Рішення № 24794203, 15.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" березня 2012 р. Справа № 16/5007/16/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 08/14577-003207 від 20.12.11р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 506 від 14.03.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Військової частини А-1912 (с.Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області)

про стягнення 114773,45 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 114773,45 грн., з яких 110444,47 грн. боргу за активну електроенергію, 4259,04 грн. боргу за реактивну електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії споживачам № 302 від 12.05.09р., 51,54 грн. пені, 10,31 грн. 3% річних, 08,09 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в сумі 69,94 грн., з яких 51,54 грн. пені, 10,31 грн. 3% річних, 08,09 грн. інфляційних нарахувань, а також зазначив, що Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира після подачі позову до суду сплачено основний борг в загальній сумі 114703,51 грн.

Відповідач в письмових "запереченнях" від 15.03.12р. № 508 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись, зокрема, на те, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків, складеного між військовою частиною А-1912 та Андрушівським РЕМ станом на 15.02.12р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 87849,21 грн. боргу за активну електроенергію та 4684,21 грн. боргу за реактивну електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії споживачам № 302 від 12.05.09р. Також відзначили, що протягом 2006 - 2012 років військовій частині А-1912 не надавалися кошторисні призначення, та не проводилося фінансування для оплати комунальних послуг та енергоносіїв. При цьому оплату спожитих військовою частиною комунальних послуг здійснював Квартирно-експлуатаційний відділ Житомирського району (а.с.36,37).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.09р. між Андрушівським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (далі -позивач/постачальник) та Військовою частиною А-1912 (далі-відповідач/споживач) був укладений договір № 302 про постачання електричної енергії споживачам (а.с.8-11), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а останній оплачує її вартість.

Відповідно до пп.2.2.3 договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Відповідно до п.7.3 договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами, при цьому остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше п'яти операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Згідно даних позивача, відповідач заявлений до стягнення основний борг в загальній сумі 114703,51 грн., з яких 110444,47 грн. боргу за активну електроенергію, 4259,04 грн. боргу за реактивну електроенергію сплатив після подачі позову до господарського суду (а.с.40).

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до пп.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пп.7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 51,54 грн., 10,31 грн. та 08,09 грн. (а.с.19-21).

Розрахунки обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів сплати решти боргу не подав.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству та укладеному договору № 302 від 12.05.09р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 51,54 грн. пені, 10,31 грн. 3% річних, 08,09 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення основного боргу в загальній сумі 114703,51 грн., з яких 110444,47 грн. боргу за активну електроенергію, 4259,04 грн. боргу за реактивну електроенергію, сплаченого відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А-1912, с.Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 24979158:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10014, м.Житомир, вул.Пушкінська 32/8, ідентифікаційний код 22048622 - 51,54 грн. пені, 10,31 грн. 3% річних, 08,09 грн. інфляційних нарахувань та 2295,46 грн. судового збору.

3. В решті позову провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.12р.

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 1 прим. у справу.