Ухвала суду № 24817776, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-13888/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представників позивача - Солонинко С.В., Швеця Р.П.

представника відповідача - Служавого Є.І., Яковлеву О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-13888/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнстю"Садін Плюс"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс" (далі -ТОВ "Садін Плюс") до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі -Харківська ОДПІ) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 27.04.2011 року № 0000010180 прийняте Харківською ОДПІ.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року № 0000120180 прийняте Харківською ОДПІ.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Садін Плюс" сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Харківською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, ТОВ "Садін Плюс" у перевіряємий період мало господарські відносини із Приватним підприємством "Сканто"(далі -ПП "Сканто"). За результатами проведеної співробітниками Харківської ОДПІ перевірки ПП "Сканто"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.12.2009 р. по 31.01.2011р., висновки якої були закріплені в від 17.03.2011р. № 385/234/36875101, встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій, з огляду на відсутність виробничих, кадрових, фінансових ресурсів для здійснення діяльності Позивачем під час проведення перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували понесені позивачем витрати по взаємовідносинам із ПП "Сканто" в зв'язку з чим не доведено факт реальності господарської операції.

Апелянт вважає, що оскільки контрагентами позивача не було сплачено до бюджету суми ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та ПП "Сканто" не проводились. Посилання ж контролюючого органу як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на інформацію отриману за наслідками проведеної перевірки ПП "Сканто"є неправомірними, оскільки дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Сканто", за результатами якої складено Акт від 17.03.2011р. № 385/234/36875101, були визнані незаконними судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Харківської ОДПІ у період з 07.04.2011 року по 08.04.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Садін Плюс" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ПП "Сканто"та правильності обчислення ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 08.04.2011 року за № 684/180/35288465.

На підставі вище зазначеного акту Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010180/0 від 27.04.2011 року, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1190000 грн. в тому числі за грудень 2010 року 175763,0 грн., за січень 2011 року -364086,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно за груднь 2010 року в розмірі 43940,75 грн. та за січень 2011 року- 91021,50 грн.

Позивач, не погодившись із висновками перевірки провів процедуру адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги, рішенням ДПА у Харківській області від 06.07.2011 року № 2932/10/25-203 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000010180 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, вчинені у грудні 2010 року у розмірі 43940,75 грн., в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 175 763,00 гривень, та в частині застосування штрафної санкції у загальному розмірі 134 961,25 гривень, а також збільшено розмір зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 рік на 825914,00 гривень.

В зв'язку із прийняттям ДПА у Харківській області рішення від 06.07.2011 року № 2932/10/25-203, Харківською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000120180, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 1190000 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

ДПА України, скаргу позивача від 05.08.2011 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 27.04.2011 року № 0000010180 без змін, з урахуванням рішення ДПА у Харківської області від 06.07.2011 року, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000120180.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для зменшення розміру від*ємного значення ПДВ, слугував висновок контролюючого органу про неправомірність включення ТОВ «Садін Плюс» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Сканто», які ґрунтуються на результатах проведеної Харківською ОДПІ перевірки ПП «Сканто».

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 року між ТОВ "Садін Плюс" (Довіритель) та ПП "Сканто" (Агент) укладено Договір комерційного посередництва №12-1, відповідно до умов якого, Агент зобов'язується з винагороду, від імені, під контролем, в інтересах та за рахунок Довірителя здійснювати дії з просування продукції Довірителя, розширюванню ринка збуту продукції Довірителя, забезпечення встановлених Довірителем об'ємів продажу продукції (а.с.117-120). Вартість послуг була визначена угодою о ціні на послуги до договору комерційного посередництва №12-1 від 01.12.2010 року (а.с.121)

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів приймання-здачі робіт (надання послуг) та звітів про виконану роботу, копіями податкових накладних (а.с.122-169). На час виникнення даних господарських правовідносин як позивач так і ПП «Сканто» знаходилися зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані платниками ПДВ. Необхідність отримання вище зазначених послуг узгоджується з напрямком діяльності позивача за КВЕД.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем у спірних правовідносинах витрати, шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання , свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір між позивачем та ПП «Сканта» недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Доводи апеляційної скарги стосовно обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з посиланням на акт перевірки ПП «Сканто» від 17.03.2011 р., згідно якого фактичне місцезнаходження ПП «Сканто» не встановлено, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі №2а- 2951/11/2070 визнані протиправними дії Харківської ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "СКАНТО", за наслідками якої складено Акт Харківської ОДПІ про результати перевірки ПП "СКАНТО"№385/234/36875 101 від 17.03.2011р. Дана постанова набрала законної сили. А тому, акт перевірки ПП «Сканто» не може бути беззапечною підставою правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року по справі № 2а-13888/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.