Вирок № 24817088, 21.06.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-347/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2012 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Підпалого В.В., при секретаріПолтавець А.І., за участю прокурораБайдюка Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю призначеного покарання;

- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року за ст. 185 ч.ч. 2, 3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Так, 09.06.2008 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_3 діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, під виглядом відвідувача, проник в будівлю прокуратури Печерського району м. Києва розташованої по бул. Лесі Українки, 27/2 в м. Києві, де на другому поверсі, впевнившись, що двері каб. № 23 не зачиненні і в кабінеті відсутні співробітники, та за його діями ніхто не спостерігає, проник до вказаного кабінету звідки повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_5, а саме портативний комп'ютер (ноутбук) «Acer Asphire 1360/1520» вартістю 3 000 грн., а також майно, що належить ОСОБА_6 - сумку жіночу вартістю 300 грн. Після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 29.11.2008 року, приблизно о 12 год. 20 хв., ОСОБА_3 діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, під виглядом відвідувача, проник в будівлю прокуратури Київської області розташованої по бул. Лесі Українки, 27/2 в м. Києві, де на третьому поверсі впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а двері кабінету заступника прокурора Київської області не зачинені, звідки повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_7, а саме мобільний телефон «Nokia 8800» вартістю 2 000 грн., мобільний телефон «Nokia 6270» вартістю 600 грн., грошові кошти в сумі 7 000 грн. та талони на пальне типу «А-95» АЗС «Лукойл» об'ємом 450 літрів, станом на час вчинення злочину вартістю 4 грн. 80 коп. за 1 літр, на суму 2 160 грн., а всього майна на загальну суму 11 760 грн. Після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_3 під час судового засідання свою вину у вчиненні злочинів, що йому інкримінується визнав повністю, визнав фактичні обставини справи, як вони наведенні у обвинуваченні та підтвердив свої показання, які він дав під час досудового слідства про те, що влітку 2008 року, він їздив м. Києвом, спочатку в пошуках роботи, а в подальшому і, щоб вчинити крадіжку, перебуваючи на території Печерського району м. Києва, помітив адміністративну будівлю розташовану за невеликим сквером, яка мала декілька шляхів відходу, в подвір'я, на сусідню вулицю та до проспекту, він вирішив спробувати пройти всередину через охоронця на вході ні на кого не звертаючи уваги. Коли він проник в приміщення, пройшовши через вхідні двері, то одразу піднявся на другий поверх, де в коридорі він трохи відійшов в сторону від східців, щоб сторонні особи його не помітили. Зважаючи на те, що в коридорі нікого не було, він вирішив зайти до одного з кабінетів, щоб перевірити чи є хтось там, щоб у разі відсутності співробітників спробувати щось викрасти. Смикнувши ручку одного з кабінетів, він виявив, що кабінет на замок не зачинений, зайшовши до приміщення кабінету він впевнився в тому, що в кабінеті нікого не було, викрав ноутбук, який стояв на столі та жіночу сумку. Після того як він вийшов з викраденим, то по дорозі викинув сумку, оскільки в ній не знаходилось жодних цінностей, а ноутбук він сховав у заздалегідь підготовлений пакет, який тримав при собі. Наступного дня чи через декілька днів він пішов до місця проживання знайомого ОСОБА_8 та запропонував купити ноутбук. ОСОБА_8 оглянув ноутбук однак повідомив, що грошей на даний час немає, а також, що ноутбук йому не потрібен. Наступного дня він продав ноутбук на ринку «Караваєві Дачі» раніше невідомому чоловіку орієнтовно за 800-900 грн. В кінці 2008 року, у листопаді місяці, він їздив м. Києвом, і у нього виник умисел на таємне викрадення майна, перебуваючи біля будівлі Київської обласної прокуратури він пройшов невеликий майданчик, спробував зайти всередину за одним з відвідувачів та піднявся до верхнього поверху, одразу ліворуч був відчинений кабінет. Він озирнувся та впевнився, що поруч нікого немає, двері кабінету не були зачинені, отже безперешкодно проник всередину, і забрав мобільні телефони та чоловічу барсетку. Потім, він швидко вийшов з кабінету та направився до виходу, кепку насунув трохи на обличчя, щоб його не могли запам'ятати. Вийшовши з будівлі він попрямував до дороги через той самий майданчик, яким і заходив. Документи та папірці, які знаходилися в сумці, він викинув по дорозі. Один з телефонів запропонував купити своєму товаришу ОСОБА_8, але через декілька днів останній повідомив, що у нього немає коштів на придбання. Отримавши телефон назад, він продав телефони за заниженою ціною на ринку «Караваєві Дачі» раніше невідомим особам. Талони на пальне він також продав раніше не відомим особам. Свої дії оцінив негативно. Щиро розкаявся. Не заперечував зазначену у обвинувальному висновку кількість і вартість майна, яким заволодів.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_3 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 185 ч. 3 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення.

Тому суд обмежився дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії тяжких злочинів;

- особу ОСОБА_3, який має постійне місце проживання, не одружений, тимчасово не працює, за місцям відбування покарання характеризується негативно, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Тому, суд, враховуючи дані про особу підсудного й обставини, що пом'якшують покарання, усі обставини справи, вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_3 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення підсудного, попередження вчинення ним нових злочинів за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі, ближче до нижчої межі встановленої санкції статті Особливої частини КК України.

На підставі викладеного, суд, враховуючи кількість злочинів, мотиви їх вчинення, тяжкість їх наслідків, не дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання і вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_3, враховуючи тяжкість вчинених ним злочинів, його особу, та усі обставини справи, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив злочини до засудження вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року за ст.ст. 185 ч.ч. 2, 3 КК України на 4 роки позбавлення волі, за злочини вчиненні після інкримінованих йому злочинів, то суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати положення ст. 70 КК України з урахуванням вимог ст. 72 КК України, частково приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року.

По справі потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_5 заявлено цивільні позови. Так, потерпілим ОСОБА_7 заявлений цивільний позов на суму 12 000 грн., а потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на суму 3 000 грн. Разом з тим, до початку судового слідства у справі цивільні позови від потерпілих, які відповідають вимогам ст. 29 КПК України не були подані. За таких обставин позови ОСОБА_7 та ОСОБА_5 слід залишити без розгляду. Проте, це не позбавляє потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 права пред'явити позов до ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 93 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі - вартість проведених по справі експертиз в сумі 1 530 грн. 82 коп.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_3, визначити за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбутної частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року, у виді - 4 ( чотирьох ) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити без розгляду. Роз'яснити потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 їх право звернутись з позовом до ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати по справі - вартість проведених дактилоскопічної експертизи в розмірі 486 грн. 77 коп. та додаткової дактилоскопічної експертизи в розмірі 486 грн. 77 коп. (на р/р № 352260002000466 в УДК у Київській обл., код ЗКПО 25575285, МФО 821018 «За проведення експертизи та дослідження»).

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати по справі - вартість проведеної додаткової дактилоскопічної експертизи в розмірі 557 грн. 28 коп. (на р/р № 31253272210699 в УДК у Київській обл., код ЗКПО 25575285, МФО 821018 «Послуги експерта. Код послуги 10900»).

Речові докази у справі - мобільні телефони «NOKIA 6270 IMEI НОМЕР_1» та «NOKIA 8800 IMEI НОМЕР_2», які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7, - залишити останньому, як власнику.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни - тримання під вартою та утримувати його у Київському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, якій перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя В.В. Підпалий