Ухвала суду № 24785518, 12.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 30444/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котар" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2009 року № 0004012342/0/23-121 щодо донарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на загальну суму 1306912,50 грн., в т.ч. 871275 грн. основного платежу та 435637,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було необгрунтовано визнано виручку отриману ТОВ "Торговий дім "Котнар" від оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями по договорам комісії укладеним із ЗАТ "Котнар". м. Берегово та ВАТ "Цюрюпінське", м. Цюрюпінськ за реалізацію об'єктом оподаткування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Такі висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівне суперечать ст.ст. 1016, 1018, 1020. 1024 ЦК України та ст. 2 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства " від 01.04.1999р №587-ХІУ. Безпідставним є посилання в акті перевірки на лист ДПА від 19.03.2008 року за № 5359/7/21-0117 "Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", оскільки податкові відносини регулюються виключно законами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року позов задоволено з тих підстав, що у відповідності до умов договору комісії та вимог ст. 1016 ЦК України ЗАТ СП "Котнар" та ВАТ "Цюрюпінське" надали ТОВ "Торговий дім "Котнар " алкогольні напої для виконання останнім обов'язків перед третіми особами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Рівне, яке просить скасувати дану постанову та прийняти нову за якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки ТОВ "Торговий дім "Котнар" було встановлено здійснення останнім оптової та роздрібної торгівлі по договорах комісії, укладених з ЗАТ СП "Котнар" та ВАТ "Цюрупинське". Отримана виручка відображалася ТОВ "Торговий дім "Котнар" проводками: Дебет рахунку 361 (розрахунки з покупцями) кредит рахунку 705 (дохід від реалізації комісійного товару); Дебет рахунку 706 (вирахування доходу). Кредит рахунку 6852 (Розрахунки з іншими кредиторами). Тому апелянт вважає, що у разі якщо суб'єкт господарювання здійснює реалізацію алкогольних напоїв в оптово-роздрібній мережі та отримує виручку від реалізації продукції, яка обліковується на рахунку 70 (доходи від реалізації) то у відповідності до приписів Закону України від 01.04.1999р №587-ХІУ вони є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

20.07.2009 року ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Котнар", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року. За наслідками перевірки 14.08.2009 року складено акт № 1062/23-100/33724052. За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "Торговий дім "Котнар" вимог ст. 2 Закону України від 01.04.1999 року №587-ХІУ з тих підстав, що товариство є платником вказаного вище збору, так як здійснювало оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями по договорам комісії, укладеним з ЗАТ СП "Котнар" м. Берегово та ВАГ "Цюрюпінське" м. Цюрюпінськ, що призвело до заниження збору на розвиток виноградарства, хмелярства та садівництва на загальну суму 871275 грн. На підставі вказаного акта 31.08.2009 року щодо ТОВ "Торговий дім "Котнар" прийнято податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0004012342/0/23-121, яким позивачу визначено зобов'язання по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на загальну суму 1306912,50 грн., в тому числі 871275 грн. основного платежу та 435637,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З наявних у матеріалах справи договорів від 01.11.2005 року між ЗАТ СП "Котнар" м. Берегово (Комітент) та ТОВ "Торговий дім "Котнар" (Комісіонер) та від 13.03.2007 року між ВАТ "Цюрупинське" (Комітент) та ТОВ "Торговий дім "Котнар" (Комісіонер) укладено договори комісії, згідно яких Комісіонер зобов'язувалося за дорученням Комітента за винагороду вчиняти за дорученням Комітента від свого імені правочини щодо продажу виноробної продукції та коньяку марки виробником якого є Комітенти.

Аналізуючи положення ст.ст. 1011, 1014, 1016,1018, 1020,1021,1024 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при виконанні договору комісії комісіонер не набуває права власності на майно, передане йому комітентом на реалізацію, а також не набуває права власності на кошти, що надійшли за реалізоване на виконання договору комісії майно і вправі претендувати лише на встановлену договором винагороду та відшкодування витрат, понесених у зв»язку з його виконанням.

За таких обставин слід зробити висновок про те, що передані позивачу ТОВ "Торговий дім "Котнар" на умовах договорів комісії алкогольні напої фактично реалізовувалися не ним, а відповідними комітентами, у чиїй власності вказані товари перебували. Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ встановлено, що виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, включаючи всі стадії технологічного процесу та реалізацію продукцію власного виробництва. Тобто поставка продукції власного виробництва виробниками алкогольних напоїв є невід'ємною частиною виробництва і не є оптовою торгівлею алкогольними напоями. Згідно ст. 2 Закону України від 01.04.1999р №587-ХІУ виручка - це одержана від реалізації у оптово- роздрібній торгівельній мережі алкогольних напоїв та пива. Тому виробники алкогольних напоїв, які реалізують продукцію власного виробництва, не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у разі поставки продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі, а є платниками лише у разі реалізації продукції у роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР визначено, зокрема, що оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах; інших підприємствах громадського харчування. Цією ж правовою нормою визначено, що місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м. обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продаж) алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Стороною відповідача будь-яких доказів того, що ТОВ "Торговий дім "Котнар" здійснювалася реалізація отриманих за договорами комісії алкогольних напоїв в оптово-роздрібній торгівельній мережі та мережі громадського харчування у відповідності до приписів ст.1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР відповідачем не надано і такі у матеріалах справи відсутні. Цих обставин сторона апелянта жодними доказами не спростовує, окрім цього покликання на лист ДПА України від 19.03.2008 року за № 5359/7/21-0117 "Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" є необгрунтованим та безпідставним так як такий було відкликано. Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2009 року № 0004012342/0/23-121. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року у справі № 2а-7268/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор