного Договору.

У відповідності до п 5.3 Договору, сторони погодили, що розрахунки за надані експедитором послуги здійснюються згідно переданого експедитором факсимільним чи електронним зв'язком рахунку на протязі трьох банківських днів з моменту його відправки, але не пізніше п'яти календарних днів по факту отримання вантажу. При цьому експедитор звільняється від обов'язку доказування факту отримання клієнтом рахунка. Якщо умови оплати за послуги в межах цього Договору встановлені в заявках клієнта, при розрахунку діють умови такої заявки.

В будь-якому випадку клієнт зобов'язаний провести розрахунок за надані послуги в рамках даного Договору звичайним банківським переказом не пізніше п'яти календарних днів по факту отримання вантажу (п. 5.4 Договору).

Оплата вартості кожної поставки здійснюється клієнтом в національній грошовій одиниці України чи у валюті, узгодженій в заявці, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, який вказаний в цьому Договорі (п.5.7).

Так, судом встановлено, що факт отримання відповідачем рахунку №41221-D-11074 від 15.04.2011р. (а не від 14.04.2012р., як зазначено у позовній заяві) на загальну суму 17210,35 грн. підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №577 від 15.04.2011р. та №492 від 13.05.2011р. (а.с.16-17), згідно яких відповідач здійснив часткову оплату, вказавши призначення платежу: "плата за відшкодування вартості міжнар. перевезення зг рах 41221-Д-110074 від 15.04.2011р...." (а..с16,17). Згідно вказаних платіжних доручень, відповідачем фактично було сплачено 14000,00 грн., а саме: 7000,00 грн. 15.04.2011р. та 7000,00 грн. 13.05.2011р.

Таким чином, відповідачем було своєчасно здійснено оплату за платіжним дорученням №577 від 15.04.2011р. в сумі 7000,00грн., оплату решти вартості послуг в сумі 10210,35грн. було прострочено та виконано частково згідно платіжного доручення №492 від 13.05.2011р. на суму 7000,00грн.

За вказаних обставин, на час звернення позивача до суду розмір неоплаченої відповідачем вартості наданих транспортно-експедиційних послуг становить 3210,35 грн. (17210,35 грн. - 14000,00 грн.).

Що стосується визначеної позивачем суми заборгованості, з урахуванням застосованих позивачем штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Згідно п. 7.6 Договору за прострочення зобов'язання по оплаті послуг експедитора чи відшкодування йому збитків, витрат, претензій чи вимог третіх осіб, клієнт сплачує штраф у розмірі 10% від розміру простроченого платежу.

При цьому, за п. 5.8 Договору, оплата за виконання даного Договору, яка надходить від клієнта, використовується, в першу чергу, для погашення збитків експедитора, штрафних санкцій і простроченої заборгованості клієнта, по поточних чи попередніх заявках.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні приписи містяться і у главі 26 "Штрафні та оперативно-господарські санкції" Господарського кодексу України, а саме у його ст. 230.

З аналізу норм вказаної глави 26 ГК України також вбачається, що право вимагати сплати штрафних санкцій належить будь-якому учаснику господарських правовідносин, чиї права порушені невиконанням або неналежним виконанням господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, у випадках, коли він не передбачений законом, сторони самостійно можуть передбачити в договорі. В цей же час їх застосування здійснюється тільки у відповідності з вимогами закону, при цьому розмір останніх підлягає доведенню сторонами в судовому порядку.

Вказана глава ГК України (ст.ст. 235-137) також містить приписи щодо оперативно-господарських санкцій, однією з особливостей яких є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши зміст п. 7.6 Договору, суд дійшов висновку про безпідставність збільшення позивачем фактичного розміру боргу відповідача на суму самостійно здійсненого зарахування по штрафній санкції.

Крім того слід зазначити, що п. 5.8 Договору не встановлює пріорітетність погашення саме штрафних санкцій по відношенню до збитків, простроченої заборгованості ...

Також, суд звертає увагу, що згідно п. 7.6 Договору, штраф обраховується від розміру простроченого платежу і іншого порядку його нарахування за домовленістю сторін не передбачено, тому безпідставним є його визначення, виходячи з загальної вартості наданих транспортно-експедиційних послуг.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що вимоги про стягнення штрафної санкції в судовому порядку позивач не заявляє, суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявленою до стягнення є сума боргу в розмірі 3210,35 грн.

У відповідності до ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає задоволенню на суму 3210,35 грн. В частині стягнення 1721,04 грн. боргу слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Огієнка, 55, ід. код 30793296)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" : (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б, ід. код 14359271)

- 3210,35грн. основного боргу;

- 1047,79грн. судового збору.

3. У стягненні 1721,04 грн. боргу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 червня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)