Ухвала суду № 24771313, 29.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року справа №2а/1270/1569/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., за участі секретаря Копиці С.В., представника позивача Степаненко Т.О., представника відповідача Масленнікової Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 р. у справі № 2а/1270/1569/2012, за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі 2-й відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 30474093 грн.

В обгрунтування позову товариство зазначило, що із дотримання вимог податкового законодавство подало декларацію з ПДВ за серпень 2011р., якою визначило суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Але вказана сума протиправно його на рахунок не перерахована.

ПАТ "Луганськтепловоз" просило суд визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача, що щодо ненадання 2-му відповідачу висновку про відшкодування податку на додану вартість, зобов'язати 1-го відповідача подати 2-му відповідачу висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2011 року, та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 30474093 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2012р. провадження у справі в частині вимог щодо зобов"язання ДПІ надати управлінню казначейської служби висновок - закрито.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений частково.

Судом визнана протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 30474093 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 30474093 грн.

СДПІ вважаючи, що постанова, а ГУДКСУ, що ухвала та постанова, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просили ухвалу та постанову суду скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

В судовому засіданні представник СДПІ скарги підтримав, а представник позивача проти їх задоволення заперечував.

Представник ГУДКСУ за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають, а ухвалу та постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (код ЄДРПОУ 05763797) є юридичною особою, та як платник податків позивач перебуває на обліку у СДПІ ВПП (том 1 а.с. 10).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним до 01 січня 2011 року) позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (том 1 арк. справи 17).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 ПК та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року), позивачем подано до СДПІ ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року з обов'язковими додатками, якою визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 30474093,00 грн. (том 1, а. с. 18-42).

У листопаді 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську здійснила позапланову виїзну перевірку ПАТ "Луганськтепловоз" з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої 18.11.2011 року складено Акт № 496/08-3/05763797 (том 1 а.с. підписаний позивачем із запереченнями.

Перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 1116391,00 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем №1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0001578013, яким ПАТ "Луганськтепловоз" було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 30474093,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15237047 грн.(том 1 а.с. 67).

На підставі п. 56.2 ст. 56 ПК, податкове повідомлення - рішення оскаржено позивачем 1 грудня 2011 року № 001/1267 до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової адміністрації в Луганській області з вимогою про перегляд цих рішень (том І а.с. 72).

Під час розгляду первинної скарги позивача для з'ясування всіх обставин справи, з метою документального підтвердження (спростування) питань, що викладені у первинній скарзі позивача було призначено позапланову перевірку ПАТ "Луганськтепловоз" на підставі п.п.78.І.5 п. 78.1 ст. 78 ПК.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Луганськтепловоз' питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника банку за серпень 2011 року складено Акт № 7/08-3/05763797 від 25 січня 2012 року, згідно якого підтверджена відображена ПАТ "Луганськтепловоз" в декларації за серпень 2011 року сума заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 29 357703 грн. , а правомірно заявлена сума 1 116 391 буде підтверджена після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.

Рішенням Державної податкової адміністрації вЛуганській області від 26.01.2012р. № 1606/25-08 податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 22.11.2011р. № 0001578013 про зменшення на 30 474093 грн. суми бюджетного відшкодування з ПДВ і сплату штрафних санкцій в сумі 15237047 грн. скасовано повністю (т.1, а.с.43-46). Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку. що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті. така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до 2-го відповідача 1-м відповідачем не направлений.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

ДПІ як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Наданими договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями, актами здачі-приймання робіт (послуг), реєстрами платіжних документів, витягами з книги реєстрацій достовірностей) підтверджено здійснення позивачем у серпні 2011 року, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, та заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість, експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) (том 1 а.с. 179-248, том 2 а.с. 1-227, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-251, том 5 а.с. 1-203, том 6 а.с. 1-250. том 7 а.с. 1-248. том 8 а.с. 1-250, том 9 а.с. 1-252, том 10 а.с. 1-250, том 11 а.с. 1-250, том 12 а.с. 1-259).

Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірок позивача.

Фактично 1-м відповідачем не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Судом досліджені первинні документи, що доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціни придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, які підтверджують наявність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Відповідачем не встановлено фіктивність або безтоварність даних операцій. Крім того, фактичне здійснення господарських операцій не оспорюється сторонами та повністю підтверджується матеріалами справи.

У позивача є податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів та платіжні доручення, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до діючого спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення перевірок по всьому ланцюгу угод.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності СДПІ суду не надано, як і не доведено безтоварність операцій, здійснених позивачем.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, -неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства "Авангард'' до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене суд 1 інстанції позовні вимоги ПАТ "Лугансктепловоз" щодо стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року, у розмірі 30474093,00 грн. правильно вважав належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Вимоги товариства про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року, у розмірі 30474093 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Після закінчення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2011 року, жодних податкових повідомлень ПАТ "Лутанськтепловоз" СДПІ ВПП не надсилалось, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надавався.

Тобто, утримуючись від надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, СДПІ ВПП припустилось бездіяльності та порушила вимоги ПК щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Так як шляхом визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів повністю відновлені порушені права та інтереси позивача, є необґрунтованою апеляційна скарга ГУДКСУ про скасування ухвали про закриття провадження у справі.

Доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду 1 інстанції.

Судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 р. у справі № 2а/1270/1569/2012 - залишити без задоволення , а рішення суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.