Ухвала суду № 24762727, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13465/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вента-Плюс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Приватне підприємство «Вента-Плюс»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.06.2011 року № 0001492301/25038, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 12 286,58 грн., у тому числі, 9 829,26 грн. - за основним платежем та 2 457,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Вента-Плюс»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.06.2011 року № 0001492301/25038.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Вента-Плюс» є юридичною особою, зареєстрованою Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 15.06.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 099356 (а.с. 45).

Згідно довідки № 299 з ЄДРПОУ, видами діяльності ПП «Вента-Плюс»за КВЕД є: оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (а.с. 83).

В період з 20.05.2011 року по 26.05.2011 року службовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Вента-Плюс», з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Альянс+»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Вента-Плюс»було занижено суму податкового кредиту у розмірі 9 829,26 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме, за серпень 2010 року на суму 9 829, 26 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 2841/2301/34425355 від 30.05.2011 року (а.с. 12-18), який підписаний ПП «Вента-Плюс»із запереченнями.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001492301/25038 від 16.06.2011 року, за яким ПП «Вента-Плюс»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12 286,58 грн., у тому числі, 9 829,26 грн. -за основним платежем та 2 457,32 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) (а.с. 29).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 29.08.2011 року № 8645/10/25-114, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № № 0001492301/25038 від 16.06.2011 року - без змін (а.с. 19-24).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що 26.05.2010 року між ТОВ «Альянс+»(Продавець) та ПП «Вента-Плюс»(Покупець) було укладено договір № 29 купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вентиляційне обладнання згідно виставленого рахунка-фактури.

Відповідно до п. 3 Договору, Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця: по рахунку-фактурі -протягом 20 робочих днів; після відвантаження товару - протягом 20 робочих днів.

На виконання умов договору свідчать видаткові та податкові накладні № 08023201 від 02.08.2010 року на суму 8 569,63 грн. (у тому числі ПДВ -1 428,27 грн.), № 08033201 від 03.08.2010 року на суму 3 179,36 грн. (у тому числі ПДВ -529,89 грн.), № 08193201 від 19.08.2010 року на суму 1 907,28 грн. (у тому числі ПДВ -317,88 грн.), № 08313201 від 31.08.2010 року на суму 1 849,32 грн. (у тому числі ПДВ -308,22 грн.), № 08313202 від 31.08.2010 року на суму 43 470,00 грн. (у тому числі ПДВ -7 245,00 грн.), на загальну суму 58 975,59 грн., у тому числі ПДВ -9 829,26 грн.

Суму податку на додану вартість в сумі 9 829,26 грн., сплачену в ціні товару ТОВ «Альянс+» позивачем було включено до складу податкового кредиту за відповідний період.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ПП «Вента-Плюс»вимог п.п. 7.4.1, п.п. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Альянс+»по взаємовідносинах з ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», з якими позивач безпосередньо у відносини не вступав.

Так, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альянс+»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року (акт № 71/232/32197066 від 24.01.2011 року), в ході якої встановлено, що:

- в ході проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Елфра Дисплей»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року (акт № 821/23-10/33743908 від 14.10.2010 року) не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Елфра Дисплей»до підприємств -покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Елфра Дисплей»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків;

- в ході проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року (акт № 820/23-10/34478763 від 13.10.2010 року) не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Е-Восток Україна»до підприємств -покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Е-Восток Україна»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Тобто, правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових втрат у ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Висновками вказаних перевірок є порушення ч. 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»при придбанні та продажу товарів (послуг). Отже, операції з поставки по ланцюгам ТОВ «Елфра Дисплей»- ТОВ «Альянс+»та ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Альянс+»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяці) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, апелянт вважає, що контрагент позивача ТОВ «Альянс+»є транзитером, а позивач є вигодонабувачем, первинні документи виписані ТОВ «Альянс+»на адресу ПП «Вента-Плюс»не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту ПП «Вента-Плюс».

Проте, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано доказів зв'язку діяльності цих підприємств з діяльністю позивача. По своїй суті акт перевірки контрагента позивача та викладені в ньому обставини взаємовідносин контрагента позивача з іншими підприємствами стосуються виключно відносин цих осіб та не мають правового значення при вирішенні даної справи.

Крім цього, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що витрати по цивільно-правовому правочину були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

На час здійснення господарських операцій по договорах ТОВ «Альянс+»та його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин).

Отже, відносини між ПП «Вента-Плюс» та ТОВ «Альянс+»були належним чином оформлені, операції з придання товару (вентиляційне обладнання) носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

Крім цього, з аналізу матеріалів справи слідує, що зміст укладеного між ПП «Вента-Плюс»та ТОВ «Альянс+»договору купівлі-продажу не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Щодо наданих відповідачем постанови старшого слідчого відділу ПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська капітана міліції Корнєєва Є.В. від 09.11.2010 року по кримінальній справі № 99106210 та протоколу виїмки від 16.11.2011 року, відповідно до якого, старшим оперуповноваженим ВПМ ДПІ У Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дмитренком О.А. була вилучена податкова звітність ТОВ «Альянс+»в тому числі з податку на додану вартість з додатком № 5 за серпень місяць 2010 року, то колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у створенні юридичних осіб, з метою здійснення фіктивного підприємництва відсутній.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.