Ухвала суду № 24776160, 13.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1899/12 13.06.2012 13.06.2012 13.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/1313/12 Головуючий у І інстанції Гапоненко Н.О.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

13 червня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

з участю: прокурора Добріковою І.В., представника позивача - Швецовою О.К., відповідача - ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року, ухваленого у справі за позовом прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії,

установила:

22 листопада 2010 року прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) пред'явив до суду позов до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Прокурор посилався на те, що 06 липня 2007 року Банк уклав з ОСОБА_3 договір відновлюваної кредитної лінії № 7160, за умовами якого останній отримав 20 000 доларів США на споживчі цілі окремими частинами (траншами) у період до 05 липня 2009 року під зворотнє зобов'язання повернути їх частинами починаючи з 06 липня 2009 року, строком до 05 липня 2017 року під 14 % річних, а також сплатою комісійної винагороди за супроводження кредиту в розмірі 0, 05 % від залишку фактичної заборгованості за кредитом.

Поряд з цим, сторони передбачили, що порушення позичальником виписаних умов, дає Банку право нараховувати пеню у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

На забезпечення його виконання в той же день укладений нотаріально іпотечний договір про передачу в іпотеку належного відповідачу житлового будинку АДРЕСА_1.

10 листопада 2008 року Банк з ОСОБА_3 уклали додаткові угоди до вказаних договорів, за умовами яких збільшили розмір відсоткової ставки до 16 % річних.

Прокурор вказував, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, в зв'язку з чим, станом на 11 листопада 2010 року, утворилося 22 456, 88 доларів США заборгованості, що в еквіваленті долара США до гривні складає 177 633 грн. 93 коп., із яких:

- 17 083, 38 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 135129 грн. 54 коп. основної заборгованості по кредиту,

- 2 876, 89 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 22 756 грн. 20 коп. - простроченої заборгованості по кредиту,

- 2 496, 61 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 9 748 грн.

19 коп. - простроченої заборгованості по відсотках.

Крім того, позичальнику нарахована комісія в сумі 1 105 грн. 16 коп. та 77 194 грн. 64 коп. пені (штрафу).

Посилаючись на умови договору та вимоги закону, прокурор просив достроково стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість станом на 11 листопада 2010 року в сумі 177 633 грн. 93 коп. та 78 299 грн. 81 коп. - комісії, пені (штрафу).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 177 633 грн. 93 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії, 78 299 грн. 81 коп. комісії банку та штрафу, всього 255 933 грн. 74 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_3 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірний розмір заборгованості за договором, невідповідність іпотечного договору вимогам цивільного законодавства, а також те, що позов подано прокурором не в інтересах держави, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурор та Банк посилалися на її необґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо права прокурора на пред'явлення позову до суду в інтересах Банку, права Банку на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором та висновки суду щодо визначення розміру заборгованості є правильними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та пункту 2.3.1 умов вказаного договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів, відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, процентів, комісійних винагород та інших платежів за один календарний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_5 06 липня 2007 року укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 7160, за умовами якого останній отримав 20 000 доларів США на споживчі цілі, окремими частинами (траншами) у період до 05 липня 2009 року, строком до 05 липня 2017 року під 14 % річних. Він зобов'язався до 25 числа кожного місяця частинами його погашати, починаючи з 06 липня 2009 року, окрім відсотків, які повинні були сплачуватися ним щомісячно починаючи з дня видачі кредиту (а.с.17-20).

Умовами кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати комісійну винагороду за супроводження кредиту в розмірі 0, 05 % від залишку фактичної заборгованості за кредитом, а за порушення ним прийнятих на себе зобов'язань пеню у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 6.5 вказаного договору сторони передбачили про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника, що передбачені умовами договору.

На забезпечення виконання зобов'язань, в той же день між сторонами укладений нотаріально іпотечний договір про передачу в іпотеку належного відповідачу житлового будинку АДРЕСА_1, а 10 листопада 2008 року між сторонами укладені додаткові угоди до вказаних договорів, за умовами яких ними збільшений розмір відсотків до 16 % річних (а.с.21 - 24, 28-31).

Починаючи з серпня 2009 року, позичальник неналежно виконував умови договору, в зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість. Вимога Банку від 25 серпня 2009 року про погашення простроченої заборгованості залишена ним без задоволення (а.с. 32).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість станом на 11 листопада 2010 року, яку прокурор просив стягнути достроково, становила 22 456, 88 доларів США, що еквівалентно 177 633 грн. 93 коп. (за курсом Національного Банку України станом на 11 листопада 2010 року, 1 дол. США еквівалентний 7,91 грн.), зокрема:

- 17 083, 38 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 135 129 грн. 54 коп. основної заборгованості по кредиту,

- 2 876, 89 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 22 756 грн. 20 коп. - простроченої заборгованості по кредиту,

- 2 496, 61 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 19 748 грн. 19 коп. - простроченої заборгованості по відсотках.

Окрім цього, заборгованість по комісії складала 1105, 16 коп., пеня - 77 194 грн. 64 коп. (а.с.15, 173-176).

За такого, висновок суду щодо стягнення достроково вказаної суми заборгованості за кредитом, відсотками, комісії і пені за кредитним договором є вірним.

Твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що позов поданий прокурором не в інтересах держави є необґрунтованим, оскільки засновником Банку є держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав право на звернення до суду з даним позовом.

До того ж, положення ст.45 ЦПК України, в редакції яка діяла на момент звернення прокурора до суду з позовом, не визначала, що прокурор не мав право звернутися до суду з позовом в інтересах юридичної особи, а також не містила вимоги зазначати у позові обставини, в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту.

Посилання ОСОБА_3 на те, що укладений іпотечний договір не відповідає положенням цивільного законодавства, оскільки укладений без згоди органу опіки та піклування, не приймаються до уваги, оскільки не впливають на вирішення цього спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк не мав права нараховувати комісію є необґрунтованими, оскільки розмір і база розрахунку комісійної винагороди за супроводження кредиту, пов'язані з наданням, обслуговування і погашенням кредиту, що відповідає п. 3.1 Постанови Національного банку України "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" № 168 від 10 травня 2007 року.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: