Ухвала суду № 24776154, 13.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2384/12 13.06.2012 13.06.2012 13.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- Ц - 1490/1655/ 2012 р. Головуюча першої інстанції: Боброва І.О.

Категорія-24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2012 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Крамаренко Т.В.

Лівінського І.В.

із секретарем

судового засідання: Громовою Л.В.

з участю :

відповідачів - ОСОБА_4

представників:

позивача - Дяченко В.С.

відповідачки - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.04.2012 р., постановлене за

позовом

Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська Теплоелектроцентраль» ( після перенайменування далі - ПАТ «Миколаївська Теплоелектроцентраль» або Постачальник ) до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, за

зустрічним позовом

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до ПАТ «Миколаївська Теплоелектроцентраль» про встановлення факту відсутності договірних відносин та визнання незаконним нарахування оплати за послуги з теплопостачання,

встановила:

27.10.2011 р. Постачальник звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позивач зазначав, що відповідачка разом з ОСОБА_4 проживає в кв. АДРЕСА_1 та згідно з укладеним з ним договором про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання № 253002 від 01.11.2005 р., споживає теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, яку постачає ВАТ «Миколаївська Теплоелектроцентраль», але своєчасно наданих послуг не оплачує.

Так, відповідно до встановлених тарифів, не сплачено за надані послуги з 25.10.2007 р. по 01.10.2008 р. у розмірі 1107 грн. 24 коп. Посилаючись на невиконання споживачем цих зобов'язань позивач вимагав відшкодування збитків.

Ухвалою суду від 22.01.2009 р. ( а.с. - 34) належним відповідачем до справи залучено ОСОБА_4

10.01.2012 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулися до ПАТ «Миколаївська Теплоелектроцентраль» із зустрічним позовом про встановлення факту відсутності договірних відносин та визнання незаконним нарахування оплати за послуги з теплопостачання.

При цьому відповідачі посилалися на те, що ніколи не укладали, не підписували договір з Постачальником про постачання теплової енергії та не отримували зазначених послуг.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.04.2012 р. постановлено про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 1107 грн. 24 коп. В задоволенні позову до ОСОБА_7 та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено також питання про відшкодування Постачальнику за рахунок відповідача судових витрат на суму 81 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення задоволення вимог зустрічного позову та відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованності, посилаючись на неналежну оцінку доказів наявності підстав для здійснення нарахувань та відсутності боргових зобов'язань.

Перевіряючи законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільно - правові зобов'язання виникають з дій та вчинків учасників відповідних правовідносин, до яких зокрема, належать і договори.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 є власником кв. АДРЕСА_1, до якої ВАТ «Миколаївська Теплоелектроцентраль» за період з 25.10.2007 р. по 01.10.2008 р. здійснювала постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Відповідач споживав зазначену теплову енергію, внаслідок чого виникли зобов'язання щодо своєчасної сплати наданих послуг, які він належним чином не виконав..

Так, відповідно до встановлених тарифів, не сплачено за надані послуги з 25.10.2007 р. по 01.10.2008 р. у розмірі 1107 грн. 24 коп.

За вказаний період нарахування здійснювались згідно з положеннями Правил надання населенню послуг з теплопостачання на території м. Миколаєва ( далі- Правила), завтверджених рішенням Миколаївської міської ради № 64 від 22.01.1999 р. та відповідно до тарифів за фактично спожиту теплову енергію, встановлених рішеннями міськради №1294 р. від 22.06.2007 р. та № 2540 від 20.12.2007 р.

Встановивши ці обставини, що підтверджуються достовірними доказами, суд, виходячи з доведеності факту неналежного виконання зобов'язання, яке виникло за фактом споживання комунальних послуг, прийшов правильного висновку щодо вини відповідача в невиконанні зобов'язання та необхідності покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків, завданих підприємству, яке надає зазначені послуги, у розмірі1107 грн. 24 коп.

З наданих розрахунків, тарифів, нарядів про подачу опалення, претензійного листа та інших матеріалів справи видно, що послуги з теплопостачання надаються у повному обсязі.

А доказів того, що зазначені послуги є неякісними чи неповними, або що постачальником послуг неправильно визначено розмір плати за надані послуги, при судовому розгляді не встановлено.

З врахуванням такого висновку судом постановлене обґрунтоване та законне рішення про стягнення заборгованості у обсязі, який підтверджений достовірними доказами.

З врахуванням цих же обставин, які підтверджуються достовірними доказами судом також обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання незаконним нарахування оплати за послуги з теплопостачання та встановлення факту відсутності договірних правовідносин.

При цьому суд правильно виходив з того, що захист порушеного права шляхом встановлення факту відсутності правовідносин не передбачений діючим цивільним законодавством, а тому відсутні підстав для задоволення таких вимог.

Доводи апелянта щодо фактичного ненадходження до квартири теплоносія та відсутності договору, як підстави виникнення зобов'язання, не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки по-перше, в матеріалах справи немає жодного доказу, яким би була підтверджена відсутність квартирної мережі теплопостачання або її технічна несправність, встановлення пломб на вхідному квартирному вентилі або вентилях подачі теплоносія до будинку.

По-друге, відсутність підписаного сторонами письмової форми договору, не може достовірно свідчити про відсутність цивільно-правового зобов'язання, адже останнє, відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 ЦК України виникає якз договорів так і з таких дій учасників правовідносин, які породжують цивільні права і обов'язки.

Таким діями, відповідно до зазначених Правил, є споживання теплової енергії, яка подається до квартирної тепломережі.

При цьому, відповідальность за неналежне функціонування квартирної тепломережі несе її власник або у відповідних випадках підприємство, яке здійснює експлуатацію внутрішньо-будинкових інженерних мереж.

Посилання апелянта на рапорт участкового, акти та довідки житлово-експлуатаційного підприємства ( а.с. 27, 29, 31зв., 120) також не спростовує висновки суду, оскільки зазначені документи не свідчать про відсутність квартирної мережі теплопостачання чи її несправність.

Доводи щодо відповідальності за позовом товариства «Нордстар Юг», яке на думку апелянта і має сплачувати за поставлену теплову енергію, також безпідставні, оскільки зазначене підприємство лише здійснює експлуатацію внутрішньо-будинкових інженерних мереж та не є споживачем у визначенні пункту 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а також ст. 19 Закону України «Про житлво-комунальні послуги».

Доказів того, що теплоносій не подавався до будинкової тепломережі або що відповідач, з дотриманням положень «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення» ( затв. наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від22.11.2005 р), звертався до уповноважених органів з заявою про відключення від теплопостачання, матеріали справи також не містять.

Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.04.2012 р.- залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Крамаренко

І.В. Лівінський