Рішення № 24781968, 20.06.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/1628/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2012 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Копійко Г.С.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28 травня 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(далі -ВАТ «Содовий завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що наказом № 341від 20.10.1995 року він був прийнятий на роботу відповідачем в якості люкового третього розряду Райгородоцького крейдового рудника із зміненими формами власності у відповідача. Наказом № 680 від 14.11.1997 року позивач був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, після чого ніде офіційно не працював. При звільненні відповідач не провів з ОСОБА_1 розрахунок, пояснюючи це незадовільним фінансовим становищем підприємства. На час звільнення та на день подання позову до суду заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем складала 858,92 грн. Середній заробіток за останні три місяці роботи на ВАТ «Содовий завод»складав 74,75 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожного разу отримував відмову через відсутність коштів. Окрім того, незаконними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 5 000,00 грн., оскільки порушення відповідачем законних трудових прав позивача призвели до втрати його налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що він був змушений докладати додаткові зусилля для організації своєї життєдіяльності, не міг своєчасно і належним чином сплачувати обов'язкові платежі, нести витрати по утриманню житлового будинку, належним чином харчуватися та одягатися, утримувати свою сім'ю, внаслідок чого позивач став знервованим та роздратованим, стан його здоров'я різко погіршився. Позивач просить суд стягнути з ВАТ «Содовий завод»на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 858,92 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 15.11.1997 року по день постановлення рішення суду, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 25), про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у відсутність його представника не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з довідкою № 1-151 від 22.05.2012 року, виданою ліквідатором ВАТ «Содовий завод», 25.04.1975 року слов'янський Содовий комбінат наказом МХП № 300 від 25.04.1975 року реформований в Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром», та наказом № 50-АТ від 20.12.1995 року Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»реформоване у відкрите акціонерне товариство «Содовий завод». (а. с. 7)

Відповідно до трудової книжки позивача та довідок № 1-151 та № 641 від 22.05.2012 року, виданих ліквідатором ВАТ «Содовий завод», наказом № 896 від 10.08.1982 року ОСОБА_1 був прийнятий машиністом насосних устаткувань до в/о «Хімпром», де працював з 10.08.1982 року до 18.04.1994 року, після чого наказом № 189 від 18.04.1994 року був звільнений за власним бажанням; наказом № 341 від 20.10.1995 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до в/о «Хімпром»люковим третього розрядку крейдового рудника, після чого наказом № 50-АТ від 20.12.1995 року в/о «Хімпром»було реформоване у ВАТ «Содовий завод», наказом № 680 від 14.11.1997 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, заборгованість по заробітній платі за бухгалтерським обліком станом на 01.05.2012 року складає 858,92 грн., середній заробіток за три останніх місяці складає 74,75 грн., заробітна плата з розшифруванням помісячно складає: серпень 1997 року -18,19 грн., вересень 1997 року -94,80 грн., жовтень 1997 року -110,95 грн. (а. с. 2-10)

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2012 року, ВАТ «Содовий завод»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. (а. с. 14-16)

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення та по теперішній час розрахунок з позивачем не зроблений, ВАТ «Содовий завод»має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складає 858,92грн., ці доводи документально підтверджені та ніким не оскаржуються.

Таким чином, з наведених вище документів та доказів сторін вбачається, що ВАТ «Содовий завод»дійсно має заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1, яка станом на 01.05.2012 року становить 858,92 грн., відповідач мав можливість провести розрахунок із звільненим працівником у день звільнення, але вимог закону з боку відповідача виконано не було, чим порушено право позивача на своєчасний розрахунок при звільненні.

Позовні вимоги позивач під час розгляду справи не змінював та не уточнював і суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Позивач звільнений 14.11.1997 року, до суду звернувся з позовом 28.05.2012 року, але відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, такі вимоги при зверненні до суду не мають обмежень певним строком, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 858,92 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 8 Конституції України передбачається її найвища юридична сила. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи рекомендації, зазначені у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України не можна двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім цього, після ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та звернення його до виконання відносини, пов'язані з виплатою присудженої суми регулюються з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».

Саме такі правові позиції викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року.

Відповідно до довідки відповідача № 1-151 (а. с. 10), середній заробіток за три останніх місяці складає 74,75 грн., заробітна плата з розшифруванням помісячно складає: серпень 1997 року -18,19 грн., вересень 1997 року -94,80 грн., жовтень 1997 року - 110,95 грн., з чого вираховується середньоденна заробітна плата, яка складає 4,57 грн. (загальна сума заробітної плати за два останніх місяці роботи : кількість робочих днів у вересні та жовтні 1997 року = середньоденна заробітна плата / (94,80+110,95) : 45 робочих днів = 4,57 грн.)

Вирішуючи питання стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разу спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 14.11.1997 року, отримав трудову книжку на підприємстві, заборгованість по заробітній платі складає 858,92 грн., час затримки розрахунку при звільненні з виплати належних позивачу сум становить чотирнадцять років сім місяців шість днів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був у цей день на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Заробіток за час затримки розрахунку складає: 4,57 грн. * 3 667 робочих дня (з 15.11.1997 року по день ухвалення рішення, тобто по 20.06.2012 року) = 16 758,19 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.11.1997 року по день винесення рішення, та суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора -арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року. (а. с. 24)

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач звільнений 14.11.1997 року, до суду звернувся з вимогами про відшкодування моральної шкоди 28.05.2012 року, тобто строк звернення до суду з позовними вимогами пропущений, поважних причин пропуску позивач не навів, а тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Окрім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 858,92 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 92 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 16 758,19 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 19 коп.), а всього 17 617,11 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять грн. 11 коп.) без урахування податку та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, судовий збір на користь держави у розмірі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв