Ухвала суду № 24783093, 13.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.справа № 2а-0870/7299/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Ясенової Т.І.

при секретарі судового засідання: Мачихіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та покладання обов'язку внести зміни в наказ про звільнення,-

ВСТАНОВИЛА:

05 вересня 2011р. позивач звернувся з зазначеним позовом, в кому просив визнати дії відповідача щодо статті звільнення позивача з ОВС неправомірними, зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення та змінити підстави звільнення з п. а ст. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР на п. ж ст. 64 цього Положення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011р. позовні вимоги задоволені частково.

Суд постановив зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області внести зміни до наказу від 02.08.2011 №266 о/с «По особовому складу», якими змінити підставу звільнення ОСОБА_1 у відставку з пункту «а»статті 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, на пункт «ж»статті 64 цього положення (за власним бажанням) без постановки на військовий облік.

Постанова суду обґрунтована тим, що норма пп. ж п. 64 Положення в частині неможливості її застосування до жінок, які не отримали військово-облікову спеціальність та військове звання, є дискримінаційною щодо таких жінок, й, фактично позбавляє цих жінок права бути звільненими з органів внутрішніх справ за власним бажанням, то в силу приписів ст. 24 Конституції України, постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», ця норма підлягає застосуванню на території України до жінок, які не отримали військово-облікову спеціальність та військове звання, без обмежень щодо необхідності постановки на військовий облік.

Відповідачем на зазначену постанову подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржену постанову, постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позивач по справі курс військової підготовки не проходила, не має спеціальності, яка дає їй право на звільнення у запас Збройних Сил України і на постановку на військовий облік, вона була звільнена у відставку за п. 65 «а» Положення правомірно, оскільки звільнити її в запас за п. 64 «ж»не має підстав.

Позивач в судове засідання не з'явилась, направила телеграму, просить справу слухати без її участі, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, які викладені в апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, а саме, що 21.07.2011 позивачем було подано рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням -пп. ж п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Наказом відповідача від 02.08.2011 №266 о/с позивачку було звільнено з органів внутрішніх справ за пп. а п. 65 Положення (за віком).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка на момент її звільнення з органів внутрішніх справ на досягла граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»для перебування в запасі.

Відтак, її звільнення відповідачем за пп. а п. 65 Положення не відповідає змісту норми пп. а п. 65 Положення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині зобов'язання відповідача внести зміни до наказу від 02.08.2011 №266 о/с, якими змінити підставу звільнення позивачки у відставку з пункту «а»статті 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, на пункт «ж»статті 64 цього положення (за власним бажанням) без постановки на військовий облік, оскільки норма пп. ж п. 64 Положення в частині неможливості її застосування до жінок, які не отримали військово-облікову спеціальність та військове звання, є дискримінаційною щодо таких жінок, й, фактично позбавляє цих жінок права бути звільненими з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Ч. 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та покладання обов'язку внести зміни в наказ про звільнення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 16 березня 2012року.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Т.І. Ясенова