Ухвала суду № 24810263, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К-29922/09-С

К-29922/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі Титенко М.П.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2008

у справі № 2-а-661/08 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Інтерекопласт»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 27.04.2004 № 0000802341/0/23-124

Висновок суду вмотивований тим, що при визначенні сум податкових зобов`язань за непрямими методами, відповідачем не були враховані всі технічні умови, за яких здійснювалось виготовлення продукції, що має наслідком неточність визначених відповідачем обсягу продукції, а отже і донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4, підпункту 19.3.6 пункту 19.3 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 22.04.2004 № 576/23-100/30461096 про заниження позивачем обсягу оподатковуваних операцій з поставки продукції, кількість якої як виготовленої та реалізованої не була відображена у бухгалтерському та податковому обліках, враховуючи наявність у таких обліках даних щодо вивезення відходів від виробництва продукції. З використанням непрямого методу визначення податкових зобов`язань -методу економічного аналізу, застосування якого здійснено згідно з рішенням № 2 від 25.03.2004, позивачу донараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2002 рік -9 місяців 2003 року у загальній сумі 1591497,00 грн.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 27.04.2004 № 0000802341/0/23-124 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3182994,00 грн. (у т.ч. 1591497,00 грн. основний платіж та 1591497,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (підпункт 4.3.3 пункту 4.3 вказаної статті).

Пунктом 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 р. № 697 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2005 року N 788) встановлено, що визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб), податку з реклами, рентних платежів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів і збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням: методу економічного аналізу. Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та інші), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для оцінки таких елементів податкової бази: - обсягів виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших показників; - матеріальних та нематеріальних витрат, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів; - приросту активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;- витрат на оплату праці, які визначаються виходячи з установленої участі працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи; - валових доходів і валових витрат, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманих з інших джерел згідно із законодавством; - обсягів реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду.

У судовому процесі встановлено, що на виконання договору № 53 від 05.05.2003, укладеного між позивачем та ТОВ «Вікторія», останнє надало позивачу послуги з транспортування відходів зі складу позивача до місця їх утилізації загальним обсягом 928 тонн.

Враховуючи відсутність у бухгалтерському та податковому обліку позивача операцій з виготовлення та реалізації продукції, податковий орган використав вказаний показник відходів для донарахування податкових зобов`язань з використанням даних про технічні умови виготовлення продукції та обсягу сировини.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що при визначенні податкових зобов`язань відповідачем не було враховано передбачені Технічними умовами ТУ 02575012.001099 «Композиція полівінілхлоридна», ТУ У В.2.7-25.230461096-002-2001 «Профілі погонажні з полівінілхлориду», ТУ У 25.2-30461096-001-2001 «Профілі полівінілхлоридні вікон та дверей», зареєстрованими в Дерстандарті України 13.12.2002 за № 097/000576, № 097/000745, 28.11.2001 за № 097/000687, обставин виробничого процесу переробки компонентів полівінілхлоридних сумішей в погонажні профілі, який включав два етапи (виготовлення композицій полівінілхлоридних в змішувачі; екструзія профілів на екструзійному обладнанні). Неврахування технічних умов виробничого процесу, які мають різну частку відходів, не виключає можливість помилковість обрахунків вихідних даних для обрахунку загального обсягу виготовленої продукції, а отже і донарахування податкових зобов`язань. Обґрунтованим є і висновок суду про неврахування податковим органом таких обов'язкових економічних показників, які є невід'ємними характеристиками виробничого процесу, як стан виробничих потужностей, кількість використаної електричної та теплової енергії, води, тари, виплаченої заробітної плати і які б свідчили про невідповідність витрат виробництва обсягам виготовленої продукції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко