Рішення № 24794201, 31.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" січня 2012 р. Справа № 5/5007/72/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.12.2011 р.,

від відповідача: не з"явився,

від третьої особи: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (м.Роздільна Одеської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" (с.Малинівка Малинського району)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с.Шевченкове Кілійського району Одеської області)

про стягнення 240971,75 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Роздільнянський "Агропостачсервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" про стягнення 220745,10 грн. основного боргу за договором №88/П від 20.07.2011 р. за поставлений товар (корма для тварин); 7514,27грн. пені, 11037,26грн. штрафу, 1454,38грн. 3% річних та 220,75 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.11.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження, порушено провадження у справі №5/5007/72/11 та призначено її розгляд на 20.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Житромирської області від 20.12.2011 р. замінено позивача Відкрите акціонерне товариство "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (67400, Одеська область, м.Роздільна, вул.Леніна,103, ідентифікаційний код 00906212) на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (67400, Одеська область, м.Роздільна, вул.Леніна,103, ідентифікаційний код 00906212) та залучено Товариство з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (67400, Одеська область, м.Роздільна, вул.Леніна,103, ідентифікаційний код 00906212) до справи в якості позивача. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 10.01.2012 р. та зобов"язано сторони надати необхідні для вирішення справи докази.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.01.2012 р., у зв"язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, а також у зв"язку із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68332, Одеська область, Кілійський район, с.Шевченкове, вул.Белінського,54) - перевізника, яким здійснювалась доставка товару, розгляди справи було відкладено на 31.01.2012 р. Цією ж ухвалою за клопотанням сторони продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 31.01.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити. Представник зазначив, що подані до справи акти про нестачу поставленого товару, а також дописки в товарно-транспортних накладних щодо кількості товару вчинені відповідачем в односторонньому порядку, та не відповідають дійсності, а тому просить суд не приймати їх до уваги. Представник позивача звертає увагу суду, що представники позивача для складення актів у відповідності до умов договору відповідачем не викликались. Також, 31.01.2012р. представником позивача подано письмові пояснення за вих.№81/01 від 30.01.2012 р. (а.с.78).

Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2012 р., надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.100), в якому надав пояснення щодо підстав та обставин здійснення перевезення за замовленням позивача вантажу (комбікорму) на адресу відповідача. Зокрема, повідомив, що після розвантаження товару відповідачем акти не складалися та підписувати їх не пропонувалося.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

30.01.2012р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 10.01.2012р. по справі №5/5007/72/11, яка надсилалась відповідачу - ТзОВ "Еліта-Агро-М" за адресою: 11642, Житомирська область, Малинський район, с.Малинівка, пров.Леніна,1, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 10.01.2012р., місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М": 11642, Житомирська область, Малинський район, с.Малинівка, пров.Леніна,1.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 18.11.2011р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутніх представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011р. між ВАТ "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" (покупець) укладено договір №88/П (а.с.9-11), за яким постачальник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю корм для тварин (товар), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід"ємними частинами.

Відповідно до п.4.1. договору, постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, які визначені у відповідних специфікаціях до цього договору.

Загальна сума договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, поставленого згідно специфікацій до договору (п.4.2. договору).

В розділі 5 договору сторонами встановлено термін та умови поставки товару. Зокрема, зазначено, що товар відвантажується покупцю партіями в строк, зазначений у відповідних специфікаціях до цього договору (п.5.1. договору).

У відповідності до п.5.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених у відповідних специфікаціях до цього договору. Умови поставки розуміються відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Згідно п.6.1. договору, покупець здійснює розрахунок за товар на умовах 100% передоплати за кожну партію товару, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікації на відповідну партію товару. Сторони в специфікаціях до цього договору можуть обумовлювати інші умови оплати за товар.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.2. договору).

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання своїх обов"язків і від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.11.2. договору).

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору №88/П від 20.07.2011р. відповідач виконав свої зобов"язання у повному обсязі, поставивши у період з 04.08.2011 р. по 19.08.2011 р. кормів на загальну суму 523499,10 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с.13-17, 18- 22).

В свою чергу, відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманих кормів належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату отриманого товару на суму 302754,00 грн., про що свідчить подана до справи виписка з банківського рахунку за період з 15.04.2011р. до 14.11.2011р. (а.с.30). Виникнення заборгованості відповідача в сумі 220745,10 грн. стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо обгрунтованості позовних вимог господарський суд враховує також наступне.

У товарно-транспортних та видаткових накладних, поданих до справи позивачем, та переданих останньому відповідачем, містяться написи - помітки, відповідно до яких, прийнято меншу кількість товару, ніж зазначено у видаткових накладних та ТТН, виданих позивачем, а саме:

- у видатковій накладній №РА-0000299 від 04.08.2011 р. на кількість 28660,00 кг. (комбікорм) та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 05.08.2011 р. - 28350 кг.";

- у видатковій накладній №РА-0000302 від 08.08.2011 р. на кількість 29340,00 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 09.08.2011 р. - 29150 кг.";

- у видатковій накладній №РА-0000309 від 11.08.2011 р. на кількість 30140,00 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 12.08.2011 р. - 29950 кг.";

- у видатковій накладній №РА-0000320 від 17.08.2011 р. на кількість 28780,00 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 17.08.2011 р. - 28600 кг.";

- у видатковій накладній №РА-0000324 від 19.08.2011 р. на кількість 30940,00 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 20.08.2011 р. - 30750 кг.".

В матеріалах справи міститься також адресований позивачу лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" за вих.№123 від 20.10.2011 р. (а.с.29), в якому останній стверджував, що на підставі договору поставки №88/П від 20.07.2011 р. у період з 05.08.2011 р. по 20.08.2011 р. відповідачу було здійснено поставку комбікорму в обсязі 146800 кг., в той час як у супровідних документах зазначено, що обсяг комбікорму складає 147860 кг. В листі відповідач зазначив, що під час приймання товару і виявленні нестач ним було повідомлено про виявлені нестачі працівникам позивача та складено акти недопоставки товару з посвідченням працівника підприємства, що проводило зважування машин з корбікормом, так як представники постачальника заперечували виявлені нестачі і приїжджати для складення відповідних актів відмовлялися. Зазначено також, що оскільки на зеврнення щодо заміни супровідних документів на поставлений товар протягом 2-х місяців відповідачем не отримано документів, ним надіслано оригінали актів недопоставки товару з поверненими супровідними документами, які не відповідають фактичним обсягам поставленого товару.

Разом з тим, оцінюючи доводи відповідача, викладені в зазначеному листі, щодо нестачі поставленого товару, господарський суд приймає до уваги таке.

Згідно п.7.1. договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7.

Пунктом 7.2. договору сторони чітко обумовили, що товар вважається зданим постачальником і прийнятий покупцем: за кількістю - згідно кількості, зазначеній у супровідних документах на кожну партію товару; за якістю - згідно посвідчення якості підприємства виробника.

В пункті 7.3. договору сторонами передбачено, що у разі виявлення недостачі товару по кількості або виявлення недоліків товару за якістю виклик представника постачальника є обов"язковим. Повідомлення про виклик оформляється письмово і відправляється на адресу постачальника рекомендованим листом, телеграмою або вручається особисто представнику постачальника.

При цьому, пунктом 7.5. договору обумовлено, що претензії щодо кількості поставленого товару пред"являються постачальнику не пізніше семи календарних днів з моменту поставки товару покупцю, а щодо якості товару - в межах встановленого терміну придатності на товар.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту звернення відповідача до позивача у передбачений договором спосіб щодо виклику представника постачальника для оформлення виявленої нестачі товару.

Не подано до справи також жодних доказів пред"явлення позивачу відповідачем претезій щодо кількості поставленого товару у семиденний строк з моменту поставки товару покупцю, як передбачено сторонами у п.7.5. договору.

Водночас, досліджуючи обставини поставки товару відповідачу, з письмових пояснень представника позивача за вих.№81/01 від 30.01.2012 р. (а.с.78), обгрунтованих документально, судом встановлено, що доставку кормів на адресу відповідача - ТОВ "Еліта-Агро-М" здійснював перевізник - СПД ОСОБА_2, відповідно до умов укладеного між ним та ВАТ "Роздільнянський "Агропостачсервіс" договору перевезення №48/У від 06.06.2011р. та додатків до нього №№12,13,15,17,18 (а.с.79-80, 81-85). Поставка кормів здійснювалася автотранспортом, навалом (насипом) у закритих ємностях за пломбами вантажовідправника. Визначення маси кожної партії товару при відвантаженні здійснювалося на автомобільних електромеханічних вагах моделі 5204ВА-60Э, що розташовані за адресою м.Роздільна, вул.Леніна,103, на підставі договору №10У від 01.03.2010 р., укладеного між ВАТ "Роздільнянський "Агропостачсервіс" та ТОВ "Агротрейд-Юг" (а.с.87-88), та які належать останньому на підставі договору оренди майна №2 від 01.10.2008 р., укладеному з власником майна - ТОВ "Обрій - МТС- Роздільна" (а.с.89-93, 94-97). Остання повірка автомобільних вагів моделі 5204ВА-60Э проведена 10.05.2011 р. (копія паспорту, а.с.86). Погрішність вагів при зважуванні вантажів масою від 10 т до 40 т включно становить не більше 40 кг.

Судом також приймаються до уваги пояснення третьої особи по справі - підприємця ОСОБА_2, який у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.100) пояснив, зокрема, що між ним та Товариством з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" укладено договір перевезення №48/У від 06.06.2011 р., згідно п.1.2. якого, пункти відправлення, призначення, найменування вантажу, його кількість, термін перевезення вантажу, розмір плати за перевезення вантажу та інші умови визначаються по кожному конкретному випадку у вигляді додатків до договору, що є невід"ємними його частинами. Відповідно до додатків до договору перевезення №12 від 04.08.2011 р., №13 від 08.08.2011 р., №15 від 11.08.2011р., №17 від 16.08.2011 р. та №18 від 19.08.2011 р., підприємець як перевізник прийняв на себе зобов"язання доставити вантаж замовника (ВАТ "Роздільнянський "Агропостасервіс", а саме, комбікорм, за маршрутом: Одеська область, м.Роздільна -Житомирська область, м.Малин. Доставка вантажу по цьому маршруту здійснювалась 5 разів, а саме:

- за товарно-транспортною накладною №0557 від 04.08.2011 р., вантаж - комбікорм у кількості 28660 кг.;

- за товарно-транспортною накладною №0558 від 08.08.2011 р., вантаж - комбікорм у кількості 29340 кг.;

- за товарно-транспортною накладною №0562 від 11.08.2011 р., вантаж - комбікорм у кількості 30140 кг.;

- за товарно-транспортною накладною від 17.08.2011р., вантаж - комбікорм у кількості 28780 кг.;

- за товарно-транспортною накладною від 19.08.2011р., вантаж - комбікорм у кількості 30940 кг. Завантаження вантажу по всім п"яти перевезенням здійснювалося за адресою м.Роздільна, вул.Леніна, 103. Зважування вантажу здійснювалося безпосередньо на місці завантаження на автомобільних вагах. Вантажоодержувачем за всіма перевезеннями було ТОВ "Еліта-Агро-М". Перевезення комбікорму здійснювалося насипом, у закритих цистернах. Завантажувальні та розвантажувальні отвори пломбувалися вантажовідправником. Розвантаження товару здійснювалося вантажоодержувачем за адресою: Житомирська область, с.Малинівка. Переважування здійснювалося не за місцем розвантаження, а у м.Малин Житомирської області на кам"янодробильному заводі. Переважування здійснювалося у два етапи: спершу зважувався навантажений автомобіль, після цього він їхав розвантажуватися, а потім знов їхав на ваги зважуватися. Після розвантаження акти про нестачу не складалися, та підписувати їх не пропонувалося.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено, а третьою особою спростовується складення актів про нестачу поставленого товару.

За таких обставин, а також, враховуючи недотримання відповідачем встановленого договором, а тому обов"язкового, порядку дій у разі виявлення нестачі поставленого товару, у суду відсутні правові підстави приймати до уваги складені відповідачем в односторонньому порядку акти про нестачу товару (а.с.23-27) в якості належних доказів поставки позивачем відповідачу товару в кількості меншій, ніж зазначено у товаросупроводжувальних документах: видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, виданих позивачем як постачальником.

Крім того, доводи відповідача про нестачу поставленого товару та складення в день прийняття товару актів про нестачу спростовуються також фактом направлення самим відповідачем гарантійного листа позивачу за №110 від 14.09.2011 р. (факсимільним зв"язком) (а.с.28), в якому ТОВ "Еліта-Агро-М" згідно договору №88/П від 20.07.2011 р. зобов"язалось погасити заборгованість станом на 13.09.2011 р. в сумі 220745,10 грн. згідно наведеного графіка погашення. Зобов"язання щодо погашення заборгованості відповідно до гарантійного листа не було виконано відповідачем, проте, вказаний лист засвідчує той факт, що відповідач станом на 13.09.2011 р. визнавав наявність заборгованості в сумі 220745,10 грн., а отже, і поставку товару у повному обсязі згідно кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах.

У відповідності до п.3.1. договору, товар, що є предметом поставки за цим договором, пакується у тару згідно вимог відповідних стандартів та умов відповідних специфікацій до цього договору. Якщо стандарти, технічні умови, специфікації не містять вимог до тари та упаковки, то під час поставки товар повинен бути упакований в тару, яка забезпечить зберігання товару під час транспортування.

Вищевикладеними поясненнями третьої особи підтверджується факт дотримання позивачем умов п.3.1. договору, а саме, організацію перевезення товару в тарі, що забезпечує зберігання товару під час транспортування.

Також, як уже зазначалось, відповідно до п.5.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених у відповідних специфікаціях до цього договору. Умови поставки розуміються відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

В специфікації №1 до договору купівлі-продажу №88/П від 20.07.2011 р., підписаній сторонами 29.07.2011 р., в пункті 2 зазначено, що поставка товару на умовах СРТ Україна, 11642, Житомирська обл., Малинський р-н, с.Малинівка, провулок Леніна, буд.1.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, CPT - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення).

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Тобто, продавець здійснює виконання договору в місці відвантаження. За даним договором, в той час як транспортні витрати за перевезення товару звичайним маршрутом і способом до погодженого місця сплачуються продавцем, покупець приймає всі ризики втрати чи пошкодження товару, а також додаткові витрати, що можуть виникнути внаслідок подій, що мають місце після належної доставки товару для перевезення. Сутність "С"-термінів полягає у звільненні продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання позивачем умов договору та належне його виконання щодо поставки товару, в т.ч. в кількості згідно товаросупроводжувальних документів, виданих позивачем при завантаженні товару та передачі перевізникові (що відображається також у додатках до договору перевезення та засвідчено перевізником).

В свою чергу, відповідачем не виконано належним чином та у повному обсязі свої зобов"язання за договором поставки щодо оплати поставленого товару. Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 220745,10 грн. на момент прийняття рішення у справі суду не подано. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 220745,10 грн. боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №88/П.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні за вересень 2011 року у розмірі 220,75 грн. та 3% річних за періоди прострочення оплати в сумі 1454,38 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.5) суд встановив його правомірність, та, як наслідок, обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення вказаних сум інфляційних та 3% річних.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2.договору, у разі порушення термінів оплати за товар, покупець зобов"язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано пеню за періоди прострочення оплати товару по кожній поставці з урахуванням умов оплати, по 14.11.2011 р. в сумі 7514,27 грн. Як встановлено судом, розрахунок пені (а.с.5) є обгрунтованим, відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому позов в частині стягнення з відповідача 7514,27 грн. пені задовольняється господарським судом.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.8.3. договору, у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 днів, покупець додатково до пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В той же час, судовою колегією враховується, що частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, сторони обумовили, додатково до пені, сплату штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 днів, що, як вбачається з викладеного, на думку суду, не суперечить чинному законодавству України.

Судом враховується також, що 20.07.2011 р. сторони підписали та скріпили печатками контракт №88/П без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, та також перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.8.3. договору у розмірі 11037,26 грн., що становить 5% від суми заборгованості.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводи відповідача, згідно наявних матеріалів справи, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТДВ "Роздільнянський "Агропостачсервіс" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 220745,10 грн. основного боргу, 7514,27 грн. пені, 11037,26 грн. штрафу, 1454,38 грн. 3% річних та 220,75 грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" (11642, Житомирська область, Малинський район, с.Малинівка, пров.Леніна, буд.1, ідентифікаційний код 35638180) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Леніна, буд.103, ідентифікаційний код 00906212):

- 220745,10 грн. основного боргу,

- 7514,27 грн. пені,

- 11037,26 грн. штрафу,

- 1454,38 грн. 3% річних,

- 220,75 грн. інфляційних,

- 4819,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 06.02.2012 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)

4 - третій особі (прост.)