Рішення № 24794855, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/4089-2012 12.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Страхова компанія «Добробут та Захист»до Третя особаПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» ОСОБА_1провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 304, 93 грн. Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П.Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 03.01.2012 року;Від відповідача: Від третьої особи:ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 19.12.2011 року; не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Страхова компанія «Добробут та Захист»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 304, 93 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2009 року в м. Києві на пр. Перемоги 75/1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під управлінням гр. ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4, який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-1688 від 26.09.2008 року.

Позивачем було виплачено власнику автомобіля НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 33 707, 30 грн.

Відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», відповідно до полісу № ВВ/4428784.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 33 707, 30 грн. Однак, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 27 402, 37 грн. Беручи до уваги викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 6 304, 93 грн. несплаченої частини страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 02.04.2012 року порушено провадження по справі та залучено винну в скоєнні вище зазначеної ДТП особу - гр. ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та призначено розгляд справи на 24.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2012 року підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи у судове засідання 24.04.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.04.2012 року розгляд справи відкладено на 28.05.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2012 року подав витребувані судом докази, вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.2012 року заперечував проти позовних вимог та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Представник третьої особи у судовому засіданні 28.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 28.05.2012 року розгляд справи відкладено на 12.06.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2012 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог у зв'язку із тим, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу становить 2,04 роки, а тому у відповідності до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»має застосовуватися коефіцієнт фізичного зносу. Крім того, на розмір коефіцієнту фізичного зносу впливає те, що спірний автомобіль був вже пошкоджений в іншому ДТП.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2009 року у справі №3-2210, вбачається, що 18.03.2009 року о 10:50 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві по проспекту Перемоги 75/1, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля НОМЕР_2, внаслідок чого сталося зіткнення зазначених автомобілів, що призвело до їх пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2009 року у справі №3-2210, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 425, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-1688 від 26.09.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та Захист» та ОСОБА_6.

Згідно із проведеного автотоварознавчого дослідження, відповідно до звіту № 83 від 24.03.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 в результаті пошкодження в ДТП складає 33 213, 22 грн.

Як вбачається із страхового акту від 07.04.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхувальнику 33 707, 30 грн.

07.04.2009 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 33 707, 30 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 833 від 07.04.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_7, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_2, належить ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» укладено поліс № ВВ/4428784 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль НОМЕР_1. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 125 500, 00 грн., сума франшизи -0, 00 грн.

Так, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодувавши збитки завдані водієм ОСОБА_1 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

09.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 695 про виплату страхового відшкодування в порядку регрессу у сумі 33 707, 30 грн.

03.09.2009 року відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування перерахувавши на рахунок позивача 27 402, 37 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16380 від 03.09.2009 року.

Заперечуючи проти відшкодування страхової виплати у порядку регрессу у повному обсязі, відповідач зазначає, що строк експлуатації автомобіля НОМЕР_2 становить 2,4 роки, а тому у відповідності до п. 7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (у редакції, яка діяла на момент ДТП) застосовується коефіцієнт фізичного зносу. Крім того, на збільшення коефіцієнту зносу впливає те, що автомобіль НОМЕР_2 вже був пошкоджений в іншому ТП, на підтвердження чого надав суду картку обліку ДТП.

Відповідно до п. 7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (у редакції, яка діяла на момент ДТП) значення коефіцієнту фізичного зносу для нових складових та для складових ДТЗ, строк експлуатації яких не перевищує двох років, приймається таким, що дорівнює нулю, за винятком:

а) якщо ДТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо ДТЗ раніше був перефарбований зовні;

в) якщо складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування.

Згідно із п. 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (у редакції, яка діяла на момент ДТП) фізичний знос може також визначатись шляхом урахування впливу на погіршення технічного стану ДТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Як встановлено судом, автомобіль НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 29.05.2007 року, а зареєстрований -23.08.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу наявним в матеріалах справи. Таким чином, станом на день ДТП -18.03.2009 року, строк експлуатації транспортного засобу складав менше 2 років.

Щодо тверджень відповідача, що коефіцієнт фізичного зносу збільшується у разі якщо транспортний засіб вже перебував у ДТП, то суд зазначає, що у відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідач у відповідності до п. 3.9 та п. 7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (у редакції, яка діяла на момент ДТП) не надав суду докази, що транспортний засіб - Mitsubishi Pajero Wagon, д.н. НОМЕР_3, на момент ДТП, яке сталося 18.03.2009 року мав складові, які мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування, чи інші погіршення технічного стану транспортного засобу.

Враховуючи зазначене, вищевказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Однак, суд зазначає, що згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Отже, враховуючи те, що згідно звіту № 83 від 24.03.2009 року вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 33 213, 22 грн. та беручи до уваги, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 27 402, 37 грн., вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 5 810, 85 грн. (33 213, 22 грн. -27 402, 37 грн.).

Відповідно до статті 49 ГПК України, при задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Страхова компанія «Добробут та Захист»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В; код ЄДРПОУ 31571133) страхове відшкодування у розмірі 5 810 (п'ять тисяч вісімсот десять) грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А.

Дата підписання 13.06.2012 року.