Рішення № 24793794, 18.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

18.06.2012

Справа №5002-28/1596-2012

За позовом – Приватного підприємства «Виробниче-комерційна фірма «Агробіт», м. Сімферополь.

До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Монтажне управління № 14», м. Сімферополь.

Про стягнення 35 608,63 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Приватне підприємство «Виробниче-комерційна фірма «Агробіт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Монтажне управління № 14» про стягнення заборгованість за договором поставки продукції (товару) у сумі 33 055,17 грн., пені 2 984,37 грн., всього 36 039,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки продукції (товару) № 1 від 17.08.2011 р. в частині сплати коштів за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2012 р. суд прийняв заяву Приватного підприємства ««Виробниче-комерційна фірма «Агробіт» про зменшення позовних, відповідно до якої позивач просить: стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки продукції (товару) у сумі 33 055,17 грн. та пеню 2 553,46 грн.

Представник відповідача у засідання суду двічі не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 14).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд –

встановив:

17.08.2011 р. між Приватним підприємством «Виробниче-комерційна фірма «Агробіт» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Монтажне управління № 14» (покупець) був укладений договір поставки продукції (товару) № 1 (а. с. 7-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виготовляти і систематично поставляти і передавати у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов’язується приймати цю продукцію (товар) і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом поставки є продукція (товар), вказана в специфікації, яка являється невід’ємною частиною договору. Кількість та вартість продукції (товару) вказується у специфікації (п. 1. 2).

Розділом 2 договору визначено порядок поставки та оплати, а саме: оплата продукції (товару) – 100 % передоплата, проводиться в безготівковому порядку на підставі виставлених постачальником рахунків, по цінам згідно специфікації. У випадку відвантаження продукції (товару) з наступною сплатою, покупець зобов’язаний оплатити рахунок постачальника не пізніше трьох банківських днів з моменту поставки продукції (товару). Факт поставки товару повинен бути підтверджений накладною.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а саме: бетонна суміш М-200, бетонна суміш М-250 та стяжна суміш М -100, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 17.08.2011 р., всього на суму 24 075,67 грн. Крім того, відповідно до видаткової накладної № 2 від 17.08.2011 р. була здійснена доставка бетону з компенсацією транспортних витратна на суму 8 979,50 грн. Разом на суму 33 055,17 грн.

Проте, в порушення умов договору відповідача не сплатив кошти за поставлену продукцію, у зв’язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 33 055,17 грн.

Листом вих. № 446 від 21.12.2011 р. (а. с. 12) відповідач повідомив, що у зв’язку з тяжким фінансовим становищем, оплата по договору поставки № 1 від 17.08.2011 р. буде проведена в І кварталі 2012 р.

Проте, на час розгляду справи відповідачем сума боргу не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім суми боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 2 553,46 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору за необґрунтовану відмові від оплати або несвоєчасну (неповну) оплату продукції (товару), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд знаходить його вірним, у зв’язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 553,46 грн. за період з 01.09.2011 р. по 01.03.2012 р.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості, суд вважає, що зменшені вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Монтажне управління № 14» (код ЄДРПО України 04772900) на користь Приватного підприємства «Виробниче-комерційна фірма «Агробіт» (код ЄДРПО України 24698620) заборгованість за договором поставки продукції (товару) у сумі 33 055,17 грн., пеню у розмірі 2 553,46 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лукачов С.О.