Рішення № 24823286, 27.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2011 р. Справа № 5/5007/55/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №02-11/635 від 30.06.2011р. (приймав участь в судовому засіданні 26.12.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 99/319 від 19.04.2011 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного комплексу "Експоцентр України" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про стягнення 3121,74 грн.

з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України,

з 26.12.2011 р. до 27.12.2011 р.

Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" 3121,74 грн., з яких 2361,80 грн. основного боргу за участь у п"ятій міжнародній виставці "Україна Зернова-2009", 138,79 грн. 3% річних, 455,82 грн. інфляційних та 165,33 грн. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, нарахованого відповідно до ст.231 ГК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/55/11 та призначено її розгляд на 18.10.2011 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в т.ч. зважаючи на клопотання учасників процесу та необхідність подання сторонами необхідних для розгляду справи доказів.

За клопотанням сторони розгляд справи продовжувався відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також подано до справи письмові заперечення на відзив (а.с.52-54) та письмові пояснення (а.с.60-61).

В засіданні суду 26.12.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.2-5), запереченнях та поясненнях.

Відповідач виклав свої заперечення у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.48). Зазначив, що не визнає позовні вимоги НК "Експоцентр України", вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що згідно поданих позивачем до справи документів відповідач не вбачає домовленості сторін про строк дії договору, що є істотною умовою договору. Вважає, що позивач не надав підтверджуючі документи, які б свідчили про надання позивачем послуг відповідачу, тобто, виконання зобов"язань зі своєї сторони, що свідчить про те, що позивач обумовлені послуги не надавав та фактичні дії щодо виконання зобов"язань не здійснював.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із заявкою відповідача на участь у п"ятій міжнародній спеціалізованій виставці "Україна зернова - 2009" (а.с.11,64), Національний комплекс "Експоцентр України" виконав замовлені послуги повністю та у встановлений строк, у зв"язку з чим відповідно до заявки відповідачу було виставлено до оплати рахунок від 29.09.2009р. №896/с на суму 2361,80грн. (враховуючи ПДВ та податок на рекламу) (а.с.12).

Слід зазначити, що правочин між сторонами укладено у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмм, телефонограмами тощо, а тому, рахунок від 29.09.2009р. №896/с позивачем був надісланий факсом відповідачу, тобто, в такому ж порядку, як і заявка відповідача на участь у виставці.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає гальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі юсягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач погодився з пропозицією позивача укласти договір, ознайомившись з Умовами участі у п'ятій міжнародній спеціалізованій виставці "Україна зернова-2009", в яких визначено всі істотні умови, які є необхідними для укладення договору. Тобто, в свою чергу, подавши заявку у відповідь на заявлену позивачем пропозицію взяти участь у виставці, відповідач погодився на Умови участі у п'ятій міжнародній спеціалізованій виставці "Україна зернова - 2009".

Відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (в даному випадку, подання заявки).

У відповідності до ч.3 ст.642 Цивільного кодексу України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Проте, згідно наявних у справі доказів, відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на відкликання прийняття пропозиції.

Крім того, згідно п.12 Умов участі у п'ятій міжнародній спеціалізованій виставці "Україна зернова - 2009", у разі, якщо учасник подав заявку на участь у виставці, але не оплатив її, він повинен оформити відмову у письмовій формі. Однак, відповідач не оформляв відмови та не заперечував факту отримання послуг.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, сторони уклали правочин у спрощений спосіб шляхом оформлення відповідачем заявки на участь у виставці на пропозицію позивача укласти договір, якими є умови участі, надіслані позивачем відповідачу (а.с.62). Тобто, сторони самостійно встановили порядок узгодження ними істотних умов, що не суперечить чинному законодавству, а тому, всупереч доводам відповідача, в суду відсутні підстави вважати правочин між сторонами у справі щодо участі відповідача у п"ятій міжнародній спеціалізованій виставці "Україна зернова - 2009" неукладеним.

Щодо доказів участі ВАТ "Вібросепаратор" у виставці "Україна зернова - 2009", суд приймає до уваги, що 01.10.2009р. представником товариства відповідача ОСОБА_3 отримано акт прийняття-передачі наданих послуг, про що свідчить підпис вказаного представника відповідача у Відомості про отримання актів прийняття-передачі наданих послуг учасниками виставки "Україна зернова-2009" (а.с.63).

При цьому, те, що ОСОБА_3 є дійсно представником відповідача, підтверджується змістом заявки на участь у виставці "Україна зернова - 2009" самого відповідача, в якій в графі "Додаткові відомості" зазначено: "Відповідальним представником фірми на стенді призначений ОСОБА_3". Вказана заявка підписана відповідачем та скріплена печаткою товариства.

За актом наданих відповідачу послуг позивачем також видано податкову накладну, що підтверджується в т.ч. реєстром отриманих та виданих податкових накладних №10 (а.с.94-96,97).

Слід зазначити, що про факт участі відповідача у виставці "Україна зернова -2009" свідчить також гарантійний лист ВАТ "ВАТ "Вібросепаратор", в якому зазначено: "Гарантуємо оплату 02.10.2009 р. за участь у виставці-конференції "Україна зернова - 2009".

Вказаний лист приймається судом до уваги також щодо встановлення сторонами строку оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Так, у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити надані йому позивачем послуги (участь у виставці), а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що в умовах участі було встановлено вартість замовлених послуг, а також порядок оплати, який передбачав передоплату (до 25.10.2009 р., монтаж виставки 26-28.10.2009 р., офіційне відкриття 01.10.2009 р.).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторони своїми діями змінили порядок оплати: позивач - надавши послуги, незважаючи на відсутність попередньої оплати, а відповідач - встановивши новий строк здійснення оплати, який погоджено позивачем з огляду на відсутність заперечень, зазначивши в гарантійному листі №78/1955 від 30.09.2009 р., що оплата за участь у виставці-конференції "Україна Зернова - 2009" буде здійснена 02.10.2009 р.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату в сумі 2367,80 грн. 02.10.2009 р., однак свого зобов'язання не виконав.

Згідно довідки НК "Експоцентр України" від 13.10.2011 р. №02-11/1106 (а.с.26), ВАТ "Вібросепаратор" кошти за рахунком "896/с від 29.09.2009 р. в сумі 2361,80 грн. не сплачено.

Станом на дату прийняття рішення у справі в господарського суду відсутні докази сплати відповідачем позивачу 2367,80 грн. заборгованості.

Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 2367,80 грн. заборгованості.

Отже, згідно встановлених обставин справи, відповідачем допущено порушення своїх зобов"язань перед позивачем.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача за період з 03.10.2009 р. по 16.09.2011 р. на суму заборгованості 138,79 грн. 3% річних, а також за вказаний період прострочення та за періоди інфляції позивачем нараховано 455,82 грн. інфляційних.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив його правомірність та, відповідно, обгрунтованість позовних вимог про стягнення 138,79 грн. 3% річних та 455,82 грн. інфляційних.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом враховується, що частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України поширюють свою дію на правовідносини із спеціальним суб'єктом та на окремі види зобов'язань.

Згідно ст.22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (п.2). Держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів (п.7).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про Національний комплекс "Експоцентр України" (а.с.27-36), Експоцентр за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, заснованою на державній власності, та належить до сфери Державного управління справами (п.1.4. Положення).

За таких обставин, та враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов"язання перед позивачем з оплати наданих послуг понад 30 днів, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, що становить 165,33 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2361,80 грн. основного боргу, 138,79 грн. 3% річних, 455,82 грн. інфляційних, 165,33 грн. штрафу.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (10001, м.Житомир, вул.Баранова, буд.93, ідентифікаційний код 13568038) на користь Національного комплексу "Експоцентр України" (03680, м.Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд.1, ідентифікаційний код 21710384):

- 2361,80 грн. основного боргу,

- 138,79 грн. 3% річних,

- 455,82 грн. інфляційних,

- 165,33 грн. штрафу,

- 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

< Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. >

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 30.12.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.з пов.)

3 - відповідачу (прост.) < Поле для текста >