Ухвала суду № 24791373, 05.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа №2а/1270/1577/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1577/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012 року №0000182310 і №0000172310.

В обґрунтування позову зазначив, що працівниками Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) в Жовтневому районі м. Луганська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лотіс» та складено акт перевірки № 1332/23/30516951 від 25.05.2011 року. Згідно висновків викладених в акті перевірки, перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лотіс» вимог п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 1 січня 2011 року, далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого по постачальнику ТОВ «Будексполуганськ» у ТОВ «Лотіс» завищено податковий кредит у сумі 6033,1 грн., та порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, далі - Закон № 334/94-ВР), у зв'язку з чим ТОВ «Лотіс» завищено валові витрати всього у сумі 30165,50 грн. по контрагенту ТОВ «Будексполуганськ». На підставі акту перевірки від 25.05.2011 №1332/23/30516951 (далі - акт перевірки) було винесено податкові повідомлення-рішення №0000182310 від 30.01.2012 року та №0000172310 від 30.01.2012 року, на підставі яких ТОВ «Лотіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 326,25 грн. та по податку на прибуток у розмірі 6 487,50 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ «Лотіс» до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період призвело те, що ТОВ «Лотіс» незаконно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів по операціям з придбання товарів та отримання послуг від ТОВ «Будексполутанськ», яке, на думку перевіряючи, має ознаки «фіктивності». Позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки фахівці ДПІ не спростували доводи про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Право ТОВ «Лотіс» на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних контрагентами, які в свою чергу були включені до відповідного державного реєстру та мали свідоцтво платника ПДВ.

Згідно акту перевірки твердження співробітників ДПІ про відсутність права на формування податкового кредиту внаслідок відсутності фактичної поставки продукції та послуг на адресу ТОВ «Лотіс» від ТОВ «Будексполуганськ» ґрунтуються лише на даних, наданих працівниками податкової міліції, в рамках порушеної, але не розглянутої судом кримінальної справи. Але в акті перевірки взагалі не визначено фактів та документально підтверджених доказів, які б свідчили про відсутність фактичної поставки продукції та послуг на адресу ТОВ «Лотіс» від ТОВ «Будексполуганськ», у той час як поставка товару та послуг мала реальний час та місце, що підтверджено відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме видатковими накладними на відвантаження товарів та надання послуг, отриманими від ТОВ «Будексполуганськ» податковими накладними. Суми податку на додану вартість, які були включені до податкового кредиту, були сплачені у повному обсязі за договорами, укладеними між ТОВ «Лотіс» та ТОВ «Будексполуганськ», що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими ТОВ «Будексполуганськ». Перерахування коштів на адресу постачальників послуг також підтверджується первинними документами ТОВ «Лотіс».

Також позивач зазначив, що право органів Державної податкової служби на проведення позапланової виїзної перевірки виникає лише у разі порушення кримінальної справи стосовно або платника податків, або посадових осіб платника податків.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська області при обґрунтуванні прийняття наказу №986 від 05.05.11 про проведення перевірки ТОВ «Лотіс» з підстав, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу (далі - ПК) України не посилається ні на жоден з вищезазначених документів. Також посилання щодо порушення кримінальної справи відсутнє і у самому акті перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську. Вважали, що у відповідача було відсутню право на проведення документальної виїзної перевірки за постановою слідчого.

Також податковим органом були допущені грубі порушення вимог п.86.8 ст.86 ПК України, а саме: податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки у порядку, передбаченому ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Акт перевірки №1332/23/30516951 від 25.05.2011 року було вручено під розписку керівнику ТОВ «Лотіс» в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську в травні 2011 року. Тобто, граничний термін винесення податкових повідомлень-рішень на підставі висновків цього акту було 05 червня 2011 року. Оскаржувані ж повідомлення-рішення прийняті податковим органом 30 січня 2012 року (отримано підприємством 06.02.2012 року).

ТОВ «Лотіс» вважає, що у винесеному акті податкова служба не доводить, на чому ґрунтується її висновок щодо протиправності договорів, укладених ТОВ «Лотіс» з ТОВ «Будексполуганськ», а також не доводить, чим саме укладені правочини порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає, що прийняті за такими висновками податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, та просив їх скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1577/2012 позов задоволено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено, що до початку проведення позапланової перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську отримано засобами електронного зв'язку листом № 5675/7/23-907/153 від 28.03.2011 постанову про призначення позапланової перевірки, та копію протоколу допиту ОСОБА_2

З постанови про призначення позапланових документальних перевірок заступника начальника відділу розслідування особливо важливих справ Слідчого управління податкової міліції ДПА України ОСОБА_3 від 15.03.2011 року стало відомо, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-0094 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.27 ч.5 , ст. 12 ч.3 Кримінального кодексу (далі - КК) України, ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших осіб у вчиненні ними злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 191 ч.5, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

В процесі досудового слідства встановлено, що в період 2005-2008рр. група осіб, до складу якої входили: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_22 та інші особи, згідно єдиного плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисним мотивом, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебуваючи на території м. Києва, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємством в мінімізації ними податкових зобов'язань, як підлягають сплаті до бюджету розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ.

Для функціонування зазначеної схеми, без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, одне з них ТОВ «Будексполуганськ», яке ліквідоване через процедуру банкрутства (відомості про зняття з реєстрації від 02.04.09 №22/706, відомості про скасування держреєстрації від 09.04.2010р.313821170010002077).

Допит ОСОБА_8, проведений слідчим СУ ПМ ДПА України Панасюк. Інформацію, отриману з протоколу допиту СУ ПМ ДПА України, вважає інформацією, отриманою від підрозділів податкової служби на підставі п.п.72.1.5 п. 72.1 ст.72 ПК України і такою, що не суперечить цьому Кодексу та іншому законодавству України.

З урахуванням вищевикладеного ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську вважає податкові повідомлення-рішення від 30.01.12 № 0000182310 та № 0000172310 такими, що були винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила наступне:

Судом встановлено, що на підставі наказу від 05.05.11 року № 983 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лотіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 по 31.12.08 року працівниками ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лотіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 року по 31.12.2008 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 25.05.2011 за № 1332/23/30516951 (а.с.36-43).

Перевіркою встановлені порушення, у тому числі порушення

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 6033,1 грн. у т.ч. за березень 2008р. у сумі 2572,87 грн., за червень 2008р. у сумі 3293,57 грн., за вересень 2008р. у сумі 166,6 грн. по контрагенту ТОВ «Будексполуганськ»;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, у зв'язку з чим завищено валові витрати всього у сумі 30165,5 грн. у т.ч. за 1 квартал 2008р. у сумі 15437,23 грн., за 2 квартал 2008р. у сумі 19761,40 грн., за 3 квартал 2008р. у сумі 1000,00 грн. по контрагенту ТОВ «Будексполуганськ».

На підставі акта перевірки від 25.05.2011 № 1332/23/30516951 ДПІ в Жовтневому районі були прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182310 від 30.01.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4326,25 грн., з яких 3461 грн. за основним платежем та 865,25 грн. за штрафними санкціями (а.с.90) та податкове повідомлення рішення №0000172310 від 30.01.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6487,50 грн., яких 5190 грн. за основним платежем та 1297,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.91).

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності Позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: операції із придбання у ТОВ «Будексполуганськ» будівельно-монтажних послуг за договором, укладеним ТОВ «Лотіс» з ТОВ «Будексполуганськ», від 19.09.08р. №19, не мали реального товарного характеру.

Позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будексполуганськ» та визначення валових витрат по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будексполуганськ».

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (який діяв до 01.01.2011 року, та був чинним на час виконання спірних господарських операцій у 2008 році), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижні за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів, послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Тобто, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже0 підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Будексполуганськ» було укладено договір № 19, предметом якого є виконання комплексних робіт, пов'язаних з демонтажем залізничної колії. Строк виконання «Підрядником» будівельно-монтажних робіт на «Об'єкті» - не пізніше двадцяти трьох календарних днів з моменту першої сплати «Замовником». «Замовник» забезпечує фінансування робіт на «Об'єкті» згідно з умовами даного Договору. «Підрядник» зобов'язаний виконати роботи згідно норм проектної документації, будівельних норм та правил, які є невід'ємною частиною даного Договору. Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, (а.с.48-49).

Виконання умов договору та факт виконання робіт, пов'язаних з демонтажем залізничної колії на загальну суму 1000 грн. та ПДВ - 1,66 грн. підтверджується актом № 22 приймання передачі виконаних робіт від 19.09.2008 року (а.с.50), податковою накладною від 23.09.08 № 230901 (а.с.51), платіжним дорученням № 195 (а.с.121).

Також судом встановлено, що 07.11.2007 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Будексполуганськ» було укладено договір № 7-11/07, предметом якого є виконання послуг по зачистці стаціонарних резервуарів. Виконавець за заявкою замовника здійснює комплекс робіт, пов'язаних з зачисткою резервуарів від залишків нафтопродуктів, які там зберігалися, в будь-який час, який є робочим для виконавця. Строк дії договору - до 31 грудня 2008 року.

Виконання умов договору та факт виконання послуг по зачистці стаціонарних резервуарів на загальну суму 19761,40 грн. та ПДВ - 3293,57 грн. підтверджується актом № 40 приймання передачі виконаних робіт від 07.11.08 року (а.с.112), податковою накладною від 27.06.08 № 27/06-1 (а.с.116), платіжними дорученнями № 131 від 27.06.2008 року та № 130 від 26.06.2008 року (а.с.119,120).

Також виконання умов договору та факт виконання послуг по зачистці стаціонарних резервуарів на загальну суму 15437 грн. та ПДВ 2572,87 грн. підтверджується актом № ОУ-26/03-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.03.08 року (а.с.113), податковою накладною від 28.03.08 № 26/03-1 (а.с.117), платіжним дорученням № 70 від 28.03.2008 року (а.с.118).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином.

Крім того, виконання договорів підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів з контрагентом ТОВ «Будексполуганськ» на підставі якої відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту позивача та віднесено до складу валових витрат, оформлена належним чином.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем робіт від контрагента ТОВ «Будексполуганськ» підтверджено, здійснення позивачем оплати отриманої продукції підтверджується також платіжними дорученнями, які надавались відповідачеві при перевірці.

Таким чином, на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будексполуганськ» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося представниками відповідача у судовому засіданні, що висновки про те, що операції із придбання у послуг не мали реального товарного характеру, були зроблені виходячи тільки з постанови Слідчого управління податкової міліції ДПА України від 15.03.2011 щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податків в Луганській області при проведенні взаємовідносин з 80 СГ-ФСПД, які були підконтрольні конвертаційному центру за період з 01.01.06 по 31.12.08. Ніякі інші відомості стосовно діяльності ТОВ «Будексполуганськ» не досліджувалися.

З протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_8, на який також посилається відповідач, лише вбачається, що ОСОБА_8 займалася клієнт-банком по фірмам ТОВ «Енерго-Менеджмент» та ТОВ «Бігма-трейд» та ніколи не чула про підприємство ТОВ «Будексполуганськ» та не знає його засновників та директорів.

При цьому в акті перевірці відповідачем не зроблено ніяких висновків стосовно того, яке відношення мала до ТОВ «Будексполуганськ» ОСОБА_8

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 статі 215 того ж кодексу передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Угоди, які укладені між Позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Сама по собі обставина, що ТОВ «Будексполуганськ» у квітні 2010 року визнано судом банкрутом, не є підставою вважати, що укладені позивачем з цим контрагентом договори у 2008 року є нікчемним або недійсним.

На виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладення угод між ТОВ «Лотіс» та ТОВ «Будексполуганськ».

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська на постанову - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1577/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов