Вирок № 24796054, 20.06.2012, Ставищенський районний суд Київської області

Справа №: 1024/1006/12

Провадження № 1/1024/48/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2012 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

при секретарі: Шевченко Т. А.,

за участю прокурора: Чугаєва В.Ю.,

потерпілих: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище Київської області справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ставище Київської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, невійськовозобов'язаного, раніше судимого 02.04.2001 року Ставищенським районним судом Київської області за ст.ст. 140 ч. 3, 141 ч. 3 КК України (1960 р.) до 3-х років позбавлення волі та 03.10.2002 року умовно-достроково звільненого з місць позбавлення волі, з невідбутим строком покарання 1 рік 3 місяці 25 днів, в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 скоїв злочини, передбачені ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 1 КК України за слідуючих обставин.

В липні 2011 року, точна дата не встановлена, близько 11 години, ОСОБА_3, знаходячись разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на території домогосподарства останнього, що розташоване по АДРЕСА_2 вирішив незаконно, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_1 З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_1, ОСОБА_3 використовуючи довіру останнього, ввів ОСОБА_1 в оману, повідомивши неправдиві відомості про необхідність здійснення термінового дзвінка своїй матері. При цьому ОСОБА_1, будучи введеним в оману, передав свій мобільний телефон ОСОБА_3, який, отримавши мобільний телефон ОСОБА_1 та усвідомлюючи можливість доведення свого злочинного умислу до кінця, почав виходити з території вказаного домогосподарства. ОСОБА_1 розуміючи, що ОСОБА_3 з його мобільним телефоном намагається зникнути, почав гукати останнього та вимагати повернення мобільного телефону, на що ОСОБА_3 не відреагував та почав втікати і з місця злочину зник, відкрито викравши мобільний телефон „NOKIA 1280" вартістю 243 гривні з сім-картою мобільного оператора „Київстар" вартістю 15 гривень, на рахунку якої знаходилося 20 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 278 (двісті сімдесят вісім) гривень, визначену на час скоєння злочину.

Крім цього, ОСОБА_3 06 лютого 2012 року, близько 03 години 30 хвилин, проходячи повз домогосподарство ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_3, вирішив повторно скоїти крадіжку чужого майна, а саме: металевих речей з житлового будинку. З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 прослідував на територію вказаного домогосподарства, де з вхідних дверей будинку зірвав навісний замок і проник в середину будинку. Знаходячись в будинку, ОСОБА_3, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно від оточуючих повторно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: два металеві ліжка вартістю 450 гривень кожне та чавунну двокамфорну плиту з конфорками в зборі вартістю 84 гривні.

З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, привласнивши викрадене на свою користь.

Всього ОСОБА_3 за єдиним злочинним умислом, таємно повторно викрав чуже майно, яке належать ОСОБА_2, на загальну суму 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні, визначену на час скоєння злочину.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в скоєних злочинах визнав повністю, суду показав, що у що в липні 2011 року, точної дати не пам'ятає, близько 11 години, він проходив по АДРЕСА_2 повз домогосподарство ОСОБА_1, який в той час там знаходився. Він ОСОБА_1 запропонував піти до ОСОБА_4 та покурити тютюн. Вони разом прийшли до домогосподарства АДРЕСА_2 де в той час на подвір'ї перебував ОСОБА_4, та взявши тютюн, курили та спілкувалися. В ході розмови ОСОБА_1 відповів на телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону і після розмови телефон положив до кишені свого одягу. Він вирішив заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_1. Так як з ОСОБА_1 він підтримує доброзичливі відносини, то знав, що останній дасть йому телефон. Використовуючи довіру ОСОБА_1, він попросив мобільний телефон та сказав, що потрібно терміново зателефонувати матері, при цьому біля них перебував ОСОБА_4. ОСОБА_1 дістав мобільний телефон „Нокіа" та віддав йому, а він роблячи вигляд, що починає розмовляти по телефону та усвідомлюючи, що телефон ОСОБА_1 в нього і він телефоном може заволодіти, вийшов з території домогосподарства ОСОБА_4 на АДРЕСА_2, та продовжував відходити далі. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали до нього кричати, щоб він повернув телефон, але він не реагуючи на вимоги останніх, телефон не повернув та втік. В подальшому при зустрічах з ОСОБА_1 останній вимагав, щоб він повернув телефон, але на той час телефону ОСОБА_1 в нього вже не було, оскільки він його загубив, при цьому ОСОБА_1 обіцяв повернути телефон або віддати за нього гроші, щоб останній з приводу вказаного злочину не звертався до Ставищенського РВ. Але дійсного наміру повертати телефон або віддавати за телефон грошові кошти в нього не було. Крім цього, 06 лютого 2012 року, в нічний час він вирішив скоїти крадіжку чужого майна з якогось будинку. Вийшовши на ІНФОРМАЦІЯ_2, він пішов в напрямку АДРЕСА_3 та дивився на потрібний будинок. Помітивши не жилий будинок, і знаючи, що в ньому ніхто тривалий час не проживає, вирішив туди проникнути та скоїти крадіжку металевих речей, щоб в послідуючому здати їх за ціною металобрухту. Близько 03 години 30 хвилин, він зайшов на територію вказаного домогосподарства і підійшовши до вхідних дверей будинку помітив, що на дверях наявний навісний замок, якого він зірвав за допомогою металевого прута та відчинивши двері зайшов в приміщення, в якому виявив два металеві ліжка, які повиносив з приміщення, а потім повернувся до будинку і у іншій кімнаті з цегляної груби викрав металеву чугунну плиту з двома конфорками, яку виніс до ліжок. Після цього вказані металеві речі переносив до місця свого проживання, де порізав на менші частини, навпіл. В ранці того ж дня він вирішив вказані речі продати та отримати грошові кошти, а тому він попросив свою матір ОСОБА_6, щоб остання на автомобілі перевезла металобрухт в смт. Ставище, при цьому він сказав останній, що вказаний металобрухт знайшов на сміттєзвалищі. Після того як мати погодилася відвезти металобрухт, то він загрузив порізані металеві ліжка до багажника автомобіля, при цьому плиту залишив за місцем свого проживання. Потім він з матір'ю поїхали в смт. Ставище до домогосподарства ОСОБА_7, якій і збули викрадені ним речі, отримавши 200 гривень, які він витратив для власних потреб. Металеву плиту з двома конфорками він на наступний день комусь віддав, але кому не пам'ятає, оскільки в той час перебував в стані алкогольного сп'яніння.

У вчиненому підсудний щиро кається.

Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи, які ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає викладені фактичні обставини справи достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів знайшла своє підтвердження і його дії суд кваліфікує за ст. 186 ч. 1 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), та за 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло.

Ознака повторності в діях ОСОБА_3 полягає в тому, що він раніше вчинив злочин, передбачений ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, наявність пом'якшуючих вину обставин, відсутність обтяжуючих вину обставин.

Аналіз даних про особу винного вказує на те, що він визнав свою вину повністю, раніше судимий, по місцю проживання характеризується негативно.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги, що підсудний скоїв злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин, тяжких наслідків від скоєного не наступило, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, міру покарання йому слід обрати в межах санкцій частин статтей, за якими його визнано винним, у виді позбавлення волі за статтями 185 ч. 3 та 186 ч.1 КК України, призначивши остаточну міру покарання за вчинені злочини відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку, та із зобов'язанням відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України, проте підстав для їх застосування не знаходить.

Відповідно до ст. 93 КПК України з підсудного ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області за експертні дослідження в сумі 668 гривень 73 копійки.

Речові докази по справі: інструкцію по використанню мобільного телефону „NOKIA 1280" та пластикову картку від сім-карти мобільного оператора „Київстар", чотири металеві бильця від двох ліжок, розрізані навпіл, та чотири металеві трикутники від двох ліжок, розрізані навпіл, слід залишити власникам; металевий навісний замок з написом „САНХУНГ", темно-сірого кольору з механічними пошкодженнями та ключ до нього, слід знищити відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.3, 186 ч.1 КК України, і призначити покарання:

- за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ст. 186 ч. 1 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Речові докази по справі - інструкцію по використанню мобільного телефону „NOKIA 1280" та пластикову картку від сім-карти мобільного оператора „Київстар" залишити власнику ОСОБА_1; чотири металеві бильця від двох ліжок, розрізані навпіл, та чотири металеві трикутники від двох ліжок, розрізані навпіл, залишити власнику ОСОБА_2, металевий навісний замок з написом „САНХУНГ", темно-сірого кольору з механічними пошкодженнями та ключ до нього - знищити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області судові витрати, понесені за проведення експертних досліджень в сумі 668 (шісот шістдесят вісім) гривень 73 копійки. Вказані кошти направляти: одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, код ЗКПО 25574713, рахунок № 31250272210700 ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, Іпн. 255747110361; призначення платежу: за експертні дослідження НД ЕКЦ, в тому числі ПДВ.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

.

Суддя Р. В. Гуртовенко