Ухвала суду № 24817712, 24.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р.Справа № 2а/1870/6159/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Башкатової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а/1870/6159/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2011 р. № 0002362306/64957 та № 0002352306/64958.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі 2а-1870/6159/11 вказаний позов був задоволений у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Суми, не погодився з таким судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду 01.11.2011 р. по справі 2а-1870/6159/11 з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень є акт № 5867/23-620/30759962 від 29.07.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фавор» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якому було зафіксоване порушення позивачем вимог п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України та п.п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4, ст.200 Податкового кодексу України. На думку перевіряючих це призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 року на суму 80801,11 грн., а також до завищення суми від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за березень 2011 року на відповідну суму.

На підставі таких висновків відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002362306/64957, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також № 0002352306/64958, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 801,11 грн. та накладено штраф у розмірі 1,00 грн.

Вважаючи вказані рішення першого відповідача незаконними, ТОВ «Фавор» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків податкового органу, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно приписів п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку."

Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значені суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України). Якщо в наступному податковому періоду сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

З матеріалів даної справи слідує, що між ТОВ «Фавор» та ТОВ «Сан Кемікал Україна Лімітед» був укладений договір поставки. На виконання умов договору були виписані податкової накладні №17 від 10.03.2011 р. на суму 88341,40 грн., з них ПДВ -14723,57 грн., №50 від 21.03.2011 р. на суму 11873,88 грн., ПДВ -1978,98 грн., № 72 від 30.03.2011 р. на суму 356380,74 грн., ПДВ -59396,80 грн., всього ПЖВ на суму -75151,11 грн., а фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими накладними № 137 від 10.03.2011 р., №166 від 21.03.2011 р. , №186 від 30.03.2011 р. Встановлена договором ціна товару та його номенклатура співпадають з тими, що зазначені у документах, які опосередковують рух товарів від постачальника до покупця. Крім того, вбачається, що вказана господарська операція досліджувалась податковим органом в ході попередньої перевірки 01.07.2011 р. , в результаті якої було не було спростовано дійсності поставок товару, рівно як і факту оплати за них, зокрема, в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. (а.с. 12-23).

Крім того, у матеріалах даної справи міститься договір між позивачем та ТОВ "Уно Транс", укладений з приводу надання послуг з перевезення вантажу на міжміських сполученнях. На підтвердження даної господарської операції позивачем надані податкові накладні (а.с. 81-85), акти прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні (а.с.86-95), факт оплати послуг згідно виставлених рахунків підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Колегія суддів наголошує, що питання про встановлення від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), що разом з тим, не поставлено у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, щодо яких відповідач не підтвердив або не спростував факту сплати ними до бюджету ПДВ. Так само і момент виникнення права на бюджетне відшкодування, не пов'язується із фактом сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З приводу твердження апелянта про відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача як про підставу для сумніву у настанні реальних наслідків господарських правочинів, податкова звітність за якими є предметом розгляду по даній справі, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Тож неможливість проведення перевірки постачальника товару не впливає на віднесення ТОВ «Фавор» до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказувань правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано доказів на користь правомірності спірних повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду 01.11.2011 р. по справі 2а-1870/6159/11 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а/1870/6159/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2012 р.