Ухвала суду № 24793282, 14.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р.Справа № 2-а-414/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі за позовом Херсонського державного заводу "Палада" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

20 січня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ у м. Херсоні ), про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0004950700/0 від 20.12.10 про зменшення бюджетного суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 704053 грн. 57 коп.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує просить відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 01 червня 2011 року позовні вимоги Херсонського державного заводу "Палада" задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.12.10 № 0004950700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 704053 грн. 57 коп.

ДПІ у м. Херсоні не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Херсонський державний завод "Палада" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

При проведенні невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, квітень, серпень, жовтень-грудень 2009 року, лютий, квітень, травень 2010 року податкова інспекція встановила порушення позивачем ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування на 704053 грн. 57 коп., в тому числі за декларацією жовтня 2008 року на 31461,41 грн., за декларацією квітня 2009 року на 126431,80 грн., за декларацією серпня 2009 року на 79332,87 грн., за декларацією жовтня 2009 року на 350224, 49 грн., за декларацією листопада 2009 року на 35944,55 грн., за декларацією грудня 2009 року на суму 16197 грн., за декларацією лютого 2010 року на 22612,24 грн., за декларацією квітня 2010 року на 28446,56 грн., за декларацією травня 2010 року на суму 13402 грн. 65 коп. (акт перевірки від 17.12.2010 № 5430/07-0/24961253).

Перевіркою встановлено, що за декларацією жовтня 2008 року позивач задекларував до бюджетного відшкодування суму 671909 грн. ДПІ вважає, що сума відшкодування завищена на 31461 грн.41 коп. Основним постачальником продукції (рельси вартістю 716148 грн., в т.ч. ПДВ 119357 грн. 70 коп.) у вересні 2008 року було ТОВ "Укрспецтранс" (м. Дніпропетровськ), товар позивачем оплачений, постачальником видані податкові накладні. Дане підприємство було посередником, постачальниками продукції виступало два підприємства: ЧНПП "Дніпропетровський комп'ютерний центр" (вартість реалізованої продукції 119818,92 грн., в т.ч. ПДВ 19969,82 грн.), ТОВ НВО "Екологічні технології" (вартість продукції 118508,46 грн., в т.ч. ПДВ 19751,41 грн.). ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська повідомило, що ЧНПП "Дніпропетровський комп'ютерний центр" знято з обліку в податковій інспекції у зв'язку з банкрутством, скасовано державну реєстрацію підприємства 21.09.10. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомила, що ТОВ НВО "Екологічні технології" має 8 стан платника "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", у зв'язку з чим не можливо проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин з ТОВ "Укрспецтранс".

Згідно з декларацією по податку на додану вартість за квітень 2009 року позивачем заявлено до відшкодування суму 1190772 грн., дану суму податкова інспекція вважає завищеною на 126431 грн. 80 коп. з наступних підстав. Основним постачальником продукції у березні 2009 року було приватне підприємство "ТВБ-Інвест", в якого позивач придбав продукції на загальну суму 211950 грн., в т.ч. ПДВ склало 35325 грн., позивачу видано податкові накладні. Відповідачем виявлено, що даний постачальник в січні 2010 року мав стан 9 направлено повідомлення за формою № 18-ОПП.

Також постачальником позивача було товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал", м. Алчевськ, в якого придбано металопродукції на загальну суму 459222 грн. 54 коп. Даний постачальник є посередником, отримував продукцію від приватного підприємства "Компанія Металторг", м. Алчевськ, яке реалізувало продукції на суму 1150526 грн. 46 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 191754 грн. 41 коп. Дане підприємство має стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", у зв'язку з чим не можливо проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин з ТОВ "Транс Агентство Метал".

Постачальником металопродукції позивачу в березні 2009 року було ТОВ "МИР" на загальну суму 1168485 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ 194747,65 грн., яке в свою чергу отримувало продукцію в тому числі від "Транс Агентство Метал" на суму 87418 грн. 80 коп., (ПДВ 14469 грн. 80 коп.), а останнє від ПП "Компанія Металторг" на суму 1150526,46 грн., в т.ч. ПДВ 191754 грн. 41 коп.

Згідно з поданою декларацією за серпень 2009 року до бюджетного відшкодування позивачем задекларовано 467228 грн., з яких податкова інспекція вважає безпідставно заявленою суму 79332 грн. 87 коп. В липні 2009 року ТОВ "Транс Агентство Метал" поставило позивачу металопрокат вартістю 475997 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ 79332,87 грн., яке в свою чергу отримало продукцію від ПП "Компанія Металоторг", а останнє - від ПП "Вахта Плюс" (вартість поставленої продукції 1515823,62 грн. (ПДВ 252637,27 грн.). Алчевська ОДПІ повідомила у вересні 2010 року, що дане підприємство відсутнє за юридичною адресою, має стан платника "10" - направлено запит на встановлення місцезнаходження.

Згідно з податною декларацією за жовтень 2009 року позивач задекларував до відшкодування суму 724522 грн. ДПІ вважає дану суму завищеною на 350224,49 грн. Постачальником арматури у вересні 2009 року було ТОВ фірма "Каскад", м. Дніпропетровськ, на суму 1526845,44 грн. (ПДВ 254474,24 грн.). Дане товариство є посередником, постачальниками продукції було декілька підприємств ТОВ фірма "Метал і КА", ЗАТ "Донецьксталь" - Металургійний Завод", ТОВ "Метінвест-СМЦ", але ТОВ фірма "Каскад" відмовилась надати первинні документи по цим постачальникам, посилаючись на великий документообіг, тому податкова інспекція не мала можливості від слідкувати подальший ланцюг до виробника. Також у вересні 2009 року постачальником судосталі позивачу було ТОВ "Новотех", м. Горлівка, на суму 475997 грн. 22 коп. (ПДВ 93857,55 грн.). Даний постачальник отримував продукцію по ланцюгу ТОВ "Транс Агентство Метал" - ПП "Вахта Плюс".

За декларацією листопада 2009 року ХДЗ "Палада" задекларувало до бюджетного відшкодування суму 390722 грн., податкова інспекція встановила завищення суми відшкодування на 35944 грн. 55 коп. У жовтні 2009 року позивачу поставило металопрокат на суму 215967,31 грн.(ПДВ 35944 грн.). ТОВ "Транс Агентство Метал", яке в свою чергу отримало металопрокат від ПП "Вахта Плюс".

Згідно з поданою до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за лютий 2010 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок склала 330548 грн. На думку відповідача, вона завищена на 22612 грн. 24 коп. внаслідок придбання продукції у ПП МТД "Сан Лайт", м. Херсоні, що відсутнє за юридичною адресою станом на листопад 2010 року. Також позивач отримував продукцію вартістю 98934 грн. 72 коп. (ПДВ 16489,12 грн.) від ПП "Стальсервіс", а останнє від ПП "Оріон-Агро Плюс", яке має 8 стан платника "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", у зв'язку з чим не можливо проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин з ПП "Стальсервіс".

За декларацією квітня 2010 року ХДЗ "Палада" задекларувало до бюджетного відшкодування суму 507577 грн., податкова інспекція встановила порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у вигляді завищення суми відшкодування на 28446 грн. 56 коп. У березні 2010 року позивачу поставив запчастини, електровентилятори та інші товари на суму 73536 грн. (ПДВ 12055,90 грн.35944 грн.) ПП "Стальсервіс". Дане підприємство було посередником. Отримало товар від ПП "Арт-Сенсис", що має 9 стан платника - направлено повідомлення за ф. 18 ОПП.

В декларації травня 2010 року заявлена до відшкодування сума 564985 грн. за висновком ДПІ була завищеною на 13402 грн. 65 коп. по постачальнику ПП "Стальсервіс", яке поставило продукцію на суму 80415,90 грн. (ПДВ 13402,65 грн.), дане підприємство має 9 стан - направлено повідомлення за ф. 18 ОПП.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення Херсоні № 0004950700/0 від 20.12.10 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 704053 грн. 57 коп., яке є предметом спору.

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування у вищевказаних періодах ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в першому, другому, третьому, четвертому ланцюгах поставок товарів.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Враховуючи, що основними видами діяльності позивача є будування та ремонт суден, будівництво морських та річкових споруд, в тому числі для нерезидентів, то перевищення у певних податкових періодах сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є економічно виправданим та узгоджується з такими видами діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування. Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, накладних та товарно-транспортних накладних, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової

правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

В даному випадку ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, на "безтоварність" операцій, між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує як факти придбання позивачем товарів у постачальників і факти повної сплати позивачем вказаним постачальникам вартості товару з урахуванням ПДВ. Також не встановлено судом першої інстанції того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача. Що стосується наведених в акті перевірки дефектів статусу контрагентів у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок позивачу товару, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких обставин. Саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету не є достатньою підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про відсутність постачальників за місцем знаходження, їх банкрутство, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Постачальники по першому ланцюгу - ПП "ТВБ-Інвест", ПП МТД "Сан Лайт", ПП "Стальсервіс", місцезнаходження яких не встановлено, декларували в період здійснення господарських операцій з позивачем податкові зобов'язання з ПДВ. Представник позивача повідомив в судовому засіданні першої інстанції про те, що податковій інспекції відомо фактична адреса даного підприємства м. Херсон, вул. Маяковського, 38, дана адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином неможливо погодитись з висновками про недостовірність формування податкового кредиту на підставі того, що відповідач не зміг встановити фактичне місцезнаходження постачальника, відповідних доказів про це не надано. Що стосується іншого постачальника по першому ланцюгу, ПП МТД "Сан Лайт", відповідачем не пояснено, чому не перевірена адреса підприємства, яка зазначена в первинних документах (договорі, накладній, податковій накладній), а це м. Херсон, вул. І.Купала, 17, а перевірялось місцезнаходження підприємства за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе,7а. Прізвища директорів також різняться у відомостях податкової та в первинних документах. Відповідач не надав витягу з ЄДР, який би підтверджував його правову позицію.

Позивач мав господарські стосунки з ПП "Стальсервіс", керівник Резніченко С.П., адреса юридична м. Херсон, вул. Будьоного, д.12, кв.142. Про даного постачальника податкова зазначає тільки внесення запису до ЄДР про відсутність за юридичною адресою, при цьому ніяким чином не перевіряючи фактичну адресу підприємства, яке відповідало на запити ДПІ, зазначаючи у відповідях адресу іншу - м. Херсон, вул. Домобудівна,14, за якою податковою інспекцією не перевірялось місцезнаходження, але запити були надіслані саме за фактичною адресою. Акту про відсутність за фактичним місцезнаходженням не було складено. Доказів, які підтверджували б відсутність ПП "Стальсервіс" за юридичною адресою на час оформлення ним податкових накладних відповідач не надав. Таким чином, відсутність за юридичною адресою після складання таким платником податків податкових накладних не може бути достатньою причиною для зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних. Матеріалами справи підтверджується реальність проведених позивачем господарських операцій з ПП "ТВБ-Інвест", ПП МТД "Сан Лайт", ПП "Стальсервіс".

За таких обставин наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими. Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони не ґрунтується на Законі № 168/97. Норм Закону № 168/97 свідчить, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, пункт 1.3 ст. 1 Закону №168/97, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону №168/97 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг). ДПІ не заперечує того факту, що до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97.

Тому відповідач у відповідності з вимогами пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту у місячний термін після декларування від'ємного обєкту оподаткування з ПДВ. Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

Таким чином дії позивача при формуванні бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008 року, квітень, серпень, жовтень-грудень 2009 року, лютий, квітень, травень 2010 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України "Про

податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0004950700/0 від 20.12.10 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 704053 грн. 57 коп. є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі за позовом Херсонського державного заводу "Палада" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан