Ухвала суду № 24771292, 29.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року справа №2а/1270/1515/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. у справі 2а/1270/1515/2012, за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку, про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі -1 відповідач), Луганської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в якому просив:

- скасувати постанови ВП № 30654946 від 11.01.2012р. , ВП № 30644737 від 11.01.2012р., ВП № 30654396 від 06.01.2012р. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, що належить боржнику, ОСОБА_2, та оголошення заборони його відчуження винесену суб'єктом владних повноважень ВДВС Сєвєродонецького РУЮ.

- скасувати рішення іншої посадової особи Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по проведенню реєстрації відповідно до витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна УР № 729851, № витягу 34754897, УР № 729845 № витягу 34754493, УР 729857 № витягу 34755389 і як слідство скасувати, УР № 729851 № витягу 34754897, УР № 729845 № витягу 34754493, УР № 729857 № витягу 34755389.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно були винесені за рішеннями УПФУ в м.Сєвєродонецьку про застосування фінансових санкцій № 137 від 22.02.2011р., №1034 від 03.12.2012р., № 946 від 15.11.2010р. які згідно абз. 2 ч.3 ст.106 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є виконавчими документами.

Тобто відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011р. та ще за документом, який не є виконавчим документом є перевищенням повноважень державним виконавцем.

Крім цього у витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна УР № 729851, № витягу 34754897, УР № 729845 № витягу 34754493, УР 729857 № витягу 34755389, УР № 729851 № витягу 34754897, УР № 729845 № витягу 34754493, УР № 729857 № витягу 34755389 вказано підставою для обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту.

В даному випадку в державному реєстрі обтяження нерухомо майна вказано інший документ ніж встановлено ч.2 ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження", яким державний виконавець може накласти арешт на майно боржника.

Оскаржувані постанови складені не на бланку суворої звітності та не відповідають за формальними ознаками вимогам п.1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Таким чином і всі подальші дії виконавця по поданню заяв про реєстрацію обтяження та Луганською філією про ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по прийняттю до реєстрації та проведення реєстрації у Державному реєстрі обтяжень нерухомого рухомого майна відомостей про обтяження про обтяження нерухомого майна є незаконними і такими, що проведені у порушення норм законодавства України, серед іншого всупереч Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою вимоги задовольнити повністю.

Представники сторін за викликом до суду не прибули.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку на адресу відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції були направленні заяви про відкриття виконавчого провадження за рішеннями про застосування фінансових санкцій № 1034 від 03.12.2010р. (а.с.55,60), № 946 від 15.11.2010р. ( а.с.54,63), № 137 від 22.02.2011р. ( а.с.56, 66).

В зазначених заявах УПФУ в м. Сєвєродонецьку просило з метою забезпечення своєчасного виконання виконавчого документа, накласти арешт на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках та майно боржника.

Постановою відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 11.01.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 30654946, за рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку №1034 про застосування фінансових санкцій, з накладенням арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження( а.с.8).

Постановою відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 11.01.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 30654737, за рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку №946 про застосування фінансових санкцій, з накладенням арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження(а.с.9).

Постановою відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 06.01.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 30654396, за рішенням УПФУ в М.Сєвєродонецьку № 137 про застосування фінансових санкцій, з накладенням арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження(а.с.Ю).

Вказані постанови винесено на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження ".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу " завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами, серед іншого, можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, (п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 606).

Статтею 25 ч.1 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Тобто, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець має право перевірити відповідність виконавчого документу за формою та змістом тим вимогам, які передбачені Законом № 606 та не має компетенції вирішувати питання щодо законності та відповідності виконавчого документу іншим нормативним актам.

З рішень управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку про застосування фінансових санкцій № 1034 від 03.12.2010р. (а.с.55,60), № 946 від 15.11.2010р. ( а.с.54,63), № 137 від 22.02.2011р. ( а.с.56, 66) вбачається, що їх прийнято у зв'язку з поданням не за встановленою формою звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058)

З 01.01.2011р. вступив у дію Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, підпунктом 12 пункту 11 розділу VIII якого встановлено, що частини першу - дев'яту статті 106 Закону № 1058 виключено. Тобто, інші частини статті 106 Закону № 1058 залишились чинними на час виникнення спірних правовідносин щодо винесення постанови про відкритті виконавчого провадження на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058 рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Виходячи із зазначених норм, рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, у відповідності до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058, є виконавчим документом, а тому доводи позивача про те, що виконавчим документом може бути лише вимога органу Пенсійного фонду є необгрунтованими.

Рішення УПФУ є діючими і в установленому Законом порядку вони не скасовані.

Відповідно до ч 2. ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином державний виконавець має право одночасно відкрити виконавче провадження та накласти арешт на майно боржника, оголосити заборону його відчуження, прийнявши про це одну постанову.

Тобто відсутні підстави для скасування оскаржуваних постанов 1-го відповідача ВП № 30654946 від 11.01.2012р. , ВП № 30644737 від 11.01.2012р., ВП № 30654396 від 06.01.2012р. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, що належить боржнику, ОСОБА_2, та оголошення заборони його відчуження винесену суб'єктом владних повноважень ВДВС Сєвєродонецького РУЮ.

На підставі вказаних постанов державним виконавцем направлено заяви про реєстрацію обтяжень рухомого майна, та на підставі зазначених заяв було внесено відповідні реєстраційні записи, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.12-14).

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень " від 18.11.2003 № 1255-ІУ (далі -закон № 1255), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі -Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом ^Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541.

Порядком Міністерство юстиції визначено держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а державне підприємство "Інформаційний центр"Міністерства юстиції -його адміністратором.

Відповідно до ст. 43 Закону № 1255 реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника:

для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет

обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обгрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

Такі ж положення містяться в пунктах 6, 7 Порядку.

У відповідності до ст. 44 Закону № 1255 та пункту 10 Порядку запис про обтяження рухомого майна вноситься до Реєстру в день прийняття заяви. Держатель або реєстратор Реєстру вносить запис до Реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувана.

Так як є правомірними дії та рішення ВДВС щодо прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно є безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 до Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції.

Колегія суддів зазначає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. у справі 2а/1270/1515/2012 - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.