Рішення № 24793797, 12.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

12.06.2012Справа №5002-28/1218-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Иссо», м. Євпаторія.

До відповідачів:

1. Виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради, смт. Новоозерне.

2. Новоозернівської селищної ради, смт. Новоозерне.

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство оборони України, м. Київ;

2. Військова частина 59131, м. Севастополь.

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Євпаторійська міська рада, м. Євпаторія;

2. Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія.

Про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідачів - ОСОБА_1 - представник, довіреність № 02-6-270 від 06.04.2012р.

Від третіх осіб (Євпаторійська міська рада, Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради) - ОСОБА_2 - гол. спец. юр. управління, довіреність № 01-13/277 від 14.03.2011р.

Від інших третіх осіб - не з'явились, повідомлені належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Иссо» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради та Новоозернівської селищної ради про визнання за позивачем права власності у цілому на нежитлове приміщення цокольного поверху № І в житловому будинку, що складається з нежитлових приміщень в літ. «А» № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, загальною площею 756,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, буд. 11.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради з заявою про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху № І в житловому будинку, що складається з нежитлових приміщень в літ. «А», розташованих за адресою: м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, буд. 11. Проте, відповідач залишив без відповіді зазначену заяву позивача.

26.04.2012 представник відповідачів надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на приписи ст. 328 Цивільного кодексу України просить: 1) скасувати рішення Господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 5002-11/4200.1-2011 про скасування реєстрації в БРТІ права власності за Новоозернівською селищною радою на нежитлове приміщення цокольного поверху площею 756,5 кв.м у житловому будинку за адресою по вул. Морська, 11; 2) поновити право власності за Новоозернівською селищною радою в БРТІ на нежитлове приміщення цокольного поверху площею 756,5 кв.м у житловому будинку за адресою по вул. Морська, 11; 3) скасувати рішення господарського суду про скасування рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009 року; 4) поновити рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009 року; 5) визнати незаконним та скасувати акти прийому-передачі від 04.01.1994 року та акт № 45 від 04.01.1994 року; 6) відмовити ТОВ «Иссо» у праві власності у цілому на нежитлове приміщення цокольного поверху № 1 площею 756,5 кв.м в житловому будинку за адресою: смт. Новоозерне, вул. Морська, 11; 7) судові витрати покласти на позивача в повному обсязі.

11.05.2012 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Иссо» до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач зменшив загальну площу спірного нерухомого майна та просить: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Иссо» право власності у цілому на нежитлові приміщення цокольного поверху, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, буд. 11, що складаються з нежитлових приміщень у літ. «А» № 1 - приміщення, площею 2,5 кв.м, № 2 - приміщення, площею 7,6 кв.м, № 3 - коридор, площею 11,6 кв.м, № 5 - приміщення, площею 13,9 кв.м, № 5а - приміщення, площею 1,3 кв.м, № 6 - приміщення, площею 40,2 кв.м, № 7 - приміщення, площею 12,3 кв.м, № 8 - приміщення, площею 31,7 кв.м, № 9 - приміщення, площею 3,9 кв.м, № 9а - приміщення, площею 2,2 кв.м, № 10 - приміщення, площею 14,2 кв.м, № 11 - приміщення, площею 12,7 кв.м, № 12 - приміщення, площею 11,3 кв.м, № 13 - коридор, площею 3,8 кв.м, № 14 - коридор, площею 53,6 кв.м, № 15 - приміщення, площею 15,4 кв.м, № 16 - приміщення, площею 132,0 кв.м, № 17 - приміщення, площею 1,6 кв.м, № 18 - приміщення, площею 15,6 кв.м, № 19 - приміщення площею 8,6 кв.м, № 20 - приміщення, площею 127,9 кв.м, № 21 - приміщення, площею 15,6 кв.м, № 22 - приміщення, площею 2,6 кв.м, № 23 - приміщення, площею 16,7 кв.м, № 24 - приміщення, площею 16,9 кв.м, № 25 - приміщення, площею 32,5 кв.м, № 26 - приміщення, площею 10,3 кв.м, № 27 - приміщення, площею 2,0 кв.м, № 28 - коридор, площею 6,1 кв.м, № 29 - коридор, площею 35,1 кв.м, № 30 - приміщення, площею 14,4 кв.м, № 31 - приміщення, площею 7,9 кв.м, № 32 - щитова, площею 5,4 кв.м, загальною площею 689,4 кв.м.

29.05.2012 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України та Військову частину 59131. Також, судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Євпаторійську міську рада та Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради.

08.06.2012 від позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника для участі в іншому судовому засіданні.

12.06.2012 представник Євпаторійської міської ради та Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради надав пояснення, в яких зазначено, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки останній не надав правовстановлюючі документи на спірне майно.

Представники третіх осіб - Міністерство оборони України та Військова частина 59131 у судове засідання не з'явилися, письмові пояснення по суті спору не надали, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи встановлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк розгляду справи, а також наявні в матеріалах справи докази, суд залишив без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК Україна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд -

встановив:

На виконання розпорядження Президента України від 16 січня 1993р. № 3/93-рп «Про невідкладні заходи щодо забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження від 18.02.1993р. № 113-р, відповідно до п. 4 якого, з метою залучення позабюджетних коштів на подальше збільшення обсягів житлового будівництва для військовослужбовців і членів їх сімей та з метою недопущення зниження фактичного обсягу будівництва і придбання житла порівняно з 1992 роком дозволено Міноборони використовувати інвестиції українських та іноземних інвесторів з подальшим погашенням їх за рахунок передачі частини збудованого житла у власність відповідного інвестора, але не вище 35 відсотків, а також кошти комерційних та інших структур на пайову участь у будівництві розташованих окремо і вбудованих у житлові будинки об'єктів соціально-побутового призначення (а. с. 140-141, т. 1).

14.06.1993 р. між Чорноморським флотом в особі начальника відділу капітального будівництва Чорноморського флоту (в/ч 59131) (замовник) та Донецькою регіональною товарно-сировинною та паливною біржею «Юг» (ДРТСПБ «Юг»), укладено договір про інвестування Чорноморському флоту грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців (а. с. 14-18, т. 1).

Предметом договору є інвестування грошових коштів для прискорення реалізації «Програми забезпечення житлом військовослужбовців» та будівництво з цією метою 70-ти квартирного житлового будинку в смт. Новоозерне Євпаторійської міської ради (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, інвестиції погашаються шляхом передачі після закінчення будівництва у власність інвестора вбудованого магазину в зазначеному будинку (шифр об'єкту 8/6-142) загальною площею 825,09 кв.м, торгівельною площею 255,07кв.м.

Відповідно до розділу 2 договору, замовник через будівельний підрозділ військової частини 53074 забезпечує здійснення передбачених даним договором цілей та контролює виконання робіт через ВКБ (в/ч 59131), після завершення будівництва вищезазначеного будинку військова частина 59131 передає на баланс інвестора вбудований магазин у житловому будинку (шифр об'єкту 8/6-142).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, загальна вартість будівництва, вказаного в п. 1.1 даного договору, визначається поетапно в наступному порядку: кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, витрат, що компенсуються, погоджена обома сторонами, в сумі двісті п'ятдесят мільйонів карбованців; сума фактичних витрат замовника по будівництву житлового будинку, визначається на момент закінчення будівництва за даними обліку замовника. Вказані в п. 3.1. суми інвестор перераховує зі згоди представників замовника на місці на розрахунковий рахунок підрядної організації з одночасним повідомленням замовника та інших зацікавлених сторін про кількість перерахованих сум.

24.12.1993 р. між Донецькою регіональною товарно-сировинною та паливною біржею «Юг» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «Иссо» (новий кредитор), правонаступником якого виступає позивач, укладено договір відступлення права вимоги (а. с. 19-21, т. 1).

Відповідно до розділу 1 договору, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно договору від 14.06.1993 р. (основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором. Новий кредитор (позивач) займає право первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі вартості майна, яке будить передаватися.

Розділом 5 договору сторони визначили строк дії договору, а саме: даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору «14» червня 1993р.

Договір відступлення права вимоги погоджений з замовником за основним договором від 14.06.1993р., про що свідчить підпис командира та печатка в/ч 59131 на останньому аркуші договору відступлення права вимоги.

04.01.1994 р. між в/ч 59131 та Донецькою регіональною товарно-сировинною та паливною біржею «Юг» підписано акт приймання-передачі № 45 (а. с. 32, т. 1), згідно з яким, відповідно до договору про інвестування грошових коштів для будівництва житла від 14.06.1993р., вбудовані приміщення магазину загальною площею 825 кв.м в смт. Новоозерне по вул. Морська, 11, передаються ДРТСПБ «Юг».

04.01.1994р. між ДРТСПБ «Юг» та акціонерним товариством «Иссо», на підставі акту взаєморозрахунків між ДРТСПБ «Юг» та АО «Иссо» від 04.01.1994р., підписано та скріплено печатками акт № 14 приймання-передачі вбудованих приміщень магазину загальною площею 825 кв.м в смт. Новоозерне по вул. Морській, 11, відповідно до якого зазначені приміщення передаються у власність акціонерному товариству «Иссо» (а. с. 35, т. 1).

Судом встановлено, що листом від 23.10.1997р. (№ 82/1082-6, а. с. 37, т. 1), командир в/ч 59131 повідомив, що договірні зобов'язання за договором від 14.06.1993р. про інвестування грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців виконані повністю, заборгованості немає, та просив оформити у власність АТ «Иссо» вбудовані приміщення за адресою: смт. Новоозерне, вул. Морська, 11.

31.01.1996 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 143 «Про передачу нерухомого майна військових містечок, які звільняються Чорноморським флотом, у власність АР Крим та у власність м. Севастополя» доручено Комісії з питань використання частки майна України у Чорноморському флоті, утвореній згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 квітня 1995 року за № 229, здійснити приймання - передачу зазначеного майна у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року за № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд». Згідно додатку до Постанови КМ України № 143, передачі підлягали військові містечка за номерами 16 та без номеру, смт. Новоозерне (житлова зона та 497 електрична мережа).

04.06.1996 р. постановою Уряду Автономної Республіки Крим № 184 «Про передачу нерухомого майна військових містечок Чорноморського флоту у власність Автономної Республіки Крим» зобов'язано міські виконавчі комітети, райдержадміністрації прийняти військові містечка у відповідності з доданим переліком, зокрема: № 16 та б/н, смт. Новоозерне (житлова зона та 497 електрична мережа) - Євпаторійському міськвиконкому.

04.09.1998 р. Євпаторійською міською радою винесено рішення № 23-4/56 «Про відчуження комунальної власності м. Євпаторії», відповідно до якого передано з комунальної власності територіальної громади міста Євпаторії до комунальної власності територіальної громади смт. Новоозерне, зокрема, житловий фонд та вбудовані та окремо стоячі будівлі, споруди та приміщення. Доручено управлінню житлово-комунального господарства передати житловий фонд, вбудовані та окремо стоячі будівлі, споруди та приміщення, які розташовані на території смт. Новоозерне на баланс рад актами приймання-передачі (а. с. 71, т. 1).

25.12.1998 р. виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради винесено рішення № 455/4 «Про передачу комунальної власності - житлових будинків та об'єктів благоустрою смт. Новоозерне в комунальну власність селищній раді», відповідно до якого передано з фонду місцевої ради м. Євпаторії в фонд селищної ради смт. Новоозерне сорок один житловий будинок, який знаходиться на території смт. Новоозерне, разом з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

12.02.2009 р. виконавчим комітетом Новоозернівської селищної ради прийнято рішення № 19 «Про виділ в натурі нежитлового приміщення, розташованого в будинку № 11 по вул. Морська в смт. Новоозерне», яким виділено в натурі зі складу житлового будинку № 11 по вул. Морській в смт. Новоозерне та оформлено право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку, яке складається з нежитлових приміщень в літ. «А» № 1-34, загальною площею 756,5 кв.м в цілому за Новоозернівською селищною радою, також присвоєно нежитловому приміщенню № 1.

Вищенаведені обставини встановлені Господарським судом Автономної Республіки Крим під час розгляду справи № 5002-11/4200.1-2011, у якій 15.11.2011р. винесено рішення, яким, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009 року «Про виділ в натурі нежитлового приміщення, розташованого в будинку № 11 по вул. Морська в смт. Новоозерне», яким виділено в натурі зі складу житлового будинку № 11 по вул. Морській в смт. Новоозерне та оформлено право власності з видачею свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху в житловому будинку, що складається з нежитлових приміщень літ. «А» № 1-34, загальною площею 756,5 кв.м., з присвоєнням нежитловому приміщенню № I, за адресою: м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, 11 в цілому за Новоозернівською селищною радою.

Позивач вважає, що підставою для виникнення права власності на вбудовані приміщення у ТОВ «Иссо» є договір відступлення права вимоги від 24.12.1993р. та акт прийому-передачі від 04.01.1994р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку, що уточнені вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

12.02.2009 р. виконавчим комітетом Новоозернівської селищної ради прийнято рішення № 19 «Про виділ в натурі нежитлового приміщення, розташованого у будинку № 11 по вул. Морській в смт. Новоозерне», яким, зокрема, оформлено право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку, яке складається з нежитлових приміщень в літ. «А» № 1-34, загальною площею 756,5 кв.м в цілому за Новоозернівською селищною радою.

Як зазначив позивач, на підставі вищевказаного рішення виконавчим комітетом Новоозернівської селищної ради видано свідоцтво про право власності від 13.11.2009р. та зареєстровано право власності Новоозернівської селищної ради на нежитлові приміщення цокольного поверху по вул. Морській, 11 в смт. Новоозерне.

Однак, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2011 р. у справі № 5002-11/4200.1-2011 рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009р. визнано незаконним та скасовано.

Підставою для скасування судом вищевказаного рішення стало те, що останнє суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права й інтереси позивача у справі (ТОВ «Иссо»), зокрема, порушує право власності позивача на спірні приміщення, а також перешкоджає позивачеві в оформленні права власності на спірні приміщення у встановленому порядку. При цьому, судом було встановлено, що право власності ТОВ «Иссо» на нежитлові приміщення цокольного поверху виникло з моменту передачі речі, тобто з моменту підписання актів приймання-передачі від 04.01.1994 р.

Зазначене рішення набрало законної сили.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Таким чином, факти встановлені судами під час розгляду справи № 5002-11/4200.1-2011 не підлягають доказуванню.

Як вбачається з листа Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» (а. с. 50, т. 1), на підставі рішення суду у справі 5002-11/4200.1-2011 скасовано запис у державному реєстрі прав про реєстрацію права власності у цілому за Новоозернівською селищною радою на спірні приміщення.

19.01.2012 р. ТОВ «Иссо» звернулось до виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради з заявою про оформлення за позивачем права власності на вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 756,5 кв.м, розташовані за адресою: м. Євпаторія, смт. Новоозерне (а. с. 48, т. 1).

Проте, відповідач залишив без відповіді зазначену заяву.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку, при розгляді справи 5002-11/4200.1-2011 Господарським судом Автономної Республіки Крим було встановлено, що право власності ТОВ «Иссо» на нежитлові приміщення цокольного поверху виникло з моменту передачі речі, тобто з моменту підписання актів приймання-передачі від 04.01.1994 р.

Враховуючи матеріали справи та встановлені судом факти під час розгляду справи № 5002-11/4200.1-2011, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідачів про визнання за останніми права власності на приміщення цокольного поверху.

Щодо вимог відповідачів, викладених у відзиві на позовну заяву про: 1) скасування рішення Господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 5002-11/4200.1-2011; 2) поновлення права власності за Новоозернівською селищною радою в БРТІ на нежитлове приміщення цокольного поверху площею 756,5 кв.м у житловому будинку за адресою по вул. Морська, 11; 3) скасування рішення господарського суду про скасування рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009 року; 4) поновлення рішення виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради № 19 від 12.02.2009 року; 5) визнання незаконним та скасування актів прийому-передачі від 04.01.1994 року та акту № 45 від 04.01.1994 року, суд зазначає, що враховуючи те, що відповідачі не зверталися до суду, у встановленому законом порядку, із зустрічним позовом, у суду відсутні підстави для розгляду цих вимог по суті, в рамках цієї справи.

Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо ухилення від оформлення права власності на спірне майно свідчать про те, що відповідач не визнає право власності позивача.

Згідно з п. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ) для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. З аналізу статей 15, 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав, а право власності на нерухоме майно є цивільним правом, шляхом визнання права власності належить судам.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що право власності позивача на нежитлові приміщення цокольного поверху виникло з моменту підписання актів приймання-передачі від 04.01.1994 р., суд вважає, що єдиним правильним способом захисту прав позивача, з урахуванням приписів ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, є визнання за останнім права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідачі не надали суду доказів, які спростовують вимоги позивача про визнання за останнім права власності на нерухоме маймо, а саме: нежитлове приміщення цокольного поверху № І в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, буд. 11.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 10 517,65 грн. (відповідно до довідки позивача від 03.04.2012р. (а. с. 51) вартість майна складає 525881,24 грн.), судом покладаються на відповідачів в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Иссо» (код ЄДРПО України 25153041) право власності у цілому на нежитлові приміщення цокольного поверху, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Морська, буд. 11, що складаються з нежитлових приміщень у літ. «А» № 1 - приміщення, площею 2,5 кв.м, № 2 - приміщення, площею 7,6 кв.м, № 3 - коридор, площею 11,6 кв.м, № 5 - приміщення, площею 13,9 кв.м, № 5а - приміщення, площею 1,3 кв.м, № 6 - приміщення, площею 40,2 кв.м, № 7 - приміщення, площею 12,3 кв.м, № 8 - приміщення, площею 31,7 кв.м, № 9 - приміщення, площею 3,9 кв.м, № 9а - приміщення, площею 2,2 кв.м, № 10 - приміщення, площею 14,2 кв.м, № 11 - приміщення, площею 12,7 кв.м, № 12 - приміщення, площею 11,3 кв.м, № 13 - коридор, площею 3,8 кв.м, № 14 - коридор, площею 53,6 кв.м, № 15 - приміщення, площею 15,4 кв.м, № 16 - приміщення, площею 132,0 кв.м, № 17 - приміщення, площею 1,6 кв.м, № 18 - приміщення, площею 15,6 кв.м, № 19 - приміщення площею 8,6 кв.м, № 20 - приміщення, площею 127,9 кв.м, № 21 - приміщення, площею 15,6 кв.м, № 22 - приміщення, площею 2,6 кв.м, № 23 - приміщення, площею 16,7 кв.м, № 24 - приміщення, площею 16,9 кв.м, № 25 - приміщення, площею 32,5 кв.м, № 26 - приміщення, площею 10,3 кв.м, № 27 - приміщення, площею 2,0 кв.м, № 28 - коридор, площею 6,1 кв.м, № 29 - коридор, площею 35,1 кв.м, № 30 - приміщення, площею 14,4 кв.м, № 31 - приміщення, площею 7,9 кв.м, № 32 - щитова, площею 5,4 кв.м, загальною площею 689,4 кв.м.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Новоозернівської селищної ради (код ЄДРПО України 37388641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Иссо» (код ЄДРПО України 25153041) судовий збір у розмірі 5 258,82 грн.

4. Стягнути з Новоозернівської селищної ради (код ЄДРПО України 04525892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Иссо» (код ЄДРПО України 25153041) судовий збір у розмірі 5 258,82 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 12.06.2012р.

Повне рішення складено - 18.06.2012р.

Суддя Лукачов С.О.