Ухвала суду № 24792235, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1581/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Глущенко Я.Б., Межевича М.В.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Завод Арсенал»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за участю третьої особи Головного контрольно-ревізійного управління України, про скасування повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод Арсенал»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило:

- визнати нечинним Акт № 784/23-9/14307357 від 24.12.2009р. та податкове повідомлення -рішення № 00000262309/0 від 18.01.2010;

- скасувати податкове повідомлення -рішення № 0008202309/0 та № 0008192309 від 19.10.2009;

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним акту № 784/23-9/14307357 від 24.12.2009р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року справи об'єднано для спільного розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників третьої особи, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 05.10.2009р. відповідач провів документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.10.2009р. № 0008202309/0, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2221923 грн., штрафних санкцій 1813339 грн., а всього 4035262 грн., а також від 19.10.2009 № 0008192309/0, за яким позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 2371902 грн., штрафних санкцій 2537038 грн., а всього 5268940 грн.

Щодо порушення позивачем вимог пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно зазначити наступне.

Відповідно до наданих позивачем копій договорів комісії від 10.01.2007 № 1 та від 21.01.2008 № 1 (нова редакція договору № 1 від 10.01.2007), договір комісії був укладений позивачем з Корпорацією «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал». Після укладення договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18.12.2007 між позивачем, Корпорацією «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»та ТОВ «Скайнет Ltd», було укладено договір комісії з Простим товариством № 1 від 21.01.2008. Зазначений договір є новою редакцією договору комісії від 10.01.2007 № 1.

У той же час, Договір на виробництво двох вакуумних напилювальних установок ORTUS 700 був укладений позивачем та ТОВ «Ізовак»20.02.2007, тобто в період дії договору комісії від 10.01.2007 № 1.

Судом першої інстанції встановлено, що в Договорі на виробництво двох вакуумних напилювальних установок ORTUS 700 відсутнє застереження, що він укладається позивачем на виконання договору комісії від 10.01.2007 № 1, а у договорі комісії від 10.01.2007 № 1 у свою чергу відсутня специфікація щодо товару, який має бути придбаний комісіонером, тобто позивачем, за цим договором. В той же час, така специфікація зазначена у договорі комісії від 21.01.2008 № 1 і власне в ній зазначений товар - вакуумна напилювальна установка ORTUS 700 у кількості 2 штук загальною вартість 488000 доларів США.

У наданих позивачем копіях платіжних доручень від 15.06.2007 № 11 та від 04.02.2008 № 1 призначення платежу вказано як передоплата за договором від 20.02.2007 № 07-02/2-Е.

Необхідно звернути увагу, що бенефеціаром по укладених позивачем договорах згідно з договором комісії від 10.01.2007 № 1 був визначений Концерн «Науково виробниче об'єднання «Арсенал». У той же час, як встановлено перевіркою та підтверджується поясненнями позивача, придбана установка ORTUS 700 була передана Простому товариству.

Разом з тим, відповідно до п.4.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Апеляційна інстанція погоджується з висновками окружного суду, що відповідачем невірно надано оцінку придбанню позивачем установок ORTUS 700 як отримання валового доходу, таким чином, висновок про заниження податку на прибуток у 1 кв.2008 року на загальну суму 1 756 206,20 грн. та у І півріччі 2008року на загальну суму 1 863 212,83 грн. є безпідставним.

Щодо висновку відповідача, що Підприємством в 2007 році було безпідставно віднесено до валових витрат 2 834 063 грн., витрачених на вивільнення корпусу № 24, то в акті перевірки відсутні посилання податкового органу на документи, які передбачали кошторис та спрямування витрат, пов'язаних з вивільненням приміщень та відновленням виробництва на державному підприємстві завод «Арсенал». Також податковим органом не було надано розрахунок, на підставі якого зроблено висновок про завищення валових витрат на суму 3 400 875,53 грн., в тому числі ПДВ 566 812,59 грн.

Що стосується твердження відповідача стосовно порушень відносно завищення витрати на «оплату праці»без підтверджуючих документів, то відповідачем по справі не спростовано факту виконання працівниками позивача роботи у вихідні дні. Відсутність наказу керівника про залучення працівників до роботи у вихідні дні не впливає на характер витрат щодо оплати праці таких працівників, яка здійснюється за підвищеними тарифами відповідно до вимог Кодексу законів про працю України.

Адже з усіх витрат пов'язаних з оплатою праці працівників позивача, що залучалися до роботи у вихідні дні, були утримані податкові та інші обов'язкові платежі до Державного бюджету України, що не заперечується відповідачем по справі, тому висновок про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці»є необґрунтованим.

Щодо порушення пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 №283/97 (далі -Закон №283/97), до складу валових витрат були віднесені витрати за послуги по обслуговуванню системи «Галактика».

З наданих позивачем пояснень встановлено, що зазначена система використовується позивачем для оформлення первинних бухгалтерських документів. Податковий орган не наділений компетенцією оцінювати результати господарської діяльності і, за їх наслідками встановлювати спрямування витрат. У той же час будь-які доказів спрямування витрат в розмірі 180 748 грн. не на господарську діяльність підприємства суду не надано.

Стосовно порушення пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97, а саме до складу валових витрат були віднесені витрати не підтверджені первинними документами, то позивачем надано суду копії звітів контрагентів позивача про виконані послуги, тому доводи відповідача про завищення валових витрат не знайшли свого підтвердження.

Також відповідачем не було надано ані розрахунку, ані обґрунтування суті виявленого порушення п. 22.24 ст. 22 Закону №283/97 за наявності якого зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток.

Щодо донарахованого ПДВ, а саме твердження відповідача, що до податкових зобов'язань підприємством з 01.01.2009 року не віднесені суми ПДВ, що передбачені договором №И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю згідно договору від 30.09.2008 укладеного між ДП «Завод Арсенал» та Спільною діяльністю в особі голови правління Корпорації, який діє на підставі довіреностей №10 від 18.12.2007 та №1 від 14.03.2008.

Відповідно до наданих позивачем пояснень такі витрати були здійснені для забезпечення виробництва та охорони праці.

Відповідачем по справі не враховано того, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на це, висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму в розмірі 819 542,24 грн. є необґрунтованим.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції, щодо порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 при здійсненні позапланової виїзної перевірки.

За таких підстав суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на доказах, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо перевірки, проведеної відповідачем відповідно до акта ревізії № 06-21/48 від 25.08.2009 Головного контрольно-ревізійного управління України.

24.12.2009 відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача як правонаступника ДП «Завод «Арсенал»з питань правильності визначення та своєчасності сплати чистого податку, що залишається у розпорядженні підприємства за 2007 рік на підставі матеріалів перевірки ДП «Завод Арсенал»Головним контрольно-ревізійним управлінням України (акт ревізії № 06-21/48 від 25.08.2009), результати якої оформленні Актом № 784/23-9/14307357 від 24.12.2009.

На підтаві зазначеного Акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 № 00000282309/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету за основним платежем 1814558 грн. та штрафних санкцій 1814558 грн., а всього 3629116грн.

Висновок відповідача про заниження позивачем чистого прибутку за 2007 рік, що підлягає сплаті до Державного бюджету України в розмірі 1814558 грн. ґрунтується на висновках Головного контрольно-ревізійного управління України про фінансові порушення позивача, які впливають на достовірність визначення результатів фінансово-господарської діяльності, викладені в Акті планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.06.06. по 01.06.2009 № 06-21/48 від 25.08.2009.

Не судом першої інстанції, не під час апеляційного розгляду справи, суд проаналізувавши наведені в Акті перевірки висновки не зміг встановити чим підтверджено факт заниження позивачем чистого прибутку за 2007 рік на суму 12097051,20 грн., оскільки відповідач в акті перевірки послався на висновок, зроблений під час ревізії фінансово-господарсько діяльності позивача Головним контрольно-ревізійним управлінням. Разом з тим, в Акті ревізії відсутній висновок про заниження позивачем чистого прибутку за 2007 рік саме на суму 12097051,20 грн.

Необхідно зазначити, що встановлені органами контрольно-ревізійної служби під час проведення ревізії порушення суб'єктами господарювання фінансово-господарської діяльності є підставою для проведення податковим органом перевірки, так позивач провів позапланову документальну перевірку відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до абз. 2 п.1.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, яким затверджено невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

З огляду на це, невиїзна документальна перевірка не дає можливості податковому органу повно перевірити факти порушень ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктом господарювання, виявлені органами контрольно-ревізійної служби під час проведення ревізії.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з зауваженням суду першої інстанції, що відповідно до Акта перевірки від № 784/23-9/14307357 від 24.12.2009 при перевірці використано бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва та інші документи, але це суперечить приписам п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки під час перевірки досліджувалися документи, що не стосуються нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідачем невірно обрано вид перевірки, що мав бути здійснений у зв'язку із виявленими Головним контрольно-ревізійним управлінням України порушеннями. А тому, доводи про заниження позивачем частини чистого прибутку в сумі 1814558 грн. жодним доказом не підтверджений.

Отже, неправомірним та необґрунтованим є податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Глущенко Я.Б.

Межевич М.В.