Ухвала суду № 24817416, 05.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р.Справа № 2а-9893/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-9893/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Буд-Прогрес-2006"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "Буд-Прогрес-2006", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просив суд визнати податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2011 року № 0000011502/0 на суму 9387,8 грн. протиправним та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Буд-Прогрес-2006" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ у Харківській області від 06.01.2011 року № 0000011502/0 на суму 9387,8 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року було здійснено заміну відповідача - Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на її правонаступника - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представники відповідача повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Буд - Прогрес - 2006" зареєстровано в установленому законом порядку в якості юридичної особи у Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Харківській області та є платником податку на додану вартість.

16 грудня 2010 року працівниками податкового органу проведена документальна (камеральна) невиїзна перевірка стосовно правильності обчислення та визначення суми податку на додану вартість згідно наданих декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 164/15-228 від 16.12.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, в якому встановлено порушення ПП "Буд - Прогрес-2006" п.п. 7.4, 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 5.9, п.п. 5.10 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу від 07.07.2010р. № 490), в результаті чого занижено податок на додану вартість по деклараціях за вересень -жовтень 2010 року, на загальну суму 6758 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 6024 грн., за жовтень 2010 року в сумі 734 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення від 06 січня 2011 року № 0000011502/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 9387,8 грн., з яких основний платіж 6758,0 грн., штрафні санкції 2629,8 грн.

Не погодившись з актом перевірки та прийнятим за його наслідками рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 Податкового кодексу України, за результатами якого скарга платника податків залишена без задоволення, а рішення податкового органу - без змін.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення винесене з порушенням строків, встановлених ст. 86 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (нормативно-правовий акт, чинний на момент проведення камеральної перевірки) від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції.

Наказом ДПА України від 04.04.02 р. № 155/ДСК затверджено Порядок оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Згідно з п. 4.1. даного Порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник відповідно до вимог Інструкції про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

Пунктом 11 Інструкції № 110 (в редакції, яка діє на даний час) передбачено, що податкове повідомлення - рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 06 січня 2011 року, необхідне застосовувати ст. 86 Податкового Кодексу України, положеннями якої встановлені порядок оформлення перевірок та прийняття за їх наслідками рішень податковим органом та якими також передбачений 10-денний строк.

Так, п. 86.8. вказаної статті визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване повідомлення - рішення був направлений на адресу позивача 17.12.2010 року та отриманий ним 20.12.2010 року, що підтверджується поштовим повідомлення 6460600144742.

З огляду на викладене, податковим органом дійсно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були порушений десятиденний термін.

Щодо висновків акту камеральної перевірки про встановлення порушень підприємством позивача приписів п.п. 7.4, 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 5.9, п.п. 5.10 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу від 07.07.2010р. № 490), колегія суддів зазначає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи актом перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (вх. № 32546 від 19.10.10), жовтень 2010 року (вх. № 37818 від 19.01.10р.), уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2009 року (вх. № 27604 від 21.09.10.), за серпень 2009 року (вх. № 27606 від 21.09.10р., за липень 2010 року (вх. 27607 від 21.09.10.) за травень 2010 року (вх. №27603 від 21.09.10) встановлено порушення ПП «Буд-Прогрес-2006»п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР. п.п.5.9. п.п.5.10 п.5 Порядку №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2010р. у сумі 6024.00 грн., по декларації за жовтень 2010 р. у сумі 734,00 грн.

ПП «Буд-Прогрес-2006» 21.09.2010 року були надані «Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ»за липень 2009 року та за грудень 2009 року, за якими підприємство збільшувало податковий кредит за грудень 2009 р. на суму 2853.00 грн., за липень 2009 р. на суму 4759.00 грн. та відобразило в р.8.5 «Уточнюючого розрахунку з ПДВ».

Згідно з приписами Порядку № 166 значення р.8.5. та р. 8.6 «Уточнюючого розрахунку з 1ІДВ»переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду. Звітним періодом для «Уточнюючих розрахунків з ПДВ»наданих підприємством 21.09.2010 року є вересень. Тобто податкова декларація наступного періоду, в якому підприємство повинно відобразити рядок 23.3. є декларація за жовтень 2010 року.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що органом податкової служби порушено правила проведення камеральної перевірки щодо періоду перевірки.

Згідно з п.п. 7.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (у редакції наказу від 07.07.2010 р. № 490) та зареєстрованого в Мін*юсті України 26.07.2010 р. за № 552/17847 (зі змінами та доповненнями), чинного на момент спірних правовідносин, зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Підпунктом 7.4 вказаного Порядку визначено, що документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації

Таким чином цим Порядком передбачено, що камеральна перевірка не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Згідно матеріалів справи, камеральній перевірці від 16.12.2010 р. за актом №164/15-228 підлягала податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010р., що є свідченням порушення законодавчих термінів, визначених для здійснення камеральної перевірки.

Отже, у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкової декларації за вересень 2010р., оскільки даною перевіркою від 16.12.2010 р. могла бути перевірена виключно податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 р. (вх.37818 від 19.11.2010р.).

Недотримання податковим органом цих приписів призвело до перевірки двох податкових періодів: вересень та жовтень 2010р.

За наслідками перевірки саме двох періодів судом апеляційної інстанції не встановлено заниження податку на додану вартість по деклараціях за вересень -жовтень 2010 року.

Так, за даними акта камеральної перевірки позивачем занижено суму податкового зобов'язання в розмірі 6758,00 грн., на яку застосовано штрафну санкцію - 2629,80 грн. Вказана сума складається із 3424 грн. та 3334 грн., де 3424 грн. це сума ПДВ двох податкових накладних, що виписані в серпні 2010 р. (№ 0000004178 від 02.08.2010р., отримана від ЗАТ «Харківметал-2», ІПН 018829920396, на суму 9994.86грн., в тому числі ПДВ - 1665.81 грн. та № 642 від 17.08.2010р., отримана від ТОВ «Спец-Буд», ІПН 326764720300, на суму 10550.28грн., в тому числі ПДВ - 1758,38 грн.) і включені до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що підприємство не мало права ставити вказану суму до податкового кредиту за жовтень 2010 р., сформованого за рахунок податкових накладних минулих періодів, оскільки вказаний період вже перевірявся податковим органом та за наслідками цієї перевірки був прийнятий акт №1034/18-008/34173104 від 15.11.10р. (період перевірки - з 01.07.07р. по 31.08.10р.).

Оскільки до складу документів, наданих підприємством для проведення позапланової документальної перевірки не включено вищезазначені податкові накладні, перевіркою не було встановлено заниження податкового кредиту за цими податковими накладними. Таким чином, на думку органу податкової служби, підстави коригування показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди у платника відсутні. Однак підприємством за жовтень 2010 року подано декларацію з ПДВ від 26.11.2010 року за № 38149, в якій до складу податкового кредиту включені вищезазначені податкові накладні на суму 3424.00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-111, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені. Контролюючий орган за результатами проведення документальної перевірки зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо заявлені у податкових деклараціях суми податкових зобов'язань за даними документальної перевірки були занижені або завищені.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна або один з документів, передбачених цим підпунктом, який підтверджує прийняття постачальником платежу від отримувача товарів.

Датою виникнення права на податковий кредит у відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача про встановлення позивачу порушення щодо формування податкового кредиту за податковими накладними отриманими у інший ніж дата виписки період.

Крім того, колегія суддів зазначає на те, що податковим органом не надано доказів того, що вказані податкові накладні брали участь при формуванні податкового кредиту за інші періоди.

Щодо суми 3334 грн., то вона складається із суми рядків 8.6 уточнених розрахунків (868 +2466) за серпень 2009 р. та травень 2010 р. відповідно.

Слід зазначити, що уточнені розрахунки перевірялися під час позапланової документальної перевірки, що передувала камеральній перевірці і з цього приводу відповідачем не висувалися зауваження.

Оскільки предметом камеральної перевірки, як вже зазначалося вище, будо дві податкові декларації, то за наслідками перевірки саме двох періодів позивачем не занижено податку на додану вартість враховуючи таке.

Так, якщо результати уточнених розрахунків від 21.09.2010р. урахувати в декларації за жовтень 2010 р., а не за вересень 2010р., то в декларації за вересень 2010 р. податкове зобов'язання становить 6024 грн. (рядок 27 = рядок 20 -рядок 23). В декларації за жовтень 2010 р.: рядок 20 дорівнює 3181, рядок 23 = 7612, таким чином рядок 27 = (рядок 20 -рядок 23) = - 4431.

Отже, за результатами вересня-жовтня 2010р. сума становить 6024+(-4431)=1593, котра задекларована позивачем в декларації за жовтень 2010р. і яка вказана в р.27.

Відповідно до ст.19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій податковим органом до суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-9893/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2012 р.